Теорія зовнішніх ефектів: причини виникнення екстерналій, механізм регулювання

Глобальним і локальним екологічним системам властиві відповідна стійкість до зовнішніх і внутрішніх впливів, тобто ефектів, пластичність, виживання за несприятливих умов, циклічність і ритмічність процесів і функцій складових компонентів, різного роду кругообіг речовини та енергії, збалансованість природних процесів.

Певні види діяльності можуть спричиняти зміни стану природних компонентів і впливати на результативність інших видів діяльності. Так, промислове забруднення атмосфери у ряді випадків призводить до втрат урожаю сільськогосподар­ської продукції. Скиди забруднюючих речовин у водні джерела, наприклад, зменшують рибопродуктивність тощо. Такі наслідки мають характер зовнішніх ефектів (екстерналії) щодо тих видів діяльності, які є першоджерелами негативних зрушень стану навколишнього середовища. Як правило, зовнішні ефекти не враховуються першими, але впливають на економічний результат інших суб'єктів господарювання [7].

Досить часто зовнішні витрати важко оцінити кількісно, тобто додати їм грошове вираження. Як правило, вони являють собою витрати для суспільства, а у ряді випадків — і для майбутніх поколінь. Проблеми екстерналій, а також тісно зв'язані з ними «провали ринку», тобто ситуації неможливості автоматичного відображення в ціні економічної цінності екологічних ресурсів, є одними з головних для економіки природокористування. У регулюванні процесів природокористування істотну роль повинна відігравати держава.

Одна з найперших можливостей забезпечення ресурсного потенціалу подальшого розвитку була запропонована авторами праці «Межі зростання» [21]. Це була спроба оцінити можливо­сті розвитку людства на перспективу понад 100 років. Модель враховувала взаємодію п'яти основних факторів, які визначають даний розвиток:

– народонаселення;

– природні ресурси;

– продовольство;

– капітал;

– навколишнє середовище.

Приблизно у той же час американським вченим російського походження В. Леонтьєвим [22] було використано метод економіко-математичного моделювання (розроблений ним ще у 1930-ті роки), який дістав назву «міжгалузевий баланс» і враховував вимоги охорони навколишнього середовища. З цією метою було розширено межі галузевої моделі шляхом введення додаткових умов – забруднення навколишнього середовища. Тобто до існу­ючої моделі «витрати – випуск» було введено як результат економічної діяльності утворення відходів виробництва та ви­трати, пов'язані з їх знешкодженням.