Класифікація видів контролю

Існує велика кількість різновидів контролю, які для зручності аналізу, дослідження та використання класифікують за різними ознаками.

Характеристики відносно часу зумовлюють наявність поперед­нього, поточного та заключного (підсумкового) контролю. Попе­редній контроль здійснюється з метою передбачення стану об'єкта або його окремих вузлів у майбутньому. Поточний - визначає стан об'єкта в процесі виконання операції, а заключний - після її завершення.

Характеристики, пов'язані з простором, засновані на наявності літучого та стаціонарного контролю. Літучий контроль передбачає необхідність виїзду суб'єкта контролю на територіальне віддалений об'єкт. При стаціонарному — суб'єкт та об'єкт територіальне розміщені в одному місці.

Залежно від якісних характеристик розрізняють одиничний, множинний, одно- та багатофункціональний контроль. Контроль, пов'язаний з однією контрольованою величиною, називають одинич­ним, а з багатьма - множинним або багатомірним.

За характером стосунків суб'єкта та об'єкта контролю, тобто між тими, хто контролює і кого контролюють, розрізняють контроль внут­рішній та зовнішній. При внутрішньому - суб'єкт та об'єкт контролю функціонують у межах однієї системи, а при зовнішньому - суб'єкт відокремлений, діє автономно, незалежно від об'єкта.

Залежно від завдання доцільно розрізняти лінійний, функ­ціональний та операційний типи контролю. При лінійному типі контролюється об'єкт в цілому (наприклад, контроль з боку директора підприємства); при функціональному - лише його частина (контроль з боку головного економіста, технолога тощо). Контроль лише однієї окремої характеристики стану та поведінки об'єкта (наприклад, співвідношення рівня, продуктивності праці та заробітної плати) є різновидом операційного типу контролю.

Серед загальних видів контролю, відносно стадії вико­нання господарської операції, можна виділити попередній, направляючий, фільтруючий i заключний контроль.

Направляючий та фільтруючий — це дві складові поточного контролю.

За допомогою попереднього контролю визначаються необ­хідність і можливість досягнення бажаної мети шляхом виконання за­планованої операції, а також якісні, кількісні та структурні характери­стики оптимального варіанту операцій, які плануються, через їх моде­лювання у часі та просторі. Під час попереднього контролю пере­віряється правильність поставлених цілей, достовірність і точність прогнозів, можливість забезпечення запланованої операції ресурсами та доцільність здійснення самої операції.

Систему процесів управління операцією можна зобразити так: бажана загальна мета => стратегія досягнення => планування досяг­нення мети => організація досягнення. Завданням попереднього кон­тролю є визначення правильності сформульованої мети, визначення передумов і стратегії. Прикладами попереднього контролю є: розраху­нок потенційної потреби у новій продукції (роботах, послугах), можли­вості забезпечення виробництва капіталовкладеннями, сировиною або іншими ресурсами тощо.

Направляючий (спрямовуючий) контроль застосовується від початку практичного здійснення господарської операції і до моменту досягнення необхідного результату. Під час такого контролю відбувається вимірювання, порівняння та оцінка стану та поведінки контрольованого об'єкта, а також розробляються та застосовуються коригуючі дії, що дозволяють у визначений строк і якісно досягти на­мічених результатів. При здійсненні направляючого контролю пере­віряється правильність застосування таких видів управлінської діяльності, як організація та мотивація. Визначальна риса такого кон­тролю - безперервне стеження за станом і поведінкою контрольо­ваного об'єкта.

Фільтруючий контроль також застосовується при перевірці здійснення господарської операції. Якщо хід операції не відповідає встановленим нормам, то виконання операції зупиняють до того часу, поки вона не буде відповідати вимогам.

За допомогою фільтруючого контролю відокремлюють добро­якісну продукцію від бракованої. Якщо виріб не відповідає встановле­ним вимогам, то його відсилають на виправлення. Якщо виріб відповідає всім технічним характеристикам, то він надходить на діль­ницю складання, де з окремих деталей роблять вузли. Фільтруючий контроль застосовується лише кілька разів протягом виконання господарської операції, а не безперервно, на відміну від спрямовуючого. Як практичну ілюстрацію розглянемо процедуру візування наказу в уста­нові. Зміст та форма наказу коригується до того часу, поки він не буде задовольняти вимоги усіх працівників, що мають відношення до його розробки та виконання.

Заключний (остаточний) контроль, чи контроль за результа­тами, проводиться після закінчення операції. Прикладом такого кон­тролю є ревізія використаних трудових ресурсів і фонду заробітної плати, фінансових результатів та рентабельності роботи підприємства за минулий місяць, квартал, рік.

Всі чотири види контролю необхідні для того, щоб контролюва­ти роботу підприємства в цілому чи якусь одну важливу операцію. Найбільші можливості для ефективного управління виробництвом маємо при використанні направляючого контролю, оскільки є можли­вість наперед скоригувати ті чи інші дії і тим самим успішніше реа­лізувати визначену мету.

Плани та організаційна структура дають лише певну уяву про те, якою буде організація у майбутньому.

На практичну реалізацію планів впливає безліч об­ставин: зміни у законодавстві та технології, соціальні пріоритети, умо­ви конкуренції та ін. Контроль виступає ефективним механізмом оцінки впливу цих змін, а також попереджує деструктивність бізнесу та кризові ситуації.