Місце почуттів у структурі особистості. Мотиваційна і активаційна функції почуттів.

Почуття або емоції - це переживання людиною свого ставлення до того, що її оточує, що вона робить, до інших людей та самої себе.

Особистість - це мотиваційна-емоційна й організуюча поведінку сфера психіки, що включає всі утворення, які спонукують, направляють, оцінюють, організують, контролюють поведінку й виражають в емоціях стан організму. Це центральний організатор і регулятор поведінки, головна керуюча програма людини.

В особистості є як спадково задані, так і життєві, що утворюються під одночасним впливом особливостей зовнішнього середовища й внутрішніх факторів, блоки. У ній можна виділити два великі відділи: мотиваційно-емоційний відділ і блок Суб'єкта - апарат програмування, прийняття рішень і контролю поведінки.

Мотиваційно-емоційний відділ містить у дорослої людини п'ять блоків:

чотири мотиваційні –

Базова особистість,

Я-особистість,

Ситуативна особистість,

Інструментальна особистість (значимий досвід), -

блок Емоцій.

Мотиваційні блоки побудовані по ієрархічному принципу. Стрижневим блоком тут є Базова особистість, що складається у свою чергу з наступних основних компонентів: базові фізіологічні й психологічні потреби (прагнення), характерологічні й культурологічні тенденції, життєві призначення (схильності). Базова особистість є фундаментальною, генетично обумовленою, основою особистості, що спонукує й направляє будь-яку поведінку рушійною силою, ядром особистості. Це система головної мета направленості життя живої істоти, на основі якої, як навколо стовбура дерева, у процесі життєдіяльності створюються ієрархії, що конкретизують загальну спрямованість, мотивацій.

Мотивації, що утворюються, підлеглі Базовій особистості, представлені наступними блоками.

Блок Я- особистість - його складають відносно стійкі й узагальнені відносини Я-Концепції, Ти-Ви-Концепції, Я-Світ-Концепції. Він включає також довгочасні мотиви й завдання.

Блок Ситуативної особистості - це утворені тут і тепер ситуативні наміри й цілі, самооцінки й домагання.

Блок Інструментальної особистості складають оцінені як важливі для задоволення прагнень і цілей особистості конкретні подання, слова й словосполучення, схеми дій, певні емоції, мнемосхеми й т.п., це т.з. значимий досвід організації й здійснення поведінки у вузьких, конкретних ситуаціях, що є результатом роботи механізмів Виконавчої психіки. Він багато в чому утворюється під впливом факторів навчання, виховання й власної суб'єктної активності. Значимість сприйманої інформації визначається й привласнюється зсередини, з боку актуальних потреб і цілей. Багатий значимий інструментарій полегшує роботу Суб'єкта по організації більш оптимальної поведінки.

Блок Емоцій - це певні переживання, що виражають стани окремих мотивацій (ступінь їх здійснення або нездійснення) і організму в цілому. Існує набір первинних, заданих спадково, базових емоцій, на основі яких у ході життя утворюються більш диференційовані й опосередковані емоційні переживання. Будь-який особистісний утвір має те або інше емоційне забарвлення.

Всі компоненти структури особистості безупинно взаємодіють один з одним, і через Суб'єкта - з Виконавчою психікою - із блоками свідомості, пізнання, психомоторики й мови. Уся ця психічна система безупинно взаємодіє з іншим організмом (тілом) і навколишніми природними й соціальними середовищами, зі Світом у цілому.

Отже, особистість є головною керуючою й регулюючою частиною психіки. Суб'єкт - окремий самостійний блок особистості. У генотипі споконвічно прописані блоки Базової особистості, Суб'єкта й базових Емоцій. В онтогенезі йде як біологічне дозрівання деяких складових Базової особистості, механізму Суб'єкта й механізмів Виконавчої психіки, так і утворення прижиттєвих блоків особистості, що відрізняються друг від друга ступенем узагальненості своєї спрямованості - від мета направленості потреб Базової особистості до конкретних утворень Інструментальної особистості.

Емоційний компонент виконує особливу функцію в структурі мотивації. Емоція, що виникає в складі мотивації, відіграє важливу роль у визначенні спрямованості поведінки й способів її реалізації.Емоція - особлива форма психічного відбиття, яка у формі безпосереднього переживання відбиває не об'єктивні явища, а суб'єктивне до них відношення. Особливість емоцій полягає в тому, що вони відбивають значимість об'єктів і ситуацій, що діють на суб'єкт, обумовлену відношенням їх об'єктивних властивостей до потреб суб'єкта. Емоції виконують функції зв'язку між дійсністю й потребами.

Функція емоцій - це вузьке природне призначення, робота, яку виконують емоції в організмі, а їхня роль (узагальнене значення) - це характер і ступінь участі емоцій у чомусь, зумовлена їхніми функціями або ж їхній вплив на щось, крім їхнього природного призначення (тобто вторинний продукт їхнього функціонування). Роль емоцій для тварин і людини може бути позитивною й негативною.

Мотиваційна функція емоцій. Емоції відіграють помітну роль на всіх етапах мотиваційного процесу: під час оцінки значущості зовнішнього подразника, у разі сигналізації потреби, яка виникає, й оцінки її значущості, під час прогнозування можливості задоволення потреби, у разі вибору мети.

Активаційно-енергетична функція емоцій виявляється в основному за рахунок фізіологічного компонента: зміни вегетативних функцій і рівня порушення кіркових відділів мозку. За впливом на поведінку і діяльність людини німецький філософ І. Кант поділив емоційні реакції (емоції) на стенічні (із грецьк. - сила), які підсилюють життєдіяльність організму, та астенічні - які її послаблюють. Стенічний страх може сприяти мобілізації резервів людини за рахунок викиду в кров додаткової кількості адреналіну, наприклад під час активно-оборонної його форми (втечі від небезпеки). Сприяє мобілізації сил організму й наснага, радість (" окрилений успіхом", - кажуть у таких випадках).