Процеси памяті та їх психологічна сутність

1. Запам’ятовування – закріплення нового матеріалу.

Процес запам'ятовування починається в короткотривалій пам'яті і завершується в довготривалій пам'яті.Запам'ятовування, як і інші психічні процеси, буває мимовільним і довільним, осмисленим і механічним. Мимовільне запам'ятовування здійснюється без спеціально поставленої мети запам'ятати. На мимовільне запам'ятовування впливають яскравість, емоційна забарвленість предметів. Довільне запам'ятовування відрізняється від мимовільного рівнем вольового зусилля, наявністю завдання та мотиву. Воно має цілеспря­мований характер, у ньому використовують спеціальні засоби та прийоми запам'ятовування. Механічним є запам'ятовування без розуміння суті. Воно призво­дить до формального засвоєння знань. Осмислене (логічне) запам'ятовування спирається на розуміння матеріалу в процесі роботи з ним, оскільки тільки працюючи з матеріа­лом, ми запам'ятовуємо його.

2. Збереження – процес, який забезпечує утримання матеріалу в пам’яті.

Але матеріал не зберігається в тому самому вигляді, в якому був отриманий, змінюється його зміст і форма. Ці зміни відбуваються в результаті мнемічних операцій, які не усвідомлюються. Але точність і надійність збереження інформації залежить від частоти її використання, від включеності її до діяльності людини і ступеня значимості для людини цієї інформації. Матеріал, що рідко використовується і мало значить, забувається швидше.

3. Забування – це процес, що полягає у неможливості відтворити матеріал, що був закріплений в пам'яті. В першу чергу забувається те, що не є важливим для людини, не знаходить зв'язків із її попереднім досвідом. Також, на думку 3. Фрейда, забувається (витісняється з пам'яті) те, що людина не хоче пам'ятати

4. Відтворення – процес, який відновлює матеріал, що зберігається в пам’яті.

Ефективність, точність і легкість відтворення матеріалу залежать від його об'єму, складності, часу, що пройшов від запам'ятовування до відтворення. Чим більше за обсягом та складніше матеріал, тим важче він відновлюється. Формами відтворення є впізнавання(відбувається при його повторному сприйманні), власне відтворення(відновлення матеріалу, який раніш запам'ятовувався), пригадування(найефективніша форма відтворення, пов'язане із довільним пошуком потрібного матеріалу в тривалій пам'яті та його реконструкцією) і згадування(відтворення людиною образів подій її минулого).

Ремінісценція, явище поліпшення пам'яті. Відповідно до основного закону збереження (Р. Еббінгауз, Німеччина) відтворення завченого матеріалу з часом повинне погіршуватися. Всупереч цьому, явище Р. полягає в тому, що відтворення матеріалу після деякого часу з моменту його запам'ятовування дає кращі результати, ніж безпосередньо після нього. При цьому наголошується не лише відтворення елементів, які не могли бути відтворені відразу після заучування, але і загальне поліпшення відтворення. Виявлені багаточисельні чинники, що визначають силу Р.: швидкість пред'явлення матеріалу, розподіл вправ в часі, міра заучування, схожість окремих частин матеріалу, його об'єм і ін. Не дивлячись на безліч гіпотез про природі Р., задовільного пояснення цього явища в психології не існує.