Оцінювання результатів

Проводиться згідно з рівнями:

Високий – візерунок продовжений правильно.

Середній – продовжуючи візерунок, учень припускається помилок у чергуванні елементів або пропускає якісь із них.

Низький – продовжити візерунок не може. Виконує його шляхом прямого копіювання заданих елементів, розміщуючи свій візерунок безпосередньо під ним або збоку.

Методика «Чобітки» (Н. Гуткіна)

Мета. Виявлення актуального рівня процесу узагальнення у дітей 6–8 років, а також зони його найближчого розвитку. Методика ефективно використовується в індивідуальній роботі з дітьми при поглибленому вивченні мислення дитини.

Обладнання. Таблиця рисунків і картинки, білий аркуш паперу із зображенням двох рядків геометричних фігур.

Інструкція. «Зараз я навчу тебе відгадувати цікаві загадки. Подивись на ці малюнки (показується перший рядок у таблиці малюнків): хто тут намальований? (Дитина називає малюнки, а у разі ускладнення психолог допомагає їй.) Правильно, а тепер зверни увагу: у першому рядку звірятка намальовані босоніж і біля них стоїть цифра " 0", а у другому рядку всі вони намальовані взутими в чобітки, і біля них стоїть цифра " 1". Для того щоб відгадати " загадки ", тобі слід запам’ятати: якщо на малюнку фігурку намальовано босоніж, то ти повинен позначити її цифрою " 0", а якщо у чобітках, то цифрою " 1". Запам’ятав? Повтори, будь ласка (дитина повторює правило)».

Потім дитині пропонується розставити цифри у наступних трьох рядках таблиці. Цей етап розглядається як вивчення та закріплення вивченого матеріалу. Якщо дитина помиляється, психолог знову просить її повторити, показує зразок. Кожну свою відповідь дитина має пояснити. Навчальний етап роботи показує, наскільки швидко дитина засвоює нове правило, чи може застосувати його під час розв’язування задачі. На цьому етапі психолог аналізує усі помилкові відповіді, оскільки характер помилок може показати, чи просто дитина нетвердо запам’ятала правило й плутає, де слід ставити «0», а де «1», чи вона взагалі не застосовує у роботі це правило. Після того як психолог переконався, що дитина навчилася застосовувати правило, якому її навчили, починається етап «відгадування загадок». «Відгадати загадку» – означає правильно позначити фігурки цифрами «0» та «1».

I «загадка» (міститься у 6-му рядку) дає змогу виявити вміння застосовувати правило на новому конкретному матеріалі.

У цьому рядку вперше зустрічається зображення їжачка, якого досі не було, він взутий у чобітки білого кольору. Для успішного розв’язування задачі має відбутися перенесення засвоєного правила щодо позначення фігурок цифрами на новий конкретний матеріал (нова фігурка – у чобітках іншого кольору).

Помилки, що їх припускаються діти при відгадуванні цієї «загадки», бувають найрізноманітнішими. Це може бути незастосування засвоєного правила або ж неправильне використання стосовно тих малюнків, на яких досліджуваний уже тренувався (тобто той самий характер помилок, що й на етапі навчання, хоча саме у цього досліджуваного на етапі навчання могло й не бути помилок), а може бути помилка, викликана відсутністю власне перенесення введеного правила позначення фігурок цифрами на новий конкретний матеріал. Тому у разі неправильного відгадування «загадки» слід проаналізувати характер помилок, щоб не зробити хибного висновку про невміння дитини застосовувати правило на новому конкретному матеріалі.

Під час аналізу результатів насамперед виникає запитання, за рахунок чого дитина здійснює перенесення правила позначення фігурок з однієї ознаки на іншу. Чи пояснюється таке перенесення правила емпіричним узагальненням відмітних ознак – і чобітки, і капелюхи є деталями одягу, або ж змістовою абстракцією, тобто виявленням принципу розв'язання цілого класу задач – яке полягає в орієнтації на сам факт наявності або ж відсутності відмітної ознаки незалежно від форми її прояву? Відповісти на це запитання допомагають такі дві «загадки».

Рис.

ІІІ та IV «загадки» надруковані на окремому аркуші паперу і являють собою ряд геометричних фігур; вони дають змогу з’ясувати, чи може дитина розв’язати задачу, яка вимагає мислення на абстрактному рівні. Зображені геометричні фігури розрізняються за ознакою наявності або відсутності штрихування.

Якщо досліджуваний у II «загадці» відкрив для себе загальний принцип розв’язування таких задач, абстрагуючись від конкретної форми відмітної ознаки як від несуттєвого моменту, то він легко впорається і з цими новими завданнями. Можливий варіант, коли відгадування II «загадки» здійснюється внаслідок емпіричного узагальнення відмітних ознак, а у III та IV «загадках» досліджуваний знаходить принцип розв’язування усього класу таких задач, тобто піднімається на рівень абстрактного мислення. Тим дітям, які «відгадали II загадку» за допомогою емпіричного узагальнення відмітних ознак, щоб відгадати «загадки» III та IV, необхідно побачити зв’язок між ними й попередніми, який полягає у тому, що зображення конкретних персонажів і геометричні фігури різняться між собою (усередині кожної «загадки») за однією ознакою, яка щоразу змінюється. Наступним кроком досліджуваного має бути розуміння, що для розв’язування задачі форма відмітної ознаки є несуттєвим моментом, а важливим є сам факт наявності або відсутності ознаки. Таким чином дитина переходить на рівень теоретичного мислення, де вона, абстрагуючись від форми відмітної ознаки та орієнтуючись тільки на факт її наявності або відсутності, доходить до виявлення принципу розв’язування цілого класу задач.