РОЗВИТОК пам’яті

Визначення типу пам’яті і недостатньої розвиненості будь-якого її різновиду (слухового, зорового чи моторного) можна здійснювати на основі порівняння результатів запам’ятовування дитиною інформації, котра їй надається в розрахунку на сприйняття переважно через один із аналізаторів.

Наприклад, якщо дитина з нормальним слухом дуже погано розказує казку, яку їй прочитали, і значно краще переказує прочитане самостійно, то це, як правило, свідчить про те, що дитині притаманний зоровий тип пам’яті, а слухове сприйняття є додатковим способом отримання інформації.

Можна також скористатися основними ознаками різних типів модальності, які подано в таблиці «Визначення провідної модальності» (за В.В. Авдєєвим):

Для визначення обсягу слухової пам’яті найчастіше використовується методика запам’ятовування 10 слів, запропонована О.Р. Лурія. Щоправда, у практиці роботи шкільних психологів вона зазвичай використовується в урізаному вигляді, бо її повна форма більше призначена не стільки для виявлення рівня розвитку пам’яті, скільки для діагностування глибинної патології слухового запам’ятовування.

Методика запам’ятовування десяти слів (О. Лурія)

Мета. У наведеному варіанті вона спрямована на визначення обсягу короткочасної і відстроченої пам’яті.

Обладнання. Набір із 10 односкладових чи двоскладових слів, не пов’язаних за змістом.

Інструкція. «Зараз я прочитаю десять слів. Слухайте уважно. Коли закінчу читати, відразу ж повторіть те, що запам’ятали. Повторювати можна в будь-якому порядку. Зрозуміло?»

Читайте слова повільно, чітко. Коли дитина повторює слова, ставте у протоколі хрестик під цим словом. Потім продовжить інструктування (другий етап):

«Зараз я знову прочитаю слова, і ти знову повториш їх – і ті, які вже були названі, і ті, що першого разу пропустив, – усі разом, у будь-якому порядку».

Знову ставте хрестики під тими словами, які повторила дитина. Далі дитину просять повторити слова 3-й, 4-й і 5-й раз. Ніякі нові інструкції не додаються, просто говорять: «Назви слова ще раз».

Жодних розмов із боку дитини не допускається (бо розмова може відволікти увагу й погіршити результат).

Після п’ятиразового повторення слів робиться перерва на 50-60 хвилин, після чого дитині знову пропонується пригадати й назвати слова. В результаті протокол може набути такого вигляду: