Причини війни

Війна була логічним наслідком протистояння двох систем — рабства та вільної праці. Першу систему підтримували південні штати, політичною елітою яких були великі плантатори-рабовласники. Для суспільства Півдня характерними були расистські переконання. Ті види робіт, які виконували темношкірі, вважалися негідними білої людини, навіть бідняка. Північні штати навпаки: в їх конституціях рабство було заборонене. Основою сільского господарства там були вільні фермери. Увесь довоєнний час характеризувався намаганням південних штатів розширити територію рабовласництва за рахунок нових штатів. Так, наприклад, 1820 року був прийнятий так званий Міссурійський компроміс, що поділив территорію на захід від ріки Міссісіпі за паралеллю 36°30' с.ш. на дві частини — рабовласницьку на півдні й вільну на півночі. На півночі прогресивна спільнота намагалася допомагати рабам: видавала антирабовласницьку літературу, організовувала нелегальну втечу рабів до вільних штатів.

У першій половині XIX століття в США склалися дві системи — рабство на півдні країни і капіталізм на півночі. Це були дві абсолютно різні соціально-економічні системи. Ситуація ускладнювалась тим, що, незважаючи на стабільний приріст населення і зростання економічного розвитку, США були федеративною країною. Кожний штат жив своїм політичним та економічним життям, інтеграційні процеси йшли повільно. Тому Південь, де було поширене рабство і аграрна система господарювання, і промислова Північ виділилися в два окремі економічні райони.

Південь був аграрним «придатком» США, тут вирощувалися такі культури як тютюн, цукрова тростина, бавовна та рис. Північ потребувала сировину з Півдня, особливо бавовну, а Південь — машини Півночі. Тому довгий час два різні економічних регіону співіснували в одній країні. Однак поступово між ними наростали суперечності. Серед найгостріших конфліктних питань можна виділити наступні:

Податок на ввезені товари (Північ прагнула зробити їх якомога вищими, щоб захистити свою промисловість, Південь хотів торгувати з усім світом вільно).

Проблеми навколо рабства (чи вважати рабів-утікачів вільними у вільних штатах, карати чи надавати їм притулок, чи можуть південні штати забороняти на своїй території вільних чорношкірих і т. д.).

Ситуація не була статичною: США захоплювали нові території, і виникали суперечки щодо конституції кожного з майбутніх штатів, у першу чергу — чи буде новий штат вільними або рабовласницьким. Прихід до влади Лінкольна, який оголосив, що всі нові штати будуть вільними, означав для південних штатів перспективу залишитися в меншості і в майбутньому програвати в Конгресі з усіх конфліктних питань.

Політичні лідери Півночі виступали за ліквідацію рабства в усій країні. Плантатори Півдня вбачали у цих планах загрозу для свого способу життя. Чимало з них виступало за відокремлення від США і створення власної держави. Після перемоги на президентських виборах 1860 р. республіканця Авраама Лінкольна, що був рішучим противником рабства, плантатори Півдня перейшли до рішучих дій.

Першою про вихід зі складу США у грудні 1860 р. заявила Південна Кароліна, а в лютому 1861 р. 11 південних штатів оголосили створення нової держави-Конфедерації Американських Штатів. 12 квітня 1861 р. її війська захопили Форт-Самтер, де перебував союзний гарнізон. У США розпочалася громадянська війна.

У роки громадянської війни на боці Союзу (Північ) виступали 23 штати з населенням у 22 млн чоловік, а Конфедерацію (Південь) підтримували 11 штатів (у травні 1861 р. до них приєдналися ще 4 штати) з населенням у 9 млн чоловік, з яких 4 млн становили негри-раби. В економічному плані Північ давала 92% усього промислового виробництва країни, а Південь - 8%.

На початку війни жодна сторона не мала конкретного плану воєнних дій, намагаючись перемогти в результаті однієї вирішальної битви й захопити столицю.

Однак ці спроби були марними. На 1862 р. стало зрозуміло, що війна буде тривалою і кровопролитною, її результат залежатиме, перш за все, від людського та економічного потенціалу воюючих сторін. Дедалі більше унаочнювалася нездатність Півдня вести таку війну. Одночасно з цим економіка Півночі за роки війни успішно розвивалася і процвітала.

Важливе значення для перебігу воєнних дій мали два політичні кроки, зроблені адміністрацією США. У травні 1862 р. Конгрес США прийняв закон, за яким будь-який американець, що досяг 21 року, міг отримати ділянку землі на Заході та стати фермером. 1 січня 1865 р. президент Лінкольн підписав Прокламацію, що оголошувала рабів вільними. З цього моменту громадянська війна стала не лише боротьбою з бунтівними штатами, а й проти рабства.

1863 р. у війні відбувся перелом на користь Півночі. Війська Конфедерації під командуванням генерала Роберта Лі, відчуваючи нестачу людей, боєприпасів і спорядження, з великими втратами відступали під натиском союзних армій, очолюваних генералом Уліссом Ґрантом. Залишки армії Конфедерації були оточені поблизу містечка Аппоматтокс, де 9 квітня Ґрант і Лі підписали угоду про капітуляцію головної армії Півдня. До кінця червня склали зброю також інші сили Конфедерації. Громадянська війна завершилася перемогою Півночі.

В історії США громадянська війна стала найбільш кривавою з усіх воєн. У ній загинуло близько 650 тис. американців, це більше ніж втрати в усіх війнах з участю США у XX ст. Результати громадянської війни мали визначальний вплив на подальший розвиток країни. Перемога Півночі забезпечила збереження її територіальної цілісності. Війна зруйнувала підвалини плантаційного господарства Півдня і закріпила провідну роль Півночі в економічному та політичному житті США.

Документи про виконану роботу з дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн» по темі: «Французька буржуазна революція»