Тема 11. Управління природокористуванням

Сутність, мета та види управління охороною навколишнього природного середовища. Функції управління в галузі природокористування. Державне управління в галузі охорони природного середовища. Громадське управління в галузі охорони навколишнього природного середовища. Сутність, мета, завдання екологічної експертизи. Об’єкти та суб’єкти екологічної експертизи. Форми екологічної експертизи. Система корпоративного екологічного управління. Інформаційні системи екологічного управління. Сутність та види кадастрів.

Література:

основна: 3, 23, 25, 30, 33

додаткова: 17, 20, 22

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте сутність, цілі та функції управління в галузі природокористування.

2. Система державних органів управління природокористуванням в Україні.

3. Розкрийте сутність екологічної експертизи.

4. Охарактеризуйте основні форми екологічної експертизи.

5. Що являє собою система корпоративного екологічного управління?

6. Сутність та значення екологічного моніторингу.

7. Місце екологічного аудиту в системі екоменеджменту.

8. Система екологічного менеджменту.

9. Розкрийте сутність та значення екологічного маркетингу.

10. Що являє собою сучасна система екологічного страхування?

11. Інформаційні системи екологічного управління.

12. Кадастри як джерело інформації про стан НПС, їх види та значення.

Теми доповідей:

1. Система екологічного управління. Міжнародний стандарт ISO 14004.

2. Сутність та структура екологічного ринку.

3. Екологічний маркетинг в Україні та розвинених країнах світу.

4. Особливості екологічного аудиту України.

5. Екологічний аудит в країнах Західної Європи та США.

6. Сучасна система екологічного страхування зарубіжних країн.

7. Сучасна система екологічного страхування України.

Тести

1. Метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є:

а) реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки;

б) забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

в) раціональне використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони НПС;

г) всі варіанти.

2. За системними ознаками виділяють такі види екологічного управління:

а) державне екологічне управління;

б) корпоративне екологічне управління;

в) місцеве та громадське екологічне управління;

г) всі варіанти.

3. Екологічна експертиза – це:

а) оцінка впливів на навколишнє природне середовище та здоров’я людей усіх видів господарської діяльності та відповідності цієї діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону довкілля;

б) комплексна система спостережень, оцінки та прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів;

в) встановлення комплексу обов’язкових норм, правил і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) право на проведення тих видів господарської діяльності, що підлягають обмеженню.

4. Екологічне нормування – це:

а) вид науково-практичної діяльності, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці матеріалів чи об’єктів, дія яких негативно впливає на стан НПС;

б) комплексна система спостережень, оцінки та прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів;

в) встановлення комплексу обов’язкових норм, правил і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) право на проведення тих видів господарської діяльності, що підлягають обмеженню.

5. Екологічний моніторинг – це:

а) вид науково-практичної діяльності, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці матеріалів чи об’єктів, дія яких негативно впливає на стан НПС;

б) комплексна система спостережень, оцінки та прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів;

в) встановлення комплексу обов’язкових норм, правил і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) право на проведення тих видів господарської діяльності, що підлягають обмеженню.

6. Екологічне ліцензування – це:

а) вид науково-практичної діяльності, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці матеріалів чи об’єктів, дія яких негативно впливає на стан НПС;

б) комплексна система спостережень, оцінки та прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів;

в) встановлення комплексу обов’язкових норм, правил і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) право на проведення тих видів господарської діяльності, що підлягають обмеженню.

7. Комплексний документ, що містить характеристику взаємовідносин підприємства або взагалі будь-якого об’єкта з навколишнім природним середовищем – це:

а) екологічний дозвіл;

б) екологічний паспорт;

в) екологічний сертифікат;

г) екологічне погодження.

8. Державне управління в галузі НПС здійснюють:

а) Президент України;

б) Кабінет Міністрів України;

в) Ради та їхні виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи з охорони навколишнього природного середовища;

г) всі варіанти.

9. Метою екологічної експертизи є:

а) запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища;

б) оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності;

в) оцінка екологічної ситуації на окремих територіях і об’єктах;

г) всі варіанти.

10. Головною метою екологічного маркування є:

а) виділення серед групи однорідної продукції тієї продукції, яка на всіх стадіях життєвого циклу має найменший вплив на навколишнє середовище з присвоєнням їй відповідного знака;

б) реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки;

в) забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) раціональне використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони НПС.

11. Засіб управління, який надає систематичну, періодичну, об'єктивну і задокументовану оцінку системи управління та процесів, спрямованих на охорону навколишнього середовища, - це:

а) екологічна експертиза;

б) екологічний моніторинг;

в) екологічний аудит;

г) екологічна сертифікація.

12. Діяльність, спрямована на визначення потреб споживачів в екологічно безпечному навколишньому природному середовищі, формування екологічно чистого продукту, - це:

а) екологічне страхування;

б) екологічний маркетинг;

в) екологічний менеджмент;

г) екологічний аудит.

13. Екологічний ринок – це:

а) ринок, на якому здійснюється екологічна експертиза товарів;

б) ринок, на якому немає обмежень щодо якісних характеристик продукції;

в) ринок екологічних технологій, робіт, товарів, послуг, знань, екологічної інформації;

г) ринок, на якому проводиться екологічний моніторинг.

14. Ринково зорієнтована складова загальної системи управління підприємством, корпорацією, що має за мету досягнення екологічної вигоди або прибутку із застосуванням ринкових механізмів, – це;

а) екологічне страхування;

б) екологічний маркетинг;

в) екологічний менеджмент;

г) екологічний аудит.

15. Метою екологічного інжинірингу є:

а) техніко-економічне обґрунтування комплексу захо­дів щодо екологічної модернізації виробництва;

б) забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

в) виділення серед групи однорідної продукції тієї продукції, яка на всіх стадіях життєвого циклу має найменший вплив на навколишнє середовище з присвоєнням їй відповідного знака;

г) комплексна система спостережень, оцінки та прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів.

16. До сфери екологічного страхування належить:

а) екологічне страхування нових технологій;

б) страхування ризику понаднормативних викидів і скидів шкідливих речовин;

в) страхування екологічних збитків унаслідок екологічних катастроф;

г) всі варіанти.

17. Кадастр – це:

а) реєстр, систематизоване зведення відомостей про об’єкти або явища;

б) це будь-яка інформація в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі про стан довкілля;

в) сучасна комп’ютерна технологія для картографування об’єктів навколишнього природного середовища;

г) технології, що дають можливість поєднати модельне зображення території.