Семінарське заняття.

Тема. Методичні положення щодо організації і проведення семінарських, лабораторних і практичних занять

Питання

1.Семінарське заняття.

2.Лабораторне заняття.

3. Практичне заняття.

4. Організація і методика проведення практики студентів.

Семінарське заняття.

Семінарська форма навчання започаткована в древнєгречеської і римських школах, а з ХУ11 ст. вона використовується в західноєвропейських університетах У вищій школі Російської імперії семінарські заняття (семінари) почали застосовувати з Х1Х ст.

Слово семінар походить від латинського seminarium, що означає розсадник. Спочатку семінари в університетах призначалися для поглибленого вивчення першоджерел.

В Україні семінари з’явилися разом з відкриттям Харківського та Київського університетів, вони мали практичний характер. По суті це були наукові школи того чи іншого вченого, під керівництвом якого студенти практично оволодівали методологією предмета, методикою дослідження проблем певної науки.

У норматив6них документах [ 1] вказано: „Семінарські заняття – форма навчального заняття, при якому викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуальних виконаних завдань (рефератів). Семінарські заняття проводяться в аудиторіях або навчальних кабінетах з однією академічною групою. Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни.

Семінарські заняття призначені забезпечити розвиток творчого професійного мислення, пізнавальної мотивації і професійного використання знань в навчальних умовах. Лекція - самостійна робота – семінарське заняття – це той трьохчленний ланцюжок, послідовність якого є обов’язковою.

Основні вимоги до семінарського заняття:

1. Студент повинен заздалегідь (за 7-10 днів) знати тему і мету семінару, отримати план або перелік питань. Викладач повинен ознайомити студентів із списком рекомендованої літератури.

2. стиль проведення заняття повинен бути емоційно-піднесеним, жвавим, дискусійним, характеризуватися проблемністю висвітлення навчальних питань.

3 Навчальна інформація, викладена в попередній лекції, повинна „прозвучати” на семінарі, бути закріпленою в пам’яті студентів та конструктивно переведена в площину пошукової діяльності, практичного застосування знань для розв’язання різнопланових ситуацій – педагогічних, економічних, виробничих, соціальних тощо.

4 Викладачу треба сприяти тому, щоб студенти самостійно дійшли висновків і узагальнень щодо проблеми, які обговорюються на занятті.

5. Педагогічна взаємодія в системі „викладач – студенти” – довірлива, шаноблива, ввічлива. На занятті повинна бути створена обстановка ділового спілкування. Орієнтуватися потрібно на дискусію, прагнення до самовдосконалення, розвивати почуття гумору.

: Кожний студент повинен знати: на занятті його реферат, відповідь, виступ, активність у дискусії обов’язково буде об’єктивно оцінена викладачем і він одержить підсумкову оцінку.

З перших занять студенти повинні оволодіти уміннями і навичками роботи з літературою.

У навчальному процесі вищої школи найбільш поширеними типами семінару є: класичний семінар (семінар з виступами студентів), семінар-дискусія; семінар-колоквіум (співбесіда).

Головною метою класичного семінару є забезпечення студентам можливості використання теоретичних знань в умовах, що моделюють форми діяльності наукових працівників. Підготовчий етап семінару закладає підвалимни досягнення основних його цілей. Кожен студент має знати його план, тему свого реферату чи доповіді, рекомендовану літературу. Доцільно призначати на підготовку одного й того ж питання декілька доповідачів.

Не менш важливо навчитися писати реферат чи доповідь. Для реферату обсягом 8-10 сторінок машинописного тексту план може мати наступні пункти:

· Вступ - постановка проблеми у загальному вигляді, актуальність, її зв”язок з практичною чи майбутньою діяльністю за фахом, мета;

· Основна частина - виклад основних положень досліджуваного питання, Короткий аналіз першоджерел, виділення нен вирішених суперечливих аспектів проблеми, розкриття сутності, структури механізмів, систематизація, характеристика типів досліджувальних об”єктів, явищ, процесів тощо;

· Висновки – коротко наводяться узагальнення результатів вивчення наукового питання, окреслюються перспективи подальших розвідок у цьому напрямку;

· Літертура. Оформляється у відповідності нині діючих стандартів.

Семінар- дискусія у навчальному плані виконує декілька функцій:

а) подання суперечливого, проблемного матеріалу, в якому група самостійно обирає правильну точку зору; б) демонстрація різних підходів до аналізу тих чи інших явищ; в) спільне обговорення та вирішення проблем; г) обмін досвідом між слухачами; д) формування інтелектуальних вмінь та навичок; є) стимулювання учення студентів.

Проведення семінару-дискусії вимагає як високої педагогічної компетентності викладача, так і ґрунтовної підготовки до нього студентів.