Санітарно-епідеміологічний нагляд

Законом України від 24 лютого 1994 р. «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»[3] регулюються суспільні відносини, що виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, визначаються відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, органі­зацій та громадян у цій сфері, встановлюється порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби та здійснення держав­ного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміоло­гічний нагляд в Україні такій нагляд здійснюють установи і закла­ди державної санітарно-епідеміологічної служби системи МОЗ Ук­раїни: Головне санітарно-епідеміологічне управління МОЗ України; управління з медичних проблем аварії на Чорнобильській АЕС МОЗ України; центральна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ Украї­ни; Кримська республіканська санітарно-епідеміологічна станція; обласні, міські, районні, районні у містах санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції; центральні санітарно-епідеміологічні станції на залізничному, повітряному, водному транспорті, санітарно-епідеміологічні станції на залізницях, а також станції басейнів і портів; відповідні установи, заклади, з'єднання, частини і підрозділи держав­ної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, Держкомкордону, Служби безпеки України.

Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює головний державний санітарний лікар України — перший заступник Міністра охорони здоров'я України.

Керівництво державною санітарно-епідеміологічною службою АРК здійснює головний державний санітарний лікар АРК.

Керівництво державною санітарно-епідеміологічною службою області, міст Києва та Севастополя здійснює відповідно головний державний санітарний лікар області, міст Києва та Севастополя, який призначається на посаду і звільняється з посади головним держав­ним санітарним лікарем України за погодженням з відповідною об­ласною, Київською та Севастопольською міською державною адм­іністрацією.

Державну санітарно-епідеміологічну службу в районі, місті, районі в місті очолює головний державний санітарний лікар відпо­відно району, міста, району в місті.

Керівництво державною санітарно-епідеміологічною службою на водному, залізничному, повітряному транспорті здійснюється відпо­відно головним державним санітарним лікарем водного, залізничного та повітряного транспорту, який призначається на посаду та звільняється з посади головним державним санітарним лікарем Ук­раїни.

Здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду є найважливішим напрямком діяльності державної санітарно-епіде­міологічної служби. Його мета — контроль за додержанням юридич­ними та фізичними особами санітарного законодавства, попереджен­ня, виявлення та усунення шкідливого впливу небезпечних чинників на здоров'я людей та застосування у необхідних випадках заходів правового характеру щодо порушників.

Для виконання покладених на них завдань органи санітарно-епі­деміологічного нагляду мають право застосовувати адміністративно-попереджувальні заходи, заходи адміністративного припинення та за­ходи адміністративного стягнення.

До числа адміністративно-попереджувальних заходів, зокрема, належать: відвідування об'єктів для проведен­ня перевірок додержання санітарного законодавства; витребування від юридичних осіб і громадян даних, що характеризують санітарний та епі­демічний стан об'єктів, здоров'я людей; введення карантину; проведен­ня обов'язкових профілактичних щеплень; обов'язковий медичний ог­ляд стану здоров'я відповідних груп працівників, громадян тощо.

Заходи адміністративного припинення застосо­вуються у випадках, коли в примусовому порядку необхідно припи­нити протиправні дії та запобігти їх шкідливим наслідкам. Прикла­дами таких заходів можуть слугувати: вимога до порушника санітар­ного законодавства припинити протиправну поведінку; обмеження, тимчасова заборона чи припинення будівництва, реконструкції та розширення об'єктів; обмеження, зупинення чи заборона викидів (скидання) забруднюючих речовин; вилучення із реалізації продуктів харчування, хімічних і радіоактивних речовин, біологічних матері­алів; опечатування приміщень, джерел енергії, агрегатів, механізмів та іншого обладнання.

Адміністративні стягнення накладаються за вчи­нення правопорушень у розглядуваній сфері, передбачених КпАП. У КпАП встановлено адміністративну відповідальність за: порушен­ня санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм (ст. 42); виробництво, заготівлю, реалізацію сільськогосподарської продукції, що містить хімічні препарати понад гранично допустимих рівнів концентрації (ст. 421); заготівлю, переробку або збут радіоактивних забруднень продуктів харчування чи іншої продукції (ст. 422); виробництво, зберігання, транспортування або реалізацію продуктів харчування чи продовольчої сировини, забруднених мікроорганізма­ми і іншими біологічними агентами понад гранично допустимих рівнів (ст. 423); незаконне виготовлення, придбання, зберігання, пе­ревозку, пересилку наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44); ухилення від обстежен­ня і профілактичного лікування осіб, заражених венеричною хворо­бою (ст. 45); порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові або її компо­нентів і препаратів (ст. 451); умисне приховування джерела зараження венеричною хворобою (ст. 46) та ін.

Справи про ці правопорушення розглядаються адміністративни­ми комісіями, районними (міськими) судами (суддями), органами внутрішніх справ (міліції), органами, установами і закладами держав­ної санітарно-епідеміологічної служби. Стягненнями, що накладають­ся, є штраф, конфіскація або вилучення предметів правопорушення, адміністративний арешт.

Ситуаційні завдання:

1. Директор заводу " Електрон" Паламарчук П.І. неодноразово попереджувався органами Служби безпеки України про необхідність вжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці на заводі. Продукція заводу була комплектуючою для ракетної зброї. Паламарчук П.І. відповідальним за збереження державної таємниці призначив свого заступника по режиму Коваля Л.В.

Місцевий суд наклав штраф на Паламарчука П.І. в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Дайте юридичний аналіз ситуації.

Відповідь:

державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою;

Володілець секретної інформації або власник матеріальних носіїв такої інформації реалізує свої права з урахуванням обмежень, установлених в інтересах національної безпеки України відповідно до цього Закону.

Якщо внаслідок обмеження прав на секретну інформацію або її матеріальні носії заподіюється шкода особі, якій належать такі права, відшкодування здійснюється за рахунок держави в порядку та розмірах, що визначаються в договорі між такою особою і державним органом (органами), якому (яким) державним експертом з питань таємниць надається право приймати рішення щодо суб’єктів, які мають доступ до цієї інформації та її матеріальних носіїв. Зазначеним договором також визначаються порядок та умови охорони державної таємниці, зокрема режим секретності під час користування ірозпорядження секретною інформацією та її матеріальними носіями, обумовлюється згода особи на реалізацію прав щодо інформації або її матеріальних носіїв з урахуванням обмежень, установлених відповідно до цього Закону, взяття особою на себе зобов’язання щодо збереження державної таємниці та ознайомлення її з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Якщо особа, якій належать права на секретну інформацію або її матеріальні носії, відмовляється від укладення договору чи порушує його, за рішенням суду ця інформація або її матеріальні носії можуть бути вилучені за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості особі, якій належали відповідні права. { Стаття 6 в редакції Закону N 1170-VII (1170-18) від 27.03.2014 }

2. Народний депутат України Шишкін В.В. звернувся до судді Печерського місцевого суду Коваленка О.В. з проханням бути більш поблажливим до підсудного Омельченка В.А., який скоїв хуліганство. Дайте висновок про законність дій народного депутата України.

Відповідь: