Метод записної книжки Хефеле.

Відповідно до рекомендацій, даних Дж. В. Хефеле, тему визначають учасникам задовго до проведення колективного навчання — сесії, їм також роздають записні книжки, у яких два рази в день необхідно фіксувати свої ідеї. Цю організаційну форму доповнюють методичними рекомендаціями; учасникам видають також опитувальні листи зі списком контрольних питань.

Доречно привести деякі з цих питань.

Чи можна використовувати конструкцію в двох цілях, якщо нічого не змінювати або зробити незначні зміни?

З чим можна порівняти конструкцію?

Що можна в ній змінювати?

Що можна збільшити (кількість, час, частоту, міцність, висоту, довжину, товщину, вартість, число компонентів тощо)?

Що можна зменшити?

Чи можна замінити конструкцію (або її складові частини) на що-небудь?

Що можна зробити навпаки?

Слід зазначити, що при використанні опитувального листа кожне з питань по черзі видозмінюють доти, доки воно прямо не стосуватиметься даної проблеми, об'єкта, що удосконалюється. Дж. В. Хефеле вказує, що постановку того чи іншого питання не можна вважати правильною або неправильною, тому що запитання усього лише заготовки для виявлення оптимальних варіантів. Деякі питання варто мати на увазі протягом усього дослідження. До них належать, наприклад, питання: «що можна зробити навпаки», що має, на думку автора методу, велику евристичну цінність.

У книзі Дж. В. Хефеле «Творчість і новаторство» наведені приклади таких переходів «навпаки». Це, зокрема, гідравлічний циліндр; рухається поршень — рухається циліндр; вагонетка на колесах — рольганг; обертова стрілка — обертовий циферблат; пружина, що розтягує — стискувальна пружина.

У останні роки у творчу діяльність працівників почали впроваджуватися ділові ігри. Приклад успішного використання ділової гри додають автори роботи [1].

Автори визначають, що організація колективу і керування ним у процесі пошуку потрібного технічного рішення – уе не тільки добра можливість ефективної організації процесу, а і необхідність часу. Цій формі організації технічної творчості належить майбутнє. Вони впевнено доводять, що це викликано як сутністю соціального устрою нашого суспільства, так і обє’ктивним розвитком науки і техніки, який призводить до того, що нові технічні досягнення, враховуючи їх складність на сучасному рівні, з’являються все частіше як результат колективної думки. Тому тут основними завданнями будуть:

- навчання особливостям колективної творчої діяльності;

- навчання сучасним методам пошуку технічних вирішень;

- навчання правовим основам винахідницької діяльності.

Автори визначають, що сутністю ігрових методів навчання є те, що той, кого навчають, повинен виконати дії, аналогічні тим, які він буде виконувати в реальному житті, а для цього йому потрібні певні знання й уміння. Відповідь на питання, до яких наслідків приведуть дії, що виконані в ігрових методах, дає модель дійсності (модель відгуку), а не сама дійсність. Ця особливість і є основною перевагою ігрових методів навчання, тому що вона дозволяє: по-перше, не боятися негативних наслідків для суспільства помилкових дій тих, кого навчають, а, навпаки, одержувати з цього користь, тому що набувається досвід; по-друге, значно прискорювати час протікання реальних процесів, по-третє, багаторазово повторювати ті чи інші дії для закріплення навиків їх виконання; по-четверте, те, що ті, кого навчають, діють в ситуації умов (модельної) реальності, робить вільнішою їхню поведінку і змушує шукати найбільш ефективні шляхи для розв’язання поставлених завдань.

Враховуючи перевагу ділових ігор, була і сконструйована гра для навчання колективній винахідницькій діяльності, заснована на модульному принципі конструювання [1]. Модульний принцип конструювання був покладений в основу ділової гри «ЕВРИКА», яка приведена в Додатку 4. Гра «ЕВРИКА» імітує процес дії системи, що виконує науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, результатом яких є науково-технічні нововведення, що впроваджуються в суспільну практику.

* * *

Творчий процес – головна складова прогресу суспільства. Останнім часом він все більш стає колективним, але це не означає, що тепер він обмежується рамками групи. Творча особа продовжує цей процес, часто поза спільною діяльністю, навіть коли залишається віч-на-віч з самим собою, включаючись у власний внутрішній діалог.

Але не можна заперечувати і переваги колективної роботи. Під впливом роботи в групі внутрішній критик особи стає сильнішим і витонченим, і весь процес йде значно ефективніше, немов під дією якогось каталізатора. Все це говорить про те, що наведені в цьому посібнику методи можуть різною мірою для різних людей бути як надзвичайно корисними, так і малоефективними. Тому не можна скидати з рахунків кожний з них, оскільки він може бути корисним тому або іншому винахіднику, раціоналізатору, навіть просто творчому працівнику в його повсякденній діяльності.

Проблема науково-технічної творчості надзвичайно складна і різноманітна. Вона була і буде предметом дослідження філософів, психологів і науковців.

Проте напрацьовані знання, методи і прийоми діяльності, допомагають вже сьогодні істотно підвищити ефективність творчого пошуку. Це спонукає до широкого їх використання в практичній діяльності нарізно-манітніших творчих лабораторій, про що свідчить як вітчизняний, так і світовий досвід.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Охорона промислової власності в Україні: Монографія / За ред. О.Д. Святоцького, В.Л. Петрова. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 1999. – 400 с.

2. М.А. Холодная. Психология интеллекта: парадоксы исследования. – Томск: Изд-во Том. ун-та. Москва: Изд-во «Барс», 1997. – 392 с.

3. Чус А.В., Данченко В.Н Основы технического творчества. – Киев; Донецк: Вища шк..1983. – 183 с.

4. Альтшуллер Г.С. Творчество как точная наука, - М.: Сов. Радио, 1979. – 176с.

5. Буш Г.Я. Аналогия и техническое творчество. – Рига: Авотс. 1981. – 139с.

6. Основы функционально-стоимостного анализа / Под ред. М.Г. Карпунина и Б.И. Майданчика. – М.: Энергия. 1986. – 176с.

7. Патентоведение / Под ред. В.А. Ряшенцева. – М.: Машиностроение, 1976. – 305с.

8. Крюков И.В., Петров С.П. Оформление заяви на изобретение. – Киев: Вища шк. Гловное изд-во. 1988. – 152 с.

9. Альтшуллер Г.С. и др. Поиск новых идей: от озарения к технологии» - Кишинев: Картя Молдовеняска. 1989. – 381 с.

10. Правила игры без правил / Сост. А.Б. Селюцкий – Петрозаводск: Карелия, 1989. – 280 с.

11. Антонов А.В. Технология изобретательского творчества. – Киев: Вища шк., 1978. – 176 с.

12. Селюцкий А.В., Слугин Г.И. Вдохновение по заказу. – Петрозаводск: Карелия, 1977. – 190 с.

13. Альтшуллер Г.С., Селюцкий А.Б. Крылья для Икара. – Петрозаводск: Карелия, 1980 – 124 с.

14. Альтшуллер Г.С., Злотин В.П., Филатов В.И. Профессия – поиск нового. – Кишинев: Картя Молдовеняска, 1985. – 196 с.

15. Александров Л.В., Блинников В.И. и Карпова Н.Н. Графическое изображение структуры технических решений, проблем и задач из разработки. М.: ВНИИПИ, 1990.

16. Альтшуллер Г.С. Творчество как точная наука. М.: Советское Радио, 1979.

17. Буш Г.Я. Методы технического творчества. Рига: Лиесма, 1972.

18. Буш Г.О. Синектический диалог и возможности его применения в решении конструкторско-изобретательских задач. / В межвузовском сб. «Автоматизация конструирования в приборо-строении», - Горький, ГГУ, 1978. - С. 49 - 61.

19. Диксон Дж. ПРОЕКТИРОВАНИЕ СИСТЕМ: Изобретательство, анализ и принятие решений. / Пер. с англ. - М.: «Мир», 1969.

20. Капустин В.М., Махотенко Ю.А. Информационная модель процессов принятия конструктивных решений / «Вычислительная техника в машиностроении» (Минск), 1979, № 4, с. 70 - 81.

21. Крон Г.Исследование сложных систем по частям - диакоптика.: Пер. с англ. / Под ред. Баранова А.В. - М.: «НАУКА», 1972.

22. Методы поиска новых технических решений. / Под ред. Половинника А.И. - Йошкар-Ола: Маркниго-издат, 1976.

23. Мюллер И. Эвристические методы в инженерных разработках (методы нужно применять). / Пер. с нем. - М.: «Радио и связь», 1984.

24. Одрин В.М. Морфологический метод поиска технических решений: современное состояние, возможности и перспективы. Киев: О-во «Знание» УССР, 1982.

25. Пойа Д. Как решать задачу пособие для учителей. Пер. с англ., изд. 2-е, - М.: Учпедгиз, 1961.

26. Пойа Д. Математика и правдоподобные рассуж-дения. Пер. с англ., изд. 2-е, испр. - М: Наука, 1975.

27. Пойа Д. Математическое открытие. Решение задач: основные понятия, изучение и преподавание. Пер. с англ. - М.: Наука, 1970.

28. Половинкин А.И. Автоматизация поискового конструирования: Искусственный интеллект в машинном проектировании. М.: Радио связь, 1981.