Початок перебігу позовної давності

Відповідно до статті 76 ЦК 1963 p., «перебіг строку позовної давності» починався з дня виникнення права на позов, а право на позов виникало з дня, «коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права».

Таким було загальне правило, але з нього допускався цілий ряд винятків.

Так, зокрема, за статтею 59 Житлового кодексу УРСР позовна давність на вимогу про визнання ордера на зайняття житлового приміщення недійсним починалося з дня його видачі. Це правило було вигідним для наймача. Якщо, наприклад, про факт подання ним фіктивних документів про склад сім'ї чи про стан його здо-

Див.: Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. Гражданское право: Учеб-ное пособие.- К., 2001.- С. 175; Цікало В. І. Сфера застосування позовної давності // У зб.: Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання.- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001.-С. 64.

" Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників проекту.- К., 2004.- С. 211.

_____ Розділ VII. Захист цивільного права та інтересу. Позовна давність

ров'я орган влади дізнавався після спливу трьох років, позовна давність вважалася такою, що сплила'.

У статті 261 ЦК міститься ціла низка змін.

Насамперед, у ній відсутня складна термінологічна конструкція щодо права на позов, виклад зроблено значно простішим: «Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права».

Дослідникам проблем позовної давності жодного разу не вдава­лося пояснити (більшість і не прагнули цього) ситуацію, коли б особа «повинна» була дізнатися про порушення свого права. Тому у цій статті початок перебігу позовної давності пов'язується з мо­ментом у часі, коли особа дізналася або могла дізнатися про пору­шення свого права.

Початок перебігу позовної давності у статті 261 ЦК України вперше пов'язано не лише з часом одержання відомостей про по­рушення права, а й з часом одержання відомостей про особу, яка це вчинила, бо інакше не можна звернутися до суду з вимогою про захист.

Відомості про особу - це не лише ім'я та прізвище, а й її місце проживання.

Після повернення з відрядження Л. виявив крадіжку своїх до- /_'. І /J_\ машніх речей, але ім'я злодія було названо у вироку суду лише через рік.

Саме з цього моменту, коли особу порушника встановлено, по­чинається позовна давність щодо вимоги Д. про відшкодування завданих йому матеріальної та моральної шкоди, якщо ця вимога не була заявлена у кримінальному процесі.

У частинах 2-7 статті 261 ЦК конкретизовано початок позовної давності щодо окремих вимог. Так, початок позовної давності що­до вимог про визнання недійсним правочину, укладеного внаслі­док насильства, пов'язаний з часом припинення насильства.

Перебіг позовної давності за вимогами про застосування нікчем­ного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

¹ За статтею 56 Кодексу про шлюб та сім'ю 1969 p., позовна давність щодо вимоги про виключення імені особи як батька з актового запису про народження дитини починалася від дня, коли особі стало відомо про запис його батьком дитини. Абсурдність цієї норми не викликала сумніву, адже вона фактично підштовхувала чоловіка до пошуку ком­прометуючої інформації про свою дружину.

Українське цивільне право

Розділ VII. Захист цивільного права та інтересу. Позовна давність

20 січня 2003 р. сталося зіткнення двох автомобілів, в резуль­таті чого автомобіль, належний акціонерному товариству, був повністю знищений. Причиною автоаварії було порушення правил вуличного руху водієм Т., який керував автомобілем, належним іншій юридичній особі.

Остаточна сума завданих збитків була визначена актом екс­пертизи лише через півроку.

Виникло питання про початок позовної давності.

Як вважає Президія Вищого господарського суду, позовна дав­
ність має починатися з дня порушення права, а не визначення суми
збитків.¹ Однак з таким висновком беззастережно погодитися не
можна. Якщо сума завданих збитків не визначена, не можна сфор­
мулювати позовної вимоги. Словосполучення «дізналася про по­
рушення свого права» слід трактувати не лише як наявність інфор­
мації про сам факт протиправної поведінки, а й як наявність,
повної інформації про обсяг порушення права. І

Такий підхід до цієї проблеми узгоджується з сучасною концеп-|
цією посилення охорони інтересів кредитора (потерпілого). '

У разі невиконання зобов'язання, у якому строк виконання було¹ визначено, позовна давність починається зі спливом цього строку. Якщо, наприклад, строк повернення позики було визначено стро­ком вимоги, то позовна давність закінчиться зі спливом пільгового строку (30 днів) на виконання цієї вимоги (стаття 1049 ЦК).

У зв'язку з визнанням Конституційним Судом України неконсти­туційності вимоги щодо обов'язковості досудового вирішення спорів, норми частин 1 та 2 статті 925 ГК втратили чинність, а отже, початок позовної давності не може пов'язуватися із повною або частковон відмовою перевізника задовольнити претензію або неодержання\, відповіді у місячний строк. Тому до цих вимог має застосовувати] ся загальне правило, сформульоване у частині 1 статті 261 ЦК.

За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності, відповідно до части­ни 6 статті 261 ЦК, починається від дня, виконання основного зобов'язання. Застосування цієї норми ви­явиться проблематичним: позовна давність має починатися з мо­менту повного відшкодування усієї шкоди чи з початком наступ­ного року щодо виплат, здійснених за попередній рік?

Див.: Збірник роз'яснень Вищого господарського суду України. 2003.-С. 13.

Судовою практикою було вироблено правило, за яким позовна давність поширювалася на сукупні річні вимоги. І це правильно. Отже, якщо, скажімо, автотранспортне підприємство сплатило за 2003 рік потерпілому 10 тис. гривень як щомісячне відшкодування за втрачений заробіток, то позовна давність на регресну вимогу щодо усієї цієї суми до водія почнеться 1 січня 2004 року.

В одному із перших варіантів проекту Цивільного кодексу передбачалося непо­ширення позовної давності на вимоги про захист прав дитини. Але згодом відповідна норма була виключена. Проте ідея посиленої охорони прав дитини все ж була закріплена у статті 261 ЦК: позовна давність щодо вимог про захист права ди­тини починається з моменту досягнення нею повноліття. Тобто, можна сказати, що на вимоги про захист права дитини позовна давність таки не поширюється.

Обчислення позовної давності, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК, має почина­тися з дня, коли особа довідалася або мог­ла довідатися...». Водночас, за загальною нормою статті 253 ЦК, перебіг строку починається з наступного дня... Ця неузгодженість містилася і у проекті Цивільного кодексу 1996 p., але, на жаль, при його науковому доопрацюванні помічена не була.

Оскільки є колізія, слід брати до уваги правило, що міститься у статті 261 ЦК, а не те помилкове, що міститься у статті 253 ЦК. Тому, якщо, наприклад, шкода була завдана 10 січня 2004 p., позов­на давність почнеться 11 січня цього ж року.

Вважати правило частини 1 статті 261 ЦК спеціальною нормою немає жодної підстави.

В. заподіяв шкоду Ц. 1 січня 2004 р. За письмовим догово­ром, В. мав відшкодувати шкоду до 1 травня 2004 p., але не виконав свого обов'язку.

З якого часу почалася позовна давність у цій ситуації?

Оскільки В. та Ц. визначили строк виконання обов'язку по від­шкодуванню шкоди, позовну давність слід вважати розпочатою 2 травня 2004 р.

Українське цивільне право