ВИСНОВКИ. 1. Історія української журналістики - це частка вітчизняної, європейської, світової історії; з іншого боку

1. Історія української журналістики - це частка вітчизняної, європейської, світової історії; з іншого боку, вона є фрагментом історії друкованого слова слов'янських народів, Європи, взагалі історії журналістики.

2. Українська журналістика, маючи переконливо національний характер, набула планетарного характеру, її глобальність стала незаперечливою через наявність розвинутої мережі українських та іншомовних часописів в Європі, Азії, Америках, Австралії. Вони, ставши чинниками культури країн діаспори, не втратили своєї українськості, вносили кожна свою дещицю в історію свого народу.

3. Українська журналістика має майже безвинятково загальнонародний характер, глибока народність вберегла її від класового розшарування в тому розумінні, що ми не маємо прикладів панської, аристократичної, крупнобуржуазної преси, як це мало місце у сусідніх державах.

4. Невирішеність корінних державницьких проблем визначила ще одну особливість української преси: її близькість до політичних подій, партій, включеність саме у високу політику, націленість на вирішення основних національних проблем.

5. Вражаючою є самозасновність української преси - і на сході, і на заході українці не чекали дозволу влад, швидко організовувалися та починали випуск часописів. Власне університетських кафедр чи шкіл, курсів журналістки видавничої справи і редагування Україна не знала до середини ХХ століття, і журналістику творили представники народної інтелігенції і прості трудівники.

6. За винятком Семиренка, Чикаленка, братів Шеметів та ще кількох осіб, українська преса не знала меценатів (а нині практично не зпає спонсорів); усі матеріальні витрати лягали на плечі тих, хто брався до видання часописів. Водночас це показує вміння українських видавців вести справу прибутково, вкладати прибутки саме в розвиток преси.

7.Партійно-радянська преса стала своєрідним явищем в цій історії: вона містить в собі і численні приклади справжнього професіоналізму, незаперечної участі у перемогах як військових, так і мирних: у розбудові економіки, вирішенні соціальних проблем країни - і вкрай негативний досвід підтримки тоталітарного режиму.

8. Прикрим є досвід безкомпромісної ворожнечі між українськими виданнями різної політичної спрямованості. Прикрими були й підсумки такого протистояння, яке завжди приводило до послаблення позицій всіх учасників конфліктів, навіть якщо одна з сторін виходила з них переможницею на певний час.

Тож, якщо ми хочемо побудувати квітучу й незалежну Україну, ми мусимо все робити саме для об’єднання всіх сил, які наявні в її соціальному організмі.

Цю справу і намагалася виконувати українська преса протягом своєї історії.