Сутність, значення і структура торговельного комплексу

Сутність торгівлі на ринках

Торгівля на ринках як форма організації торговельно-сервісного обслуговування являє собою сукупність одиничних актів купівлі-продажу, що здійснюється в мережі ринків (ринковому господарстві) всіма категоріями ринкових торговців і включає специфічну систему торговельних, побутових та інших послуг продавцям і покупцям на ринках.

Складність і специфічність торгівлі на ринках випливає з її сутності і виявляється в такому:

- характер більшості одиничних актів купівлі-продажу, що відбуваються в мережі ринків, є тотожним аналогічним оборудкам у мережі роздрібних торговельних підприємств, тобто є в основній частині роздрібною торгівлею;

- поступово диверсифікується від суто роздрібного до роздрібно-гуртового характер одиничних актів купівлі-продажу в торгівлі на ринках;

- переважно інфраструктурний характер ринкового господарства закладений у специфіці його основної діяльності, адже підприємство ринків скеровує свої матеріальні, фінансові і людські резерви передусім на створення умов для ведення ринкового торгу будь-ким із суб'єктів господарської діяльності — товаровиробників чи торговельних посередників;

- інфраструктурний характер діяльності підприємств ринків є основою для широкої диверсифікації торгівлі на ринках з іншими видами господарської діяльності;

- особливість торгівлі на ринках виявляється в структурі об'єктів і складі суб'єктів даної форми торгівлі: через ринки реалізується широкий асортимент продовольчих і непродовольчих товарів, який мало чим відрізняється від асортиментного набору роздрібної торговельної мережі;

- торгівлю на ринках можна характеризувати як частково організовану форму торгівлі, адже в ній можуть брати участь будь-хто із членів суспільства (фізична особа) або група людей (юридична особа), у господарському плані відособлені від підприємства ринків і які будують свої відносини з ним на договірних засадах;

- специфіка торгівлі на ринках закладена в її природі, найтісніше пов'язаній з класичними категоріями ринку — оцінкою вартості товару на основі співвідношення попиту і пропозиції.

Функції торгівлі

Торгівля як галузь господарської діяльності має розгорнуту мережу оптових і роздрібних підприємств, забезпечує зберігання, транспортування і реалізацію товарної продукції, предметів споживання. Рівень розвитку торгівлі характеризує обсяг і структуру споживання в країні. Торгівля інформує і впроваджує нові товари, виробництво яких тільки починається, які для споживачів є ще невідомими. Таким чином, розвиток торгівлі, будучи обумовлений рівнем і темпами розвитку виробництва товарів, в свою чергу, здійснює вплив на промисловість, сільське господарство з одного боку, і на споживання людей – з іншого. Важливе значення торгівлі в тому, що вона сприяє особистій матеріальній зацікавленості людей у підвищенні продуктивності праці, в збільшенні виробництва, в більш повному задоволені потреб.

Торгівля виконує наступні функції:

доведення товарів до споживачів;

продовження процесу виробництва у сфері товарного обігу (сортування, комплектування, пакування);

зміна форм вартості з товарної на грошову;

надання торгових послуг населенню в процесі реалізації товарів.

Структура торгівлі містить елементи, організаційні відносини, зв'язки і взаємодію. Крім того, структура торгівлі як соціально-економічна система багатогранна і включає господарську, функціональну, управлінську, технологічну, соціальну, територіальну та інші види структур. При цьому модель системи формують три структури: господарська, функціональна й управлінська. Зовнішньо така модель виражається в організаційній побудові, точніше, в організаційній структурі торгівлі.

Основними елементами організаційної структури слід вважати:

• торговельні об'єкти, торговельні підприємства, (їх підрозділи), об'єднання, організації;

• підсистеми торгівлі: галузеві, функціональні, відомчі, територіальні та ін.;

• управлінські органи, підрозділи, служби.

Органічними компонентами організаційної структури торгівлі виступають також сукупність відносин і зв'язків. Найбільш характерними для торгівлі є:

- організаційні, управлінські, економічні, соціальні та технологічні відносини;

- господарські, економічні, зовнішньоекономічні, інтеграційні та коопераційні зв'язки.

Система відносин й зв'язків підтримує постійну взаємодію елементів структури торгівлі.

38. Стратегія розвитку регіонів (України)– це набір таких установок, правил і законів, якими повинні керуватись, з однієї сторони, державні структури, з іншої – регіональні. Якщо немає розробленої стратегії розвитку регіонів, то по суті, не можна говорити про здійснення регіональної політики в державі.

В “Пояснювальній записці до проекту Концепції регіональної політики в Україні і Основних напрямів розвитку регіонів України” зазначається, що стратегія регіональної політики полягає у тому, щоб органічно поєднати інтереси держави і регіонів, створити умови для раціонального використання місцевих ресурсів та особливостей природно-виробничого потенціалу з метою найефективнішого розвитку продуктивних сил. Слід констатувати, що національна стратегія розвитку України повинна також передбачати розв’язання трьох наступних надзвичайно важливих проблем.

1. Розбудова державності і формування національногосподарського комплексу України.

2. Розробка ефективної внутрішньодержавної стратегії, тобто визначення шляхів повноцінного розвитку регіонів України.

3. Інтеграція національногосподарського комплексу з національними комплексами сусідніх держав і світовою економікою.

Отже, стратегія розвитку економічного району повинна базуватись на наступних принципах:

1. Трансформація структур господарських комплексів соціально-економічних комплексів з метою досягнення відповідності їх потенціалам їх територій.

2. Інтеграція господарських комплексів економічних районів в єдиний національний господарський комплекс України.

3. Послідовне покращення екологічної ситуації в регіонах. Зменшення соціальної напруги в регіонах.

4. Формування якісно нових взаємовідносин між державою і регіонами на взаємовигідних умовах.

Названі принципи в кожному з регіонів повинні реалізовуватись виходячи з урахування.