Словотворення четвертої та п’ятої відмін

Більшість іменників четвертої відміни, зокрема тих, що означають стан, дію, відчуття, утворюються від основи супіна за допомогою формантів - tus, - sus, - xus:

audio, ī vi, ī tum, ī re – слухати – audī tus, us, m – слух

sto, steti, statum, ā re – стояти – status, us, m – стан, положення

sentio, sensi, sensum, ī re – відчувати – sensus, us, m – відчуття

plecto, plexi, plexum, ĕ re – плести – plexus, us, m – сплетіння.

Більшість іменників п’ятої відміни утворюються за допомогою формантів - ies, - ities і вказують на якість:

durus, a, um – твердий, a, e – durities, ē i, f – твердість

amā rus, a, um – гіркий, a, e – amarities, ē i, f – гіркота

planus, a, um – рівний, a, e – planities, ē i, f – площина, рівнина

pauper, ĕ ris – бідний, a, e – pauperies, ē i, f – бідність.

Таблиця відмінкових закінчень п’яти відмін іменників

Займенники (особові, вказівні, неозначені, заперечні)

А. Особові займенники (Pronomĭ na personalia):

ego – я; tu – ти; nos – ми; vos – ви

Б. Вказівні займенники (Pronomĭ na demonstratī vа):

hic (m), haec (f), hoc (n) – цей, ця, це

В. Неозначені займенники (Pronomĭ na indefinī ta):

quidam (m), quaedam (f), quoddam (n) – якийсь, якась, якесь

Г. Заперечні займенники (Pronomĭ na negatī va):

nemo – ніхто; nihil – ніщо

Тексти

1. Перекладіть українською мовою і зробіть граматичний аналіз:

І. De amicitia

Libĕ ri matrem rogant: «Mater, multae et pulchrae fabŭ lae tibi notae sunt. Narra nobis fabŭ lam!». Tum mater: «Si vobis, – inquit, – fabŭ lae meae placent, de duō bus amī cis hodie vobis narrā bo. Tacē te!»

Duo amī ci per silvam ingentem ambulā bant. Subĭ to procul ursum magnum vidē bant. Sextus gradu celĕ ri fugit et arbŏ rem ascendit. Publius solus manet et mortem ante ocŭ los habet; sed magistri verba memoriā tenet: «Ursus mortuō rum corpŏ ra non attingit». Ită que in terra ut mortuus se prosternit spiritumque contĭ net. Ursus adveniē bat, corpus Publii spectā bat, sed homĭ nem mortuum putā bat et intactum relinquē bat. Ita casu felī ci puĕ ri pericŭ lo liberabantur. Tum Sextus per iocum amī cum interrogā bat: «Quid tibi ursus in aurem dicē bat?» Et Publius: «Proverbium pulchrum: amī cus certus in re incerta cernĭ tur».

Libĕ ri matri gratias agē bant et mater: «Et vos, libĕ ri, – inquit, proverbium aliud memoriā tenē te: res secundae amī cos parant, sed res adversae amī cos probant».

II. De mutatiō ne rerum

Nemo nostrum idem in senectū te, qui erat iuvĕ nis. Nemo est mane, qui erat pridie. Corpŏ ra nostra flumĭ nis more rapiuntur: quidquid vides, currit cum tempŏ re, nihil ex his, quae vidē mus, manet. Hoc est, quod ait Heraclī tus: «In idem flumen bis non descendĭ mus». Manet idem flumĭ nis nomen, aqua transmissa est (Senĕ ca).

III. De Alexandro Macedonio

Fortū na Philippo, Macedŏ num regi, uno die tres iucundas res donā bat. Regis aurī ga in Olympiis vincē bat; unus e Macedŏ num ducĭ bus acri impĕ tu hostium exercĭ tum superā bat; valĭ dus filius, Alexander, regi natus erat. Tum sacerdō tes Philippo dicē bant: «Omĭ na Alexandro secunda sunt. Infans tuus, inter victorias natus, magna faciet: omnes hostes vincet, regnum tuum augē bit. Alexandri fama per orbem terrā rum volā bit».

Philippus sacerdō tum omĭ na magno gaudio accipiē bat. Alexandri autem vires in dies crescē bant, quod puer corpus suum saepe exercē bat. Ita valĭ dus et fortis adulescens erat.

2. Перекладіть латинською мовою:

1. У римлян були такі назви днів: день Сонця, день Місяця, день Марса, день Меркурія, день Юпітера, день Венери, день Сатурна.

2. Скільки днів, стільки й випадків долі.

3. Деякі громадяни в щасті зберігають спокійний розум, а в нещасті – сильну душу.

4. Біг життя – короткий, слави – вічний.

5. На знаменах римських військ були слова: «Сенат і римський народ».

6. Латинська мова довго була у широкому вжитку серед народів Європи.

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови:

1. Usus est optĭ mus magister. – Досвід – найкращий учитель. Ціцерон, «Промова на захист Рабірія», IV, 9.

2. Natū ra incĭ pit, ars dirĭ git, usus perfĭ cit. – Природа починає, мистецтво спрямовує, досвід завершує.

3. Longae sunt regĭ bus manus. – У царів довгі руки.

4. E fructu arbor cognoscĭ tur. – Дерево пізнається з плоду.

5. Amī cus verus amō re, more, ore, re cognoscĭ tur. – Вірний друг пізнається з любові, з поведінки, з мови і зі справ.

6. Dies diem docet. – Один день навчає інший. Коротке формулювання думки у вірші Публілія Сіра («Сентенції», 123): Discí pulus est prió ris posterió r dies. – Наступний день – учень попереднього дня.

7. Nulla dies sine linea. – Жодного дня без рядка. Пліній Cтарший (23-79 рр.) у «Природничій історії», XXXV, 36, 10 повідомляє, що грецький художник Апеллес (IV ст. до н.е.) мав звичку – щодня малювати на картині бодай одну лінію.

8. Pax huic domui. – Мир цьому дому.

9. É st modus í n rebú s; sunt cé rti dé nique fí nes. – Все має міру якусь, повсюди межі є певні. Горацій, «Сатири», ІІ, 1, 106.

Переклад А.Содомори.

10. Omnia mea mecum porto. – Все своє ношу з собою.

11. Suum cuī que. – Кожному своє. Положення римського права – кожному належить те, що належить за правом.

12. Ex nihĭ lo nihil fit. – З нічого ніщо не виникає. Парафраза основного положення епікурейської філософії у Лукреція «Про природу речей», І, 145: