V. Інших видів.

Провідне місце у видатках в більшості регіонів займає фінансування галузей господарства, в тому числі промисловості, будівництва, сільського господарства і рибальства, транспорту, дорожнього та житлово-комунального господарства, зв'язку. На другому місці знаходяться витрати на соціально-культурні заходи, зокрема на освіту, культуру, мистецтво, охорону здоров'я та фізкультуру, соціальну політику. Видатки на управління й утримання правоохоронних органів займають менше 10 % і є найменшими.

Бюджетні ресурси — також важливе джерело фінансування інвестиційних проектів, але їх роль впродовж останніх років значно зменшилася. При цьому, економічне зростання в період 2000—2007 рр. підтримувалося переважно за рахунок бюджетних коштів. Скорочується частка коштів місцевих бюджетів у структурі інвестицій в основний капітал, яка не перевищує 3-4 %. Дві третини капіталовкладень в економіку регіонів фінансується за рахунок власних коштів підприємств. Таким чином, економічне зростання в Україні профінансовано переважно за рахунок внутрішніх державних джерел, але цих інвестицій недостатньо.

Якщо внутрішніх регіональних інвестицій не вистачає, залучаються іноземні інвестиції. В інвестуванні української економіки беруть участь підприємницькі структури понад.100 країн. Найбільші інвестиції в економіку регіонів України мають розвинуті країни світу (США, Нідерланди, Німеччина, Велика Британія) та Росія. Вони здійснюються переважно в галузі, що динамічно розвиваються і мають суттєві темпи зростання чи відрізняються швидким обігом коштів.

Понад половина всіх інвестицій у 2007 р. вкладалася в підприємства промисловості, зокрема в харчову промисловість та переробку сільськогосподарської продукції, машинобудування й металообробку, хімічну і нафтохімічну промисловість, паливну промисловість, будівництво та промисловість будівельних матеріалів. Серед непромислових галузей економіки активно інвестуються в регіонах внутрішня торгівля, транспорт і зв’язок, фінанси, кредит, страхування та пенсійне забезпечення.

Найбільш привабливими для іноземних інвесторів є регіони з високим рівнем економічного розвитку та наявністю великих міст, зокрема Києва у Центральному районі, Дніпропетровська і Запоріжжя в Придніпровському районі, а також Одеси і Львова відповідно в Причорноморському та Карпатському районах.

5. Інноваційно-інвестиційний потенціал.

Науково доведено, що економічна криза та депресія можуть бути подоланими впровадженням нових технологій, що створюють нові виробничі можливості, освоєння яких забезпечує перехід до зростання. Науково-технічний прогрес як фактор економічного розвитку все частіше пов'язується з поняттям інноваційного, процесу. Це унікальний процес, що об'єднує науку, техніку, економіку, підприємництво і менеджмент. Він полягає в отриманні новації та простягається від зародження ідеї до її комерційної реалізації.

Визначення суті поняття «інновація» полягає у з'ясуванні його зв'язку з поняттям «новація». Під новацією розуміється дещо нове, близьке до поняття винаходу. Інновація — це процес розробки, освоєння, експлуатації й вико-ристання виробничо-економічного та соціально-організаційного потенціалу, що становить основу новації. Разом з тим, між заявленням новації та перетво-ренням її в інновацію існує значний проміжок часу.

Основні стадії процесу інноваційного розвитку (інноваційного процесу):

• досягнення фундаментальної науки;

• прикладні дослідження;

• конструкторські розробки;

• впровадження (первинне освоєння);

• широке впровадження (власне розповсюдження інновацій);

• використання нововведень;

• старіння інновацій.

Нині в Україні під інновацією розуміють введення у вживання будь-якого нового або значно вдосконаленого продукту (товару, послуги) або процесу, нового методу маркетингу чи нового організаційного методу в діяльності підприємства, організації робочих місць або зовнішніх зв'язків. Відповідно інноваційна продукція є новою чи значно вдосконаленою в частині її властивостей або способів використання. Новими продуктами вважаються товари та послуги, що суттєво відрізняються своїми характеристиками або призначенням від продуктів, які виготовлялися підприємством раніше. Значне поліпшення може бути досягнуто за рахунок змін у матеріалах, компонентах та інших характеристиках виробів, що покращують їх властивості.

Реалізація інноваційних процесів потребує значних витрат, частка яких у розвинутих країнах постійно зростає, сягаючи в багатьох з н их 3 % ВВ П. На підтримку науково-технічного комплексу країни слід виділяти, як показує світовий досвід, не менше 1 % ВВП. В іншому випадку відбувається розвал і втрата науково-технічного потенціалу. У високорозвинутих країнах світу частка фінансування науки складає: в Японії — 3 %, Німеччині — 2, 8, США — 2, 75, Швеції — 2, 6, у Франції — 2, 4 %, причому частка держави в цих витратах становить у середньому 35—40 %. Цілком зрозуміло, що в умовах глобальної економічної конкуренції виграють ті країни, які забезпечують сприятливі умови для наукових досліджень та науково-технічного прогресу.

В сучасному механізмі інноваційного прогресу зростає роль регіональної складової. Фактори інноваційного розвитку регіонів України:

• економічний простір України — досить різноманітний і складний;

• території регіонів України є неоднорідними не тільки за забезпеченістю ресурсами, але й за рівнем і типом господарського та соціального освоєння;

•.галузева і територіальна структури господарства регіонів досить інерційні, для їх трансформації необхідний тривалий час та масштабні інвестиції;

• різноманітні факто ри впливають на підприємництво не зокрема, а в комплексі: стримуючий вплив на підприємництво одних факторів може компенсуватися дією інших.

Групи регіонів за різноманітними факторами інвестицій:

1. До регіонів з відносно сприятливим інвестиційним кліматом, досить високою економічною активністю та темпами формування нових економічних структур можна віднести Центральний економічний район (загальний об'єм інвестицій в основний капітал у 2007 р. склав понад 55 млн. грн., а в розрахунку на одну особу — 8 тис. грн.), Донецький (відповідно — 27 млн. грн. та 4 тис. грн.), Придніпровський район (відповідно — 24 млн. і 3, 4 тис. грн.).

2. До економічних районів, що мають менш сприятливий інвестиційний клімат, невисоку ділову активність та характеризуються середніми й низькими темпами економічних перетворень і формуванням нових економічних структур, належать: Східний та Причорноморський економічні райони.

3. Найнижчий інвестиційний клімат — Карпатський, Поліський і Подільський райони, де інвестиції в основний капітал становлять від 17 млн. грн. у Карпатському районі до 9 млн. грн. у Подільському.

Найважливіші напрямки розвитку науки та техніки в Україні:

- приоритетними напрямками є нові виробничі технології, нові матеріали та хімічні продути, інформаційні технології та електроніка, транспорт, енергетика, екологія та раціональне природокористування.

- здійсненням державних і регіональних науково-технічних програм, програм державних наукових центрів.

- практичними формами реалізації державних пріоритетів в інноваційній сфері є цільові державні науково-дослідні інститути, лабораторії, центри, державні замовлення на проведення відповідних науково-дослідних робіт, бюджетне фінансування розповсюдження нововведень, датування виробництва й споживання інноваційної продукції та послуг.

пряма підтримка інноваційних процесів — формування державної інноваційної інфраструктури: створення мережі центрів розповсюдження нововведень і консультаційних центрів що надають ділові послуги інноваторам у формуванні ринку інновацій (інформація в державних виданнях, виставки, біржі, ярмарки); здійснення моніторингу та прогнозування інноваційних процесів у країні й за кордоном; пошук ефективних передових технологій для широкого впровадження. Такі заходи також можуть бути реалізованими через створення регіональних центрів інноваційного розвитку, технопарків, бізнес-інкубаторів територіальних кластерів, інноваційно-технологічних центрів.