Сталий розвиток виробництва.

- це досягнення збалансованості економічної, соціальної та екологічної складових господарської системи Концепція Сталого розвитку проголошена на Всесвітній конференції глав держав та урядів у Ріо-де-Женейро в 1992р.В Україні розробл. концепція сталого розвитку:

-шляхи виходу з економічної кризи;

- відтворення природно-ресурсного потенціалу;

- раціональне розселення населення

- формування ефективної еколого-економічної політики.

Забезпечення нац. безпеки країни.

Нац. безпека, включає в себе: економічну, соціальну, демографічну, продовольчу, енергетичну, науково-технічну, інформаційну, оборонну безпеки. Національна безпека визначається:

- просторовим розміщенням і ступенем розвитку ПС;

- галузевою і виробн. структурою госп. комплексів;

- завершеністю технологічних процесів;

- розвитком військово-промислового комплексу;

- розвитком транспортної і комунікативної системи;

- інтегрованістю у світовий простір.

Глобалізація і регіоналізація.

Глобалізація проявляється через світовий ринок, який стирає межі між країнами. Регіоналізація – проявляється в межах країни (підвищується роль певного регіону: зростання регіонального самоуправління; збільшення господарської самостійності).

Україна має певні конкурентні переваги у світогосподарській системі:

- унікальний природно-ресурсний потенціал (залізні і марганцеві руди);

- високий людський потенціал;

- наявність виробн. комплексів (металург., машинобуд., хім.);

- міжнародне значення мають рекр. ресурси (приморський, Карпатський).

- Лісостепова, Степова зони мають унікальні агроклім. умови та зем. рес..;

- роль України, як транзитної держави

Комплексного розвитку і рпс: враховує найбільш повне використання ресурсів регіону, раціональну галузеву і територіальну структуру господарства, стор ефект зв’язків між підприємствами, стор єдиної інфраструктури.

7 Принципи РПС і формування економіки регіонів.

-.свідома економ. політика, направлена на здійсн. певних закономірн..

Принцип рац. розміщ. виробництва. Передбачає:

- наближ. вир-цтва до джерел сировини, палива, енергії і води;

- наближ. трудомістких галузей до районів і центрів зосередж. ресурсів;

- наближ. виробн. малотранспортабельної прод. до місць споживання;

- ліквідація (уникнення) зустрічних перевезень однотипної сировини, палива, готової продукції з одного регіону в інший;

- обмеження надмірної концентрації промисловості великих містах, переважне розміщ. нових промислових об’єктів у малих і середніх містах;

- охорона природи і забезп. екологічних умов проживання населення.

Принцип комплексного розміщення виробництва (закономірность).

Принцип збалансованості і пропорційності розміщення виробництва,

- дотримання збалансованості між виробничими потужностями і обсягом виробництва з одного боку і наявністю сировинних, паливно-енергетичних, трудових, сільськогосподарських ресурсів з другого;

- дотримання пропорційності між галузями спеціалізації (між добувною і обробною ланками виробництва, між допоміжними і основними, між соціальною та виробничою сферами)

Принцип внутрішньодержавного та міжнародного поділу праці (тобто розвивати ті галузі виробництва, для яких складаються найкращі умови: найнижчі затрати праці, мінімальна шкода навколишньому середовищу, і при цьому вироблена продукція є конкурентоспроможною і користується попитом на ринках).

Принцип обмеженого централізму (органічне поєднання інтересів країни і інтересів регіону). При цьому створюються умови для розвитку регіону, але даний розвиток не повинен вступати у суперечність з держ. політикою.

Принцип вирівнювання рівнів економічного розвитку районів та обл.

Принцип забезпечення екологічної рівноваги

8.Природні та соц.-демографічні фактори РПС.

Фактори-Причини що зумовлюють вибір розміщення майбутньго підприємства

Природні фактори

Сировинний фактор. Відомо, що витрати на сировину і матеріали в багатьох галузях промисловості становлять більше половини всіх витрат. Cтупінь матеріаломісткості – це відношення суми витрат на сировину до вартості виробленої продукції. Відношення сировини до готової продукції нижче одиниці, то виробництво – нематеріаломістке; якщо відн. значно більше одиниці, то виробн.- матеріаломістке. Галузі можна поділити на:

- низької матеріаломісткості (легка промисловість, машинобудування, виробництво машин і устаткування);

- середньої (в-во електроенергії, транспортного устаткування);

- високої (обробна пром-сть, хімічна та нафтохімічна пром-сть, металургія та оброблення металу, виробництво коксу та продуктів нафтопереробки, переробка с/г продуктів).

Вир-цтва з великими витратами сировини на од. готової продукції треба розташовувати поблизу сировинної бази, щоб не робити великих відрахувань на транспорт. Чим вища матеріаломісткість виробництва, тим більша його орієнтація на сировину.

Паливно-енергетичний фактор. Енергомісткість галузей - частка паливно-енергетичних витрат у собівартості готової продукції і питомі витрати палива та енергії на її виробництво. групи галузей:

- високоенергетичні (часка паливно-енергетичних витрат становить 30-45% витрат на сировину і матеріали);

- середньо- або малоенергомісткі (15-20%);

- неенергомісткі (менше 6%).

Високоенергетичні види виробництва повинні розташовуватися поблизу великих джерел електроенергії, бажано біля ГЕС.

Водний чинник. Вплив водного чинника на розміщення виробництва має велике значення. Найбільш водомісткими є галузі хімії органічного синтезу, чорної металургії, очистка первинної текстильної сировини тощо.

9. Соціально-демографічні чинники

Демографічний чинник.

- різке падіння показників народжуваності та зростання смертності;

- погіршення показників шлюбності;

- порівняно низька тривалість життя;

- несприятлива вікова структура населення;

- зростання економ. навантаження на працездатне населення з боку осіб, що вийшли за межі працездатного віку;

Чинник робочої сили (трудовий). Вплив на розміщення вир-цтва визначається кількістю затраченої праці на виробництво однієї одиниці прод., кіл-стю робітн., потрібних для вир-цтва певної кількості продукції.

Трудомісткість – показник частки зарплати у собіварт. виробл. продукції.

- високотрудомісткі (великі затрати праці на випуск одної продукції);

- середньої трудомісткості;

- нетрудомісткі (мінімальні затрати праці на одиницю продукції).

Найбільш трудомісткими виявляються такі галузі: електроніка, автомобілебудування, верстатобудування, бавовняна, шовкова, взуттєва промисловість.

До фактора трудомісткості належить фактор наукомісткості виробництва. До наукомістких виробництв належать ті, що потребують:

- висококваліфікованих робітників;

- великих вкладень в науково-дослідну роботу.

Соц. чинник включає соц. інфрастуктуру, що задовольняє потреби. в освіті охороні здоров’я, сфері послуг та житлово-комунал обслуг..

Споживчий чинник. Тяжіння до спож. фактору виникає у таких випадках:

- готовий продукт не може перевозитися на великі відстані через певні споживчі властивості (хлібобулочні вироби, кондитерські вироби, молочні продукти, сірчана кислота);

- коли продукт порівняно дешевий і перевезення на великі відстані може збільшити його вартість (цегла, будівельні матеріали, залізобетон);

- коли масове споживання готової продукції знаходиться у певних центрах, наприклад великих містах, а сировина транспортується легко (виробництво пластмас, меблів, цукру-рафінаду, сталі з металобрухту)

10.Економічні і технічні фактори РПС.

- Економічні чинники

- Транспорт. чинник –.Розміщ. вир-цтва тяжіє до сировини або споживачів.

- Щоб визначити інтенсивність його впливу треба розрахувати витрати сировини і палива на одиницю виробленої продукції. Якщо вони перевищують вагу готових виробів, то підприємство вигідно розміщувати поблизу сировини і палива, бо це приводить до скорочення паливних витрат. І навпаки, у тих випадках, коли витрати сировини і палива менші за вагу готової продукції, підприємства можуть бути розміщені на значній відстані від сировинних баз.

- Чинник ринкової кон’юнктури

- Кон’юнктура ринку (співвідношення попиту і пропозиції) – це співвідношення між наявними на ринку матеріальними цінностями і послугами та потребами на них. (стимулом для розвитку виробництва – є зростання попиту на вироблену продукцію, і навпаки, зменшення попиту веде до скорочення виробництва).

- Технічні чинники

- Чинник науково-технічного процесу впливає на розміщення підприємств і галузей у результаті наукових здобутків і змін у технологіях промислового і с/г вир-цтва. Вдосконалюються технології,

11.Сталий розвиток —це розвиток, який задовольняє потреби сьогодення, але не ставить під загрозу спроможність майб покоління задовольняти свої потреби.

Основна мета: постійне існування поколінь.

Причини розбалансованості:

· Збільшення чисельності населення

· Забруднення навколишнього середовища

· Збільшення викидів енергії

Методи забезпечення сталого розвитку:

· Консервативні методи (створення заповідників)

· Обмежувальні методи(введення квот і ліцензій)

· Методи заборони

· Регламентуючі методи (порядок транспортування)

· Стимулюючі (митні пільги)

Основні цілі

Економ сфера:

· Досягнення середньо статистичного доходу на 1-го жителя

· Економ зростання

· Підвищення економ ефективності виробн..

· Досягнення стабільності економ системи

Соц сфера:

· Матеріальна забезпеченість населення

· Підвищення рівня освіти та культури

Екологічна сфера

· Підтримка рівноваги

· Зменшення антропогенного навантаження

· Рац викокорист природних ресурсів

12Вплив природних передумов на територ. організацію виробництва. Значення природно-ресурсного потенціалу у розвитку і РПС.

Природні ресурси – це тіла і сили природи, які беруть участь у промишленной діяльності.

Класифікація природних ресурсів

1) промислові (паливні, металургійні, будівельні, водні, лісосировинні і тд)

2) СГ природні ресурси (грунтово-кліматичні, кормові угіддя, вода для зрощення і тд)

3) Рес. невиробничої сфери (водойоми, які використ. для потреб населення, рекреац. рес.

Різновидом позаекономічної оцінки і технологічна оцінка ПР полягає у виявлення ступеня придатності ресурсів до певного виду людської діяльності.

Оцінка природних умов України

Категоріі

1) оцінка за геоморфологічними ознаками.2.цінка природних умов за кліматичними факторами3.фактори природної безпеки4.єкологічний фактор

Теріторію україни можна розділити на 4 райони:

1) поліський

характер: à переважно рівнина місцевість

- досить велика кількість водних заливів+заболоченість+перезволоженість

передумови господарювання

1) сприятливі на ПД данного району2.малосприятливі3.незадовільні

карпатській гірскій регіон

характер: à гірський ландшафт ускладнює размішення населеня і транспортних галузей, звязку деяких галузей АПК

- сприятливі умови для розвитку рекріаційних ресурсів

рівненській центральноукраїнський

характер: à рівнинна місцевість, лісостепові та степові зони

- відсутність заболоченості лісових масивів

умови госпадарювання: à 1.сприятливі2.задовільні