Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Класифікація персоналу за професіями та кваліфікацією. Характеристика робітників за рівнем кваліфікації






Важливим напрямом класифікації персоналу підприємства є його розподіл за професіями, спеціальностями і кваліфікацією.

Професія – це вид трудової діяльності, що потребує відповідного комплексу спеціальних знань, підготовки та практичних навичок. Професія вказує на галузеву належність і відображає особливості технології виготовлення продукції і специфічні умови праці у певній галузі (машинобудівники, будівельники, текстильники).

Спеціальність – це вузький різновид трудової діяльності в межах професії, що вимагає від виконавця вужчої, але глибшої підготовки (серед машинобудівників виділяють фрезерувальників, токарів, інструментальників, слюсарів).

Отже, професія і спеціальність відображають сферу прикладання праці, тому професійний склад персоналу підприємства залежить від специфіки діяльності, характеру продукції чи послуг, рівня технічного розвитку підприємства тощо.

Класифікація працівників за кваліфікаційним рівнем базується на їхніх можливостях виконувати роботи певної складності. Кваліфікація – це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій визначеної складності.

Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів і службовців характеризується рівнем освіти та досвідом роботи на тій чи тій посаді. Розрізняють спеціалістів:

а) найвищої кваліфікації (працівники, що мають наукові ступені та звання);

б) вищої кваліфікації (працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвідом);

в) середньої кваліфікації (працівники із середньою спеціальною освітою та певним практичним досвідом);

г) спеціалістів-практиків (працівники, що не мають спеціальної освіти, але мають практичний досвід і займають відповідні посади).

Робітників за рівнем кваліфікації поділяють на чотири групи:

а) висококваліфіковані (одержали спеціальну підготовку у навчальних закладах або на виробництві протягом 2-3 років);

б) кваліфіковані (одержували спеціальну підготовку на виробництві 6 місяців);

в) малокваліфіковані (мають незначну спеціальну підготовку;

г) некваліфіковані (не мають спеціальної підготовки).

Розрахунок чисельності працюючих на підприємстві. Планування дійсного фонду робочого часу працівника

При обчисленні чисельності працівників на підприємстві слід розрізняти явочну, облікову та середньооблікову чисельність працівників підприємства.

Явочна чисельність включає всіх працівників, що з’явилися на роботу у певному періоді (протягом робочого дня, тижня, місяця).

Облікова чисельність включає всіх постійних, тимчасових і сезонних працівників, прийнятих на роботу терміном на один і більше днів незалежно від того, перебувають вони на роботі, у відпустках, відрядженнях, на лікарняному тощо.

Середньооблікова чисельність працівників за певний період визначається як сума середньомісячної чисельності, поділена на кількість місяців у даному періоді.

Планування трудових ресурсів на діючому підприємстві починається з оцінки їхньої загальної чисельності, яка складається із чисельності промислово-виробничого персоналу і непромислового персоналу. Аналіз і подальші розрахунки проводяться за категоріями працівників (робітники, керівники, спеціалісти, службовці), а для кожної з них – за професіями, спеціальностями, розрядами.

При визначенні чисельності персоналу на перспективний період необхідно враховувати фактори зовнішнього середовища, а саме:

– ринкову кон’юнктуру, пов’язану з тим чи іншим видом діяльності;

– циклічність розвитку економіки, передбачення можливого загального економічного спаду;

– регіональні особливості ринку праці (переміщення виробничих потужностей в регіони з нижчою вартістю праці);

– державні (урядові) програми, замовлення чи контракти, згідно з якими підприємство зобов’язане створювати нові робочі місця;

– юридичні аспекти (закони, договори з профспілками тощо), що регулюють трудові відносини, захищають інтереси окремих категорій населення та працівників;

– можливості використання тимчасового наймання працівників.

Техніка розрахунків планової чисельності окремих категорій працівників визначається конкретною специфікою їхньої професійної діяльності та галузевими особливостями функціонування того чи іншого підприємства.

Отже, за індексним методом розрахунок планової чисельності промислово-виробничого персоналу (ПВП) здійснюється таким чином:

де ЧПВП.ПЛ і ЧПВП.Б – планова та базова чисельність ПВП;

Іg – індекс росту обсягу виробництва у плановому періоду:

ІПП – індекс росту продуктивності праці.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.