Встановлення кінцевої ціни. Принципи і методи ціноутворення

Ціноутворення на продукцію сільського господарства — склад­ний і багатоетапний процес На першому етапі кожне підприємство визначає мету виробництва, яку конкретно продук­цію буде виробляти, а також вивчає попит і становище даної про­дукції на ринку.

В умовах жорсткої конкуренції підприємство повинно мати три основні мети цінової політики.

І. Забезпечення виживання — це основна мета, яку ставить собі підприємство в умовах конкурентної боротьби, коли на ринку ба­гато виробників аналогічного товару. Таку мету вибирає підприєм­ство, якщо:

• можна збільшити обсяги реалізації при зменшенні витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції;

• можливе збільшення загального прибутку через зниження прибутку з одиниці продукції;

• зниження ціни стане невигідним для конкурентів;

• існує великий попит на ринку даного виду продукції.

ІІ. Мету одержання максимального прибутку підприємство обирає тоді, коли воно має стійке становище на ринку або намагається до­сить швидко отримати першопочатковий прибуток, оскільки не­впевнене в розвитку сприятливого бізнесу на перспективу. Цю мету може застосовувати підприємство, якщо йому не вистачає грошо­вих коштів у зв'язку з високими капітальними вкладеннями.

ІІІ. Мета, що базується на утриманні ринку, полягає в збереженні підприємством існуючого становища на ринку. Щоб забезпечити сприятливі умови для своєї діяльності і не допустити спаду збуту, підприємство повинно уважно слідкувати за динамікою цін, дією конкурентів, не допускати надмірного підвищення або зниження ці­ни на свою продукцію і намагатися знизити витрати на вироб­ництво і реалізацію.

Важливим етапом у встановленні ціни є вивчення попиту на дану продукцію. Треба мати на увазі, що встановлена підприєм­ством висока чи низька ціна на продукцію не відобразить відразу попиту на товар. За інших рівних умов покупець з обмеженим бюд­жетом відмовиться від продукції за високою ціною, якщо є мож­ливість придбати альтернативний товар за нижчою. Проте це спів­відношення буде іншим, якщо мова йде про збут престижних това­рів, хоча підвищення ціни й на ці товари має певну межу.

Жодне підприємство не може ігнорувати зміну попиту. Чинни­ками, що впливають на попит, слід вважати: потребу в товарі, від­сутність конкурентів, платоспроможність покупців, звички покуп­ців, їх сталість тощо.

Аналіз витрат при визначенні ціни повинен видати міні­мальну їх суму (постійних і змінних), нижче якої ціна неможлива, оскільки з'являється реальна загроза збитків.

Аналіз ціни конкурентів — важливий етап при встановленні ціни на власну продукцію. Для цього необхідно знати їх ціни, по­рівняти якісні показники товару. Ціна конкурентів може виступати вихідною інформацією для встановлення власної ціни.

Встановлення кінцевої ціни. На цьому етапі підприємство по­винно врахувати, що низька ціна не забезпечить одержання прибутку, а надто висока не сприятиме формуванню попиту на продукцію. Мінімальний її розмір визначають валові витрати вироб­ництва (сума постійних і змінних). Однак підприємству слід вихо­дити з психологічного сприйняття ціни покупцями, врахувати реак­цію конкурентів на неї, відповідність ціновому зразку підприємства і його ціновій політиці.

Основними принципами ціноутворення є: економічна обґрун­тованість, рівновага цін, поєднання вільного ціноутворення з дер­жавним регулюванням, врахування якості продукції, строків реалі­зації.

Ціни на продукцію аграрних підприємств повинні бути еко­номічно обґрунтованими. В основі їх формування мають бути суспільно необхідні затрати праці, які зорієнтовані на гірші умови виробництва і є на такому рівні, щоб забезпечувати повернення ви­трат і одержання певного прибутку.

Важливим принципом є формування рівноваги цін на продук­цію аграрних підприємств і на засоби виробництва промислового походження, що їм реалізуються. При цьому закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію та оптові ціни на засоби вироб­ництва і матеріальні ресурси для села повинні забезпечувати екві­валентний обмін між аграрним сектором економіки і промисло­вістю.

Оскільки в аграрному секторі обмежені можливості вільного ціноутворення, діють рентні чинники і відносно низька еластич­ність попиту на основні види сільськогосподарської продукції, то важливим принципом є поєднання вільного ціноутворення з дер­жавним регулюванням цін.

Рівень закупівельних цін повинен встановлюватись з враху­ванням якості сільськогосподарської продукції. За рахунок ціни повинні покриватись додаткові витрати, понесені на поліпшення якості, і має забезпечуватись оптимальний рівень рентабельності виробництва продукції.

Закупівельні ціни слід встановлювати з врахуванням строків реалізації продукції. Вони мусять стимулювати виробництво ран­ньої продукції, а також покривати витрати на зберігання і реаліза­цію плодоовочевої продукції в пізні строки.