Законодавство про інтелектуальну власність.

До цієї групи належать закони України від 23 грудня 1993 р. " Про авторське право і суміжні права" (в редакції Закону від

II липня 2001 p.), від 15 грудня 1993 р. " Про охорону прав на
винаходи і корисні моделі" (в редакції Закону від 1 червня 2000 p.),
від 15 грудня 1993 р. " Про охорону прав на промислові зразки",
від 21 квітня 1993 р. " Про охорону прав на сорти рослин" (в редакції
Закону від 17 січня 2002 p.), від 15 грудня 1993 р. " Про охорону
прав на знаки для товарів і послуг", Правила складання і подання
заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджені нака­
зом Міністерства освіти України від 22 січня 2001 р. № 22, та ін.

Відповідні нормативні акти становлять зміст будівельного законодавства, законодавства про оренду, банківського, спад­кового законодавства тощо.

1.7. Недійсність нормативних актів

Згідно з теорією цивільного права не підлягають застосу­ванню нормативні акти:

• видані некомпетентними органами, які регулюють не той
предмет, до якого належить сфера діяльності того чи іншого
органу;

• протизаконні;

• аморальні.

Такі нормативні акти не підлягають застосуванню навіть у тому випадку, коли вони у встановленому порядку не були скасовані. Нормативні акти, видані з порушенням процедури їх прийняття, форми, з помилками в змісті діють, доки публічно не будуть скасовані.

Порядок визнання недійсними нормативних актів встанов­лений Конституцією. Відповідно до ст. 152 Основного Закону закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції або якщо була порушена встановлена Конституцією процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. В судах загальної компетенції можуть розглядатися рішення місцевих держадмі­ністрацій чи виконавчих органів, які порушують права, свободи та законні інтереси громадян.