Методика читання лекції проблемного характеру

У проблемній лекції дозволяється викладати не лише проблемний матеріал (наукова проблема, дискусійні питання, доводи, методичні підходи до вирішення конкретного питання, перспективи розвитку галузі науки чи наукової дисципліни після вирішення певної проблеми і т. д.), але й чисто інформаційний матеріал (терміни, визначення, рецепти, формули і т. д.), які не викликають сумнівів і добре апробовані практикою. Ці обидва матеріали мають викладатись в сукупності, до них повинні бути також представлені останні дані із літературних джерел, які ще не знайшли свого відображення у підручниках чи навчальних посібниках, рішення директивних органів, нові законодавчі чи нормативні акти або зміни й доповнення до них тощо.

Слід зазначити, що немає необхідності всі лекції з тієї чи іншої дисципліни читати проблемно. Інколи можна обмежитися лише постановкою проблемного питання, допускаючи, що студенти самі зацікавляться ним і займуться його вирішенням у ході виконання самостійної роботи. На лекції можна організувати лише проблемну ситуацію, а на семінарських чи практичних заняттях – проблемне вивчення з висуненням гіпотез, демонстрацією дослідів. Їх сутність повинні розкрити самі студенти при активній допомозі викладача, який направляє, підказує, змушує думати і висловлюватися всіх. Можливі й інші сукупності форм навчання, ув’язані з вирішенням проблемної ситуації.

Проблемне навчання передбачає також те, що: на семінарських і практичних заняттях, заліках і екзаменах необхідно задавати питання підвищеної складності, які дозволяють судити про набуті студентами навики самостійного мислення, уміння співвіднести відповідні моменти. Не слід задавати питання, які потребують простого відтворення.

На читання проблемної лекції йде велика кількість часу, тому частину матеріалу слід залишати на самостійне опрацювання студентами, що викликає необхідність встановлення ефективного контролю за самостійною роботою студентів. Це, в свою чергу, потребує вдосконалення технічних засобів навчання і контролю (використання графопроектора, інтерактивної дошки, мультимедійної установки, комп’ютерної техніки і ін.), покращення методичної роботи, створення лекційних фільмів, електронних конспектів з вузлових тем лекцій, підготовки посібників і альбомів для самостійної роботи. Більш того, виникає необхідність у переробленні підручників і навчальних посібників, з виділенням вузлових питань, а також тих, які відводяться на самостійну роботу.

На питання, яка частина лекційного курсу повинна бути відведена на читання проблемних лекцій, нами пропонується диференціювати його об’єм таким чином: для профілюючих дисциплін - 30-40%, для не профілюючх – не більше 10%.

Читання проблемних лекцій потребує високого рівня професійної підготовки, а тому їх слід доручати професорам і найбільш кваліфікованим доцентам. Успіх при читанні проблемних лекцій багато в чому залежить від управління при цьому пізнавальною діяльністю студентів. При цьому слід звернути увагу на основні аспекти такого управління.

1. Емоційність і наочність з метою активізації мислення студентів. При цьому основний наголос повинен бути зроблений на активізацію сприйняття, пам’яті, мислення. Доведено, що емоції можуть підвищувати працездатність студентів на 25-35%. Вони викликають розгальмування механізму сприйняття, включення емоційної пам’яті, що забезпечує сприятливий фон для роботи мислення. Важливо при цьому, щоб викладач був упевнений в абсолютній необхідності емоційного опрацювання лекції і володів комплексом прийомів такої обробки. В педагогічній літературі рекомендуються такі правила подачі лекційного матеріалу: усвідомлення творчої обстановки на лекції; відхід (історичний екскурс); порівняння, використання епітетів і образів, прислів’я, узагальнюючі висловлення відомих письменників і вчених; зміна інтонації; використання міміки і жестів, схвалення дії студентів; паузи.

2. Проблемні ситуації як засіб активації мислення студентів. Питання щодо створення проблемних ситуацій багато в чому залежить від специфіки конкретної дисципліни і особливостей їх подачі студентській аудиторії. Незважаючи на це, в даний час опрацьовані відповідні прийоми підходу до створення проблемної ситуації і її вирішення До їх числа входять: виявлення протиріччя між думками різних авторів чи між старими і новими знаннями; відтермінування висновку, при якому викладення проводиться не до кінця (частину матеріалу студенти повинні самостійно опрацювати і усвідомити; уявне утруднення лектора, коли він немов би апелює до аудиторії з проханням про допомогу.

3. Конспектування як засіб активації мислення при лекційній формі навчання. Студента слід орієнтувати на обов’язкове конспектування лекції, що призводить до розвитку пам’яті. Необхідно звернути увагу на розумне ведення конспектів, виключаючи майже дослівне записування лекції і обмежуючись лише основними матеріалами і доказами. При цьому у студентів залишається частина часу на роздуми і активне сприйняття матеріалу лекції.

В цілому ж лекція проблемного характеру повинна бути побудована відповідно до викладеного вище змісту, а її головною метою має стати навчання студентів науковим методам постановки, формування і вирішення як наукових чи виробничих, так і навчальних проблем.