Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Радіаційна небезпека радону
|
|
Радон – це радіоактивний газ без кольору і запаху, важчий за повітря, продукт радіоактивного розпаду не тільки радію, а урану і торію. Радон є хімічно інертним, але його іонізовані дочірні продукти легко утворюють аерозольні часточки, тому що можуть сорбуватися пилом і бути ядрами конденсації водяної пари. Для здоров’я найнебезпечніші часточки діаметром до 0, 7 мкм, що здатні проникати у верхні дихальні шляхи, і, осідаючи в них, створювати локальні джерела альфа-випромінювання. Потрапивши в організм, радон уражає залози внутрішньої секреції, тканини легенів, гіпофіз, кору надниркових залоз. Це викликає у третини населення задишку, серцебиття, мігрень, тривожний стан, безсоння. Іноді як наслідок перебування в зоні радонового випромінювання, у людини розвиваються злоякісні пухлини в легенях, печінці, селезінці. Джерелами радонового опромінення людини є розпад радію в ґрунті, підґрунтових водах і океані. Радон проникає в будинки з ґрунту через щілини у фундаменті, з будівельних матеріалів, питної води, газо- і нафтопродуктів (табл. 2).
Таблиця 2 – Джерела радонового випромінювання в будинках*
| Джерело | Інтенсивність виділення радону, (Бк м3) год | Об’ємна активність радону у повітрі, Бк / м3 |
| Грунт | 0, 5-200 | 0, 5-500 |
| Будматеріали: бетон, цегла | 1-50 | 0, 7-100 |
| деревина | 0, 05-1 | 0, 03-2 |
| Зовнішнє повітря, що надходить при вентиляції | 0, 30-15 | 1-10 |
| Водопровідна вода, природний газ | 0, 01-10 | 0, 01-10 |
*Примітка: розрахунки ґрунтуються на припущенні, що повітря в будинку вентилюється зі швидкістю 0, 7 обєму/год.
У житлові будинки близько 20% радону надходить із водопровідної води, особливо артезіанської. Проте основним джерелом радону в будинках є грунт. Тому прийнято вимірювати об’ємну активність радону в цокольних і перших поверхах будинків. Допустимій рівень радонового випромінювання складає не більше 100 Бк/м3. Слід зауважити, що радон і паління справляють не адитивну, а мультиплікативну дію, збільшуючи ризик радонового опромінення в середньому в 10 разів.
Основні контрзаходи щодо радонового опромінювання наступні:
1. Вентиляція приміщень, навіть просте провітрювання.
2. Зашпаровування щілин у фундаменті будинку і підлозі.
3. Використання додаткових покриттів для підлоги і стін, що перешкоджають дифузії радону (олійні й емульсійні фарби, шпалери на полімерній основі тощо).
4. Застосування інженерних методів видалення радону із систем водопостачання.
5. Депресоризація – відкачування повітря із шару грунту, розташованого безпосередньо під фундаментом.
6. Використання приладів-радоноуловлювачів із спеціальними фільтрами (на основі активованого вугілля, іонообмінних смол).
Питання для самоперевірки
1. Характеристика радону. Що є джерелом радону у приміщеннях?
2. Що називають депресоризацією?
3. Які сучасні контрзаходи щодо родонового опромінення існують?
4. Які концепції впливу радіаційного фону на живі організми Вам відомі?
Лекція №3 «Радіоактивне забруднення навколишнього середовища»
План лекції
1. Шляхи надходження радіоактивних речовин в організм.
2. Радіоактивне ґрунту
3. Радіоактивне рослин.
4. Радіоактивність його мешканців.
Питання для самостійної роботи
1. Накопичування розподіл організмі тварин [1, с. 94; 3, с. 79-81].
2. Заходи щодо рекреації сільськогосподарських угідь, забруднених радіонуклідами [3, с. 81-82].
Список літератури:
[МВ для СРС з «Радіоекології» (електронний варіант); 1, с. 63-81].
|
|