Зв’язки України та її інтеграція в європейські та світові структури

Міжнародні (зовнішні) зв’язки - це взаємообмін однієї країни з іншими країнами світу енергією, інформацією та іншими продуктами економічної діяльності. До міжнародних зв’язків відносять також всі види співпраці (політичної, економічної тощо) і особисті контакти громадян.

Економічна інтеграція – це об’єктивний процес розвитку глибоких, стійких взаємозв’язків та поділу праці між національними господарствами, створення міжнародних господарських комплексів у межах держави. Економічна інтеграція – форма інтернаціоналізації господарської діяльності. Зближення та поглиблення взаємодії національних економік. Вона зумовлена ростом продуктивних сил, підвищенням рівня усуспільнення виробництва та науково-технічною революцією. Економічна інтеграція передбачає досягнення таких цілей:

- формування розвинутої ринкової системи господарства, яка базувалася б на загальноприйнятих у світовій практиці принципах, нормах та економічних механізмах;

- використання можливостей світового ринку для структурної перебудови національного господарства;

- перетворення зовнішньоекономічної сфери в активний фактор динамічного та високоефективного економічного зростання.

Економічна інтеграція виявляється у державних формах об’єднання країн. Всі міжнародні організації можна умовно поділити на три типи:

- адміністративні установи, що займаються розв’яза-нням спеціальних технічних завдань (наприклад, вирішенням проблеми регулювання діяльності міжнародних засобів комунікації);

- організації, які займаються виясненням і винесенням рішень з міжнародних спорів або примиренням протистоячих одна одній сторін;

- міжнародні організації загального характеру, глобального чи регіонального рівня, основною метою діяльності яких є забезпечення колективної безпеки і співпраці з широкого кола питань, переважно в сфері економіки.

Економічні спілки або союзи можуть бути:

- регіональні (ЄС, Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛААІ), Організація Центральноамериканських держав, тощо);

- спеціальні (Міжнародне агенство по атомній енергії (МАГАТЕ));

- товарно-виробничі (ОПЕК, Міжнародна спілка електрозв’язку);

- інвестиційні (Міжнародний валютний фонд(МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Європейський банк реконструкції та розвитку(ЄБРР)).

Механізм зовнішньоекономічних зв’язків – це сукупність організаційно-управлінських та економічних методів, форм, прийомів, інструментів, важелів, які забезпечують ефективну взаємодію національних народногосподарських комплексів із світовими з метою прискорення розвитку продуктивних сил країни та підвищення соціально-економічних показників життя її громадян.

Для того, щоб механізм зовнішньоекономічних зв’язків був дієвим, необхідно розв’язати ряд проблем:

- формування належної законодавчої бази;

- творення відповідного економічного середовища;

- наявність чіткої системи інституційних структур, які регулюють зовнішні економічні зв’язки;

- узгодження економічної взаємодії держави та регіонів для забезпечення транскордонного співробітництва.

Форми зовнішньоекономічної діяльності. Поступове входження України у світовий простір виявляється в розширенніїїекономічних, політичних, торгових, фінансово-кредитних, господарських і технологічних зв’язків з іншими країнами світу. За їх допомогою господарство України становить єдину господарську систему, яка розвивається на основі суспільного поділу праці. В сучасних умовах міжнародне співробітництво України відбувається в різних формах (рис 3.2.1).

Основні напрямки зовнішньоекономічних зв’язків України. Проблеми підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності держави набувають на сучасному етапі виняткового значення. Зовнішньополітичні стратегії України мають орієнтуватися на пріоритетний розвиток економічних відносин з найбільш динамічними країнами та регіонами світу лише сьогоднішніми, але насамперед потенційними лідерами світової економіки.

Рис. 3.2.1 Основні форми зовнішньоекономічної діяльності

Необхідно поступово переходити від політики пасивного забезпечення геополітичного балансу інтересів України між Заходом та Росією, коли наша держава залишається заручником великої глобальної гри наддержав. Потрібно не підпорядковувати свої інтереси інтересам цих держав, як і не пристосовуватись до міжнародних структур та геополітичних умов, які відходять у минуле, а брати безпосередню участь у формуванні нових інституційних структур для ефективного здійснення зовнішньоекономічної діяльності. В цьому плані особливо важливим є розв’язання ряду завдань, а саме:

- впровадження в Україні прийнятних у СОТ та в ЄС форм та методів регулювання міжнародної торговельної діяльності та надання державного сприяння економічному розвитку;

- створення стабільного, вільного від корупції інвестиційного капіталу;

- перехід від спеціалізації на низькотехнологічних товарах і послугах до спеціалізації на високотехнологічних видах виробництва, що передбачає інтенсивний розвиток літако- та ракетобудування, мікроелектроніки, біотехнологій, енергозберігаючого обладнання тощо;

- реструктуризація імпорту, що дозволить зменшити потік в Україну стандартизованих товарів і послуг, які можна замінити конкурентоспроможними вітчизняними товарами та послугами або налагодити їх на власних підприємствах;

- створення умов для прискореного розвитку окремих форм зовнішньоекономічної діяльності, включаючи розвиток міжнародної електронної торгівлі, впровадження електронних технологій у діяльність фондових бірж;

- перехід до цивілізованої системи регулювання міжнародних міграційних потоків, що дозволить зменшити відтік за кордон інтелектуального капіталу країни, а також допоможе при вирішенні питань, пов’язаних з нерегульованим напливом закордонних мігрантів в Україну;

- розвиток недержавних форм регулювання зовнішньоекономічної діяльності, тобто мережі добровільних об’єднань та асоціацій, що мають закордонні представництва і беруть участь у роботі відповідних міжнародних неурядових організацій. Саме такі утворення можуть проводити політику впровадження у різних галузях міжнародних технологічних стандартів, надавати учасникам інформаційну і правову допомогу, представляти їх інтереси у випадку виникнення спорів з відповідними іноземними структурами;

- забезпечення збалансованого розвитку дрібного, середнього і великого міжнародного бізнесу. З цією метою необхідно створити правове середовище для формування на базі великого національного бізнесу потужних вітчизняних транснаціональних структур (ТНК), здатних конкурувати на міжнародному ринку. Ще одним важливим кроком в цьому напрямку є забезпечення правових, економічних і адміністративно-управлінських умов для створення в Україні кластерів міжнародних конкурентоспроможних виробництв, які б включали самостійні підприємства і фірми різних розмірів і форм власності.

Основою зовнішньоекономічної стратегії України має бути не інтеграція будь-якою ціною у світовий та європейський простір, а підпорядкування форм та напрямів такої інтеграції завданням національної стратегії розвитку, немеханічне перенесення з-за кордону шаблонів соціально-економічної організації (в т.ч. в рамках широкомасштабного «приведення законодавства України у відповідність до права Європейського Союзу»), а ефективне вироблення притаманних нашій державі форм соціально-економічної організації та самоідентифікації в рамках світового економічного простору.

Тому актуальним на сьогоднішній день є розвиток співпраці з ЄС, в першу чергу в економічній та енергетичній сферах. Ініціювання спільних проектів щодо розробки міжнародних транспортних коридорів та відповідної комунікаційної інфраструктури дозволить Україні в повній мірі реалізувати свій транзитний потенціал. Розвиток транскордонного співробітництва дозволить вирішити ряд завдань, спрямованих на:

- створення сприятливих економічних та організаційно-правових умов для суб’єктів господарської системи регіону у здійсненні всіх видів транскордонних економічних зв’язків;

- забезпечення раціонального входження економіки прикордонних регіонів та України в цілому у міжнародний поділ праці (пошук власного місця у світогосподарській структурі);

- реалізація конкурентних переваг прикордонних регіонів України;

- підвищення конкурентоспроможності економіки на основі структурної перебудови та модернізації виробництва.

Поряд із пріоритетним курсом економічного розвитку з країнами Західної Європи, актуальним для країни залишається й забезпечення розвитку багатосторонніх відносин з державами-членами СНД. Розвиток зовнішньоторговельної активності на Сході також сприятиме зростанню ролі України в світовому просторі.

Слід зазначити, що країни СНД на сучасному етапі розвитку залишаються головними торговими партнерами України, оскільки мають спільні стратегічні пріоритети. До них можна віднести такі, як подолання економічної кризи, реформування та розвиток національних економік, проведення ефективної соціальної політики, інтеграція у світовий економічний простір, політичні та культурні взаємозв’язки.

Однак, політичними перешкодами у розвитку співпраці з країнами СНД є нормативно-правова неузгодженість, політичні суперечки, відсутність дисципліни банківської і договірних поставок, відмінність цілей інтеграційного розвитку та ін. актуальним завданням на сьогоднішній день є проведення переговорів з усуненням наявних тарифних та нетарифних бар’єрів у двосторонній торгівлі з країнами СНД. Додамо, що доцільно забезпечити також пріоритетний розвиток економічних і політичних відносин з новими економічно розвиненими країнами такими, як Китай, Індія, Бразилія. Таке співробітництво буде об’єктивно сприяти зростанню вітчизняної економіки.