Поняття страхування

Страхування — це сукупність заходів щодо створення спе­ціального грошового фонду за рахунок внесків його учасників, із коштів якого страхова організація відшкодовує клієнту поне­сені ним збитки, а також сплачує інші грошові суми у разі настання певних обставин, передбачених законом чи договором. Страхування — один із найдавніших винаходів людства. З пер­винними формами страхування ми зустрічаємося ще в законах вавілонського царя Хаммурапі, які передбачали можливість укла­дення договору між учасниками торгового каравану на випадок роз­бійницького нападу чи іншого нещастя. За домовленістю збитки розподілялися між всіма купцями. За чумацькими звичаями, якщо у чумака крали вола, то збитки відшкодовувало товариство. З роз-

витком капіталістичних відносин страхування, яке спочатку мало своєрідний товариський або братський характер, набуває комер­ційного вигляду і перетворюється на товар. Наприкінці XVII ст. в Англії з'являються перші в сучасному розумінні страхові товариства. Суть страхування полягає в тому, що спеціальна організація приймає на себе ризик настання шкідливих випадковостей, бере на себе зобов'язання компенсувати збитки потерпілим, поно­вити їх майнове становище.

Відносини із страхування регламентуються Законом України від 7 березня 1996 р. " Про страхування" (в редакції Закону від 4 жовтня 2001 р.) та відповідними підзаконними норматив­ними актами. Водночас якщо відносини, які виникають між страховою компанією та клієнтом, мають майновий характер і регулюються нормами цивільного права, то норми адміністра­тивного права визначають систему органів, які здійснюють нагляд за страховою діяльністю. Порядок страхового забезпе­чення, застосування санкцій регламентують норми фінансово­го права. Невипадково страхування вважається міжгалузевим правовим інститутом.

Підстави виникнення страхових зобов'язань можуть бути різними. Тому за правовою природою страхування поділяється на обов'язкове та добровільне.

Обов'язкове страхування грунтується на засадах імператив­ності як для страхової компанії, так і для клієнта, воно виникає на підставі закону, незалежно від волі учасників та їх фінансо­вих можливостей. Законодавець визначає коло об'єктів, які підлягають страхуванню, події, на випадок настання яких про­водиться страхування, права та обов'язки сторін, розмір суми, яка виплачується, та ін. Важливою рисою обов'язкового стра­хування є те, що воно діє незалежно від сплати страхових платежів та без обмеження строку, тобто поки існує об'єкт страхування.

Підставою іншої форми страхування — добровільної — є укладений між сторонами договір.

Страхові правовідносини є різновидом цивільно-правових відносин з властивими їм елементами — суб'єктами, об'єктом та змістом. З огляду певну особливість страхові правовідносини охоплюють і специфічні поняття: страховик, страхувальник, застрахований, вигодонабувач.