Тезаурус до теми 8 Взаємодія тварин як фактор еволюції

Рівень розвитку соціальної організованості життя тварин зумовлює потребу в знаках і знаковій діяльності та рівень інформаційної організованості середовища проживання. Чим вищий рівень соціальної організації групи, тим в більшій мірі її члени пов’язані соціальними вузами, та проявляється кращий рівень адаптованості до змінних умов середовища.

Комунікаціями називають будь які взаємодії між двома чи більшим числом індивідів. Внутрішньовидові комунікації в спільнотах тварин організовані та біологічно значущі.

Організація спільноти тварин базується на інформаційній взаємодії її членів, де кожен має свій внесок в справу протистояння з конкурентами та несприятливими фізичними обставинами.

Соціальна поведінка тварин – типи взаємодії між особинами, що призводять до того чи іншого біологічно корисного результату.

Класифікація груп тварин за способами взаємодії (Е. Уілсон)

1) тварини, що ведуть “одинокий спосіб життя”;

2) семисоціальні;

3) парасоціальні;

4) квазисоціальні;

5) еусоціальні.

Біотоп (гр. bios + topos - місце знаходження живого) – фізичний простір, де мешкає біологічний вид чи окрема популяція виду.

Взаємодія тварин відбувається в кількісно обмежених спільнотах. Закономірність: чим інтенсивніші комунікації в спільнотах, чим різноманітніша " соціальна" організація, тим менша кількість особин включена до неї.

Контакти між членами популяцій грунтуються, або на позитивних акціях (взаємному притяжінні→ кооперації), негативних (агресії→ дислокації), нейтральних (байдужих для партнера діях).

Територією в біології називають певну зону, більш чи менш об’ємну в залежності від розмірів та способу життя тварини, яка контролюється та охороняється ним.

Територіальна поведінка – здатність створювати і розповсюджувати межі володінь. Це механізм активного розміщення в просторі окремих особин (індивідуальний простір) чи груп особин (сімейний, гніздовий простір). Територіальна поведінка базується на напруженій внутрішньовидовій конкуренції, що забезпечує харчування особини чи сім’ї. Дана форма поведінки орієнтована на представників одного виду.

Сигналізація здійснюється шляхом:

1) візуальним (риби);

2) акустичним (спів птахів);

3) хімічним (ссавці)

Розподіл території:

- центр психологічного комфорту (" ядро"), де розміщено гніздо чи місце для сну;

- другорядні зони – більш віддалені, такі що тварина постійно відвідує;

- третьоступеневі, прикордонні зони, де у тварин високий рівень тривожності.

Індивідуальна дистанція – певна невід’ємна від індивіда “психологічна територія”. Інколи індивідуальна дистанція поєднана з ділянкою фізичного простору (гніздом). ЇЇ порушення призводить до конфлікту. Навичка в порушенні індивідуальної дистанції в суспільних тварин відпрацьовується в іграх дитячого віку, через ритуали і церемонії, включені в інстинктивні програми шлюбної поведінки.