Методичні поради до вивчення теми

Рекомендована література

1. Равікович Є.І. Макроекономічне прогнозування: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2003. – 139 с. [2, с. 12-15; с. 28-31]

2. Присенко Г.В., Равікович Є.І. Прогнозування соціально-економічних процесів: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005. – 377 с. [3, с. 3-36; с. 345-357]

3. Присенко Г.В. Прогнозування соціально-економічних процесів: Навч.-метод.посіб. для самост. вивч. дисц.– К.: КНЕУ, 2008. – 224 с. [4, с. 10-19; с. 185-194]

Завдання на семінарське заняття №1: (розгорнута бесіда, дискусія з елементами аналізу, вирішення ситуаційних вправ, тестування)

Питання

1. Що є об’єктом, суб’єктом, предметом, метою прогнозування соціально-економічних процесів?

2. Поясність взаємозв’язок між категоріями «передбачення» та «прогноз».

3. Наведіть класифікацію прогнозів за основними ознаками.

4. Перелічити принципи та поясність що кожен з них означає.

5. Назвіть функції ПСЕПта охарактеризуйте їх змістовно.

6. Методологія ПСЕП та її складові.

7. Які Вам відомі джерела прогнозної інформації?

8. Охарактеризуйте технологію ПСЕП через основні стадії та їх етапи.

9. У чому полягає суть інформаційного та програмного забезпечення прогнозних рішень?

10. Методи ПСЕП та їх класифікація (формалізовані, експертні та комбіновані): переваги та недоліки застосування.

11. Дайте характеристику методів індивідуальних та колективних експертних оцінок.

12. Охарактеризуйте процедуру проведення експертизи.

Додаткові експрес-питання:

1. У чому полягає суть пошукового та нормативного прогнозів?
2. В чому полягає суть ретроспекції?
3. Від чого залежить вибір способів?
4. Які етапи включає діагноз при ПСЕП?
5. В чому полягає суть процесу проспекції?
6. Що таке «горизонт прогнозування»?
7. Які статистичні методи прогнозування Вам відомі? Етапи їх реалізації?
8. Які види експертних оцінок Вам відомі?
9. Фактори застосування методів ПСЕП?

Література (додаткова по рекомендованих джерелах)

Фрагмент із [2, с. 28-31]

СУБ’ЄКТИВНІ (ЕКСПЕРТНІ) МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ

Методичні поради до вивчення теми

З даної теми передбачається вивчення таких питань:

· індивідуальні експертні методі прогнозування;

· методи колективних експертних оцінок;

· процедура проведення експертизи;

· оцінки експертизи.

Для самостійного вивчення теми рекомендується література: [11].

Вивчення теми надасть студентам можливість засвоїти суб’єк­тивні методи макроекономічного прогнозування, зрозуміти процедуру проведення експертизи, навчитися аналізувати експертні оцінки.

Методи експертних оцінок використовуються для аналізу об’єктів і проблем, розвиток яких повністю або частково не піддається математичній формалізації, тобто для яких важко розробити адекватну модель. Це пояснюється:

¨ невизначеністю та складністю явищ, що прогнозуються;

¨ необхідністю кількісно оцінити події, для характеристики яких відсутні необхідна інформація і чітке знання тенденції розвитку ситуації;

¨ необхідністю враховувати не тільки об’єктивні тенденції розвитку ситуації, а й реакцію учасників подій на рішення, що приймається.

Типовими проблемами, які потребують проведення експертизи, є, наприклад: визначення мети розвитку об’єкта управління; прогнозування; розроблення сценаріїв; генерування альтернативних варіантів розв’язків; розроблення системи кількісних оцінок; визначення рейтингів тощо.

У всіх цих випадках доводиться звертатися до думки експертів. Прогнозоване експертне оцінювання відбиває індивідуальні погляди фахівців стосовно перспектив розвитку об’єкта і базу-
ється на мобілізації фахового досвіду та інтуїції.

Методи, які застосовуються в прогнозуванні експертної оцінки, поділяють на індивідуальні й колективні.

Індивідуальні експертні методи засновані на використанні думки експертів-фахівців відповідного профілю незалежно один від одного. Найчастіше застосовуються такі два методи формування прогнозу: інтерв’ю та аналітичні експертні оцінки.

Сутність колективної експертної оцінки для розроблення прог­нозів полягає у визначенні узгоджених думок експертів про перспективні напрями розвитку об’єкта прогнозування, сформульовані раніше окремими фахівцями, а також в оцінюванні напрямів розвитку об’єкта, що не може бути визначено іншими методами (наприклад, аналітичним розрахунком, експериментом тощо). До колективної експертизи належать методи: «комісій», «колективної генерації ідей («мозкова атака»)», «Дельфі» та побудова сценаріїв.

Для проведення якісної експертизи необхідні такі умови:

· наявність експертної комісії, яка складається з фахівців, кот­рі знайомі з об’єктом експертизи і мають досвід експертної роботи;

· існування аналітичної групи, яка професійно володіє технологією організації та проведення експертиз, методами отримання та аналізу експертної інформації;

· можливість отримання надійної експертної інформації;

· коректне оброблення та аналіз експертної інформації.

Виокремлюють такі основні етапи експертизи:

1) формулювання мети експертизи;

2) побудова об’єктів оцінювання або їх характеристик (до початку експертизи цей етап може бути вже виконаний);

3) створення експертної групи;

4) визначення способу експертного оцінювання і способу подання експертних оцінок;

5) проведення експертизи;

6) оброблення та аналіз результатів експертизи;

7) повторний тур експертизи, якщо виникає необхідність уточ­нення або зближення думок експертів;

8) формування варіантів рекомендацій.

Дані експертизи являють собою сукупність оцінок, що даються кожним експертом кожному з оцінюваних ним об’єктів прогнозування. Ці оцінки виражаються в балах (наприклад, від 0 до 100).

Показником узагальненої думки експертів може бути середнє статистичне значення М_і, величини оцінки певного i -го об’єкта (у балах).

Поряд із показниками відносної важливості досить суттєвим є визначення ступеня узгодженості думок експертів. Шляхом розрахунку дисперсії оцінок, даних i -му направленню досліджень, і середньоквадратичного відхилення цих оцінок визначається коефіцієнт варіації V_i . Чим менше значення V_i, тим вище ступінь узгодженості думок про відносну важливість i -го об’єкта.

Показником ступеня узгодженості думок експертів про віднос­ну важливість сукупності всіх запропонованих до оцінок об’єктів служить коефіцієнт конкордації w. Коефіцієнт конкордації може приймати значення в межах від 0 до 1. У разі повної узгодженості поглядів експертів w = 1. Зміна w від 0 до 1 відповідає зростанню ступеня узгодженості поглядів експертів.

Про ступінь узгодженості поглядів кожного експерта з усіма іншими наочне уявлення дає багатокутник, кожна вершина якого відповідає певному експерту, а лінії, що поєднують певну вершину з іншими, — коефіцієнтам парної рангової кореляції. Коефіцієнт парної рангової кореляції може приймати значення 1 £ r £ l. Значення r = +1 відповідає повній узгодженості поглядів двох експертів. Значення r = –1 показує, що думка одного експерта протилежна погляду іншого.

Багатокутник дозволяє також визначити групу експертів, усередині якої узгодженість поглядів велика, тоді як між групами існує неузгодженість.

Чим нижчий рівень статистичної значущості показника узгодженості поглядів експертів, тим більша ймовірність того, що існує невипадкова узгодженість поглядів експертів.

Для визначення довірчої ймовірності коефіцієнтів w та r використовують критерій χ ² з (т – 1) ступенями свободи.

Фрагмент із [3, с. 345-357]