Замість вступу

А місто живе своїм життям... Опадає кленове листя, тануть у холодних росах ранкові тумани, бавиться павутиною вітерець. І зовсім не віриться, що десь існує зло. Страшне зло, інколи відкрите, всім зрозуміле, а інколи, навпаки, заховане за трьома замками людської підлості, байдужості.

Та рано чи пізно зло виливається у сльозах дітей і дружин, які потерпають від принижень, фізичних покарань, примусу, пригнічення.

Це страшне зло проникає в наші сім’ї, перетворюючи рідних людей на ворогів, батьків – на насильників, які руйнують життя власних дітей, їх внутрішній світ, роблять дітей жорстокими і безжалісними.

А потім ці скалічені морально і фізично діти, які не вміють любити і не знають, що таке „бути любимими”, йдуть у широкий світ, руйнуючи все на своєму шляху.

— Про яке зло, на вашу думку, йдеться в цьому нарисі?

(Домашнє насильство.)

Родинне виховання і право на виховання дітей закріплені в Кодексі про шлюб та сім’ю. У сімейному Кодексі України передбачено, що виховання дітей родиною є обов’язковим, так само обов’язковим має бути піклування батьків про здоров’я дітей: фізичне, психічне, моральне, про їх розвиток і навчання. Виконуючи свої обов’язки щодо виховання, батьки мають поважати гідність дитини, не застосовувати жорстоких і грубих методів виховання.

Вправа „Очікування”

Мета: визначення сподівання й очікування учасників щодо спільної роботи психолога і батьків.

Ведучий пропонує батькам написати на паперових аркушах, що саме вони очікують від заняття.

Вправа „Мозковий штурм”

Мета: виявити розуміння учасниками поняття „насильство”.

Батькам пропонують відповісти на запитання: Що таке, на вашу думку, „насильство”?.

Ведучий записує відповіді на дошці.

(Можливі варіанти: образи, бійка, примус, приниження, обмеження, тотальний контроль, залякування, умисне завдання шкоди, порушення прав, лайка, суперечки, ігнорування.)

Вправа „Емоційний фон”

Мета: сприяння розуміння учасниками емоцій (переживань) людини, яка зустрічається з насильством.

Інструкція. Батькам пропонується розділити аркуш на дві частини: на одній написати негативні емоції, що породжує насильство, на іншій – позитивні. Після закінчення роботи – порівняти.

Психолог. Давайте всі разом оцінимо насильство стосовно емоцій (переживань), які відчуває кожна людина, котра зустрічається з насильством (негатив – позитив).

Ми з вами розуміємо, що нічого хорошого в насильстві немає, а навпаки... Немає сумніву в тому, що більшість батьків люблять своїх дітей і бажають їм добра. Турбуючись про дітей, вони нерідко готові поступитися своїми задоволеннями і зручностями, аби бути корисним дичині чи принести їй радість.

Легко уявити собі реакцію матерів і батьків, якщо хто-небудь чужий – сусіди, няня чи вчитель – намагатиметься вдарити їхню дитину чи якось образити її. При цьому багато батьків самі можуть підняти руку на своїх дітей. Доречно відзначити, що словесні образи, грубі слова, постійні зауваження, насмішки можуть принести не менше шкоди, ніж фізичні покарання.

Вправа „Чи завжди ми розуміємо свою дитину? ”

Мета: сприяння розвитку вміння дорослих розуміти своїх дітей.

Інструкція. Чи завжди ми розуміємо свою дитину? Ми пропонуємо вам, шановні батьки, провести невеличкий експеримент. Я зачитуватиму певну поведінкову реакцію, а ви спробуйте визначити, що вона означає, що дитина хоче вам сказати.

Плач. Я хочу показати, як мені погано. Я хочу досягти свого, щоб відчути, що контролюю ситуацію, що я не такий вразливий. Можливо, ви мене відпустите, якщо пожалієте.

Крик. Мене не слухають. Ви не розумієте, що я відчуваю. Я не хочу, щоб ви здогадувалися, що я почуваю насправді, оскільки тоді я буду більш уразливим.

Втеча. Прийдіть, знайдіть мене. Мені потрібно бачити, що я важливий для вас. Мені необхідно втекти, адже я перебуваю поряд із тими, хто є загрозою для мене. Я не знаю, як зарадити своїм почуттям, отже, мені потрібно втекти.

Тиск на інших. Я хочу відчути силу і контроль над кимось. Я не хочу, щоб було погано лише мені, – потрібно, щоб і інші відчули те саме, що і я.

Невиконання прохання. Я відчуваю своє безсилля і пробую відновити контроль над ситуацією. Я хочу перевірити, чи насправді ви мені віддані.

Насильницька агресивна поведінка. Чи можу я вас відштовхнути, чи ви справді підтримуєте мене, як і говорите. Я не знаю іншого способу виразити злість. Я відчуваю потребу зігнати на комусь свою злість, і це моя захисна реакція.

Спалахи роздратування з метою настояти на своєму. У мене немає ні голосу, ні сили, але я хочу володіти ситуацією.

Куріння. Я вже дорослий, мене не потрібно контролювати. Я не турбуюся про себе.

Зачинення дверей у свою кімнату. Мені потрібний захист. Я маю самостійно подбати про себе. Чи насправді ви будете сприймати мене, що б я не робив?

Самоізоляція. Небезпечно перебувати дуже близько до інших, отже, я маю тримати дистанцію. Я не достатньо хороший, щоб брати участь у спільних справах.

Завдання шкоди самому собі. Мені погано, але я не знаю, як мені про це розповісти. Мені потрібно сконцентруватися на фізичному болі, щоб подолати емоційні розлади.

Вправа „Подивися в очі”

Мета: формування здатності розуміти внутрішній стан іншої людини.

Інструкція. Пропонуємо вправу, що допоможе вам за виразом обличчя, очей зрозуміти внутрішній стан вашої дитини.

Для цього, шановні батьки, об’єднайтесь у пари, поверніться обличчям одне до одного і впродовж 30 с уважно вдивляйтеся у вираз обличчя, очі партнера, намагаючись відчути, зрозуміти його емоційний стан, думки, переживання.

А тепер парами по черзі розкажіть, що ви відчули, й оцініть, наскільки відчуття партнера відповідають вашому стану.