Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори. 7 страница






Ø вибуття потужності, всього;

Ø у тому числі за рахунок:

а) зміни номенклатури продукції або збільшення трудомісткості;

б) зміни режиму роботи, зменшення змінності, годин роботи;

в) вибуття в результаті старіння, вичерпання запасів;

г) передачі в лізинг, оренду іншими господарюючим суб'єктам.

Розділ 4. Потужність на кінець планового періоду:

Ø потужність на кінець року;

Ø середньорічна потужність в плановому році;

Ø випуск продукції або кількість переробної сировини в плановому році;

Ø коефіцієнт використання середньорічної потужності в плановому році.

Розрахунки виробничої потужності використовуються для обґрунтування виробничої програми потужністю підприємства, а також для складання балансу, який відбиває й величини потужності протягом планового періоду і характеризує вихідну потужність (Впвих):

 

Впвих = Впвх + Впот + Впр Впн - Впвв, (5.53)

 

де Впвх вхідна потужність підприємства, тобто потужність на початок планового періоду;

Впот - збільшення потужності впродовж планового періоду внаслідок здійснення організаційно-технічних заходів;

Впр - нарощування виробничої потужності шляхом реконструкції або розширення підприємства;

Впн - збільшення " +" або зменшення " -" виробничої потужності у зв'язку зі змінами номенклатурі та асортименті виготовлюваної продукції;

Впвв - зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття, тобто виведення з експлуатації технічно застарілого та фізично спрацьованого устаткування.

При обґрунтуванні виробничої програми виробничою потужністю важливо мати інформацію про рівень її використання на підприємстві. Тому для оцінки реального у її використання потрібна система показників.

Як система показників в цілому, так і окремі з них повинні відповідати певним ви-1 м. У першу чергу кожний із показників, який входить до тієї чи іншої групи, має чітко визначене призначення в системі аналізу та використовується для оцінки одного із напрямів використання виробничих потужностей. Розглянемо методи розрахунку і призначення кожного із показників, які входять до тієї чи іншої групи та системи в цілому, серед показників першої групи слід виділити коефіцієнт використання проект-1 потужності (Кпп), який характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції, не нижчого, ніж перед-1 його проектом рівня. Він визначається як відношення фактичного випуску продукції, передбаченого проектом, до величини проектної потужності в аналогічних одиницях.

Зовсім інше значення має коефіцієнт використання діючої виробничої потужності (Кдп). Він характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, яка величиною може значно відрізнятися від проектної. У свою чергу виробнича потужність поділяється на певні види, кожен з яких має різне значення при розв'язанні питань планування та організації виробництва. Рівень використання різних видів потужності необхідно розглядати окремо. Насамперед, потрібно оцінити рівень використання прийнятої середньорічної та фактичної виробничої потужності. Цей коефіцієнт можна отримати шляхом ділення планового або фактичного обсягу валової, товарної, реалізованої або чистої продукції на значення потужності відповідного виду.

Важливе значення для характеристики виробничої потужності підприємства має аналіз рівня її використання, а також характеристика його окремих підрозділів. За результатами такого аналізу можна судити про правильність вибору провідної ланки, за якою прийнята потужність підприємства, і про величину резервів збільшення випуску продукції окремими цехами. Рівень використання середньо-розрахункової або нормативної величини виробничої потужності характеризується коефіцієнтом нормативної величини потужності (Кнп):

 

Кнп = , (5.54)

де Вnн - розрахункова нормативна величина виробничої потужності.

 

За коефіцієнтом використання того чи іншого виду потужності можна оцінити ре­зерви її поліпшення, а також ступінь напруженості планових завдань підприємства.

Об'єктивну оцінку цих резервів можна отримати за допомогою групи показників, які характеризують рівень використання обладнання. До них належать коефіцієнти змінності роботи обладнання, коефіцієнт завантаження обладнання та показник середнього часу роботи однієї машини. Найбільш достовірним методом визначення коефіцієнта змінності роботи обладнання (Кзм) є ділення планової розрахун­кової або фактичної машиномісткості продукції, що виготовляється, на дійсний річний фонд часу роботи всього встановленого обладнання при його роботі в одну зміну:

 

Кзм = , (5.55)

де - сумарна розрахункова планова або фактична машиномісткість продукції.

 

Коефіцієнт режимної змінності устаткування показує ступінь його зайнятості по змінах:

 

Кзм.реж. = , (5.56)

де q2 - кількість верстатів, що працюють у дві зміни, од.;

qз - кількість верстатів, що працюють у три зміни, од.

Коефіцієнт завантаження устаткування на виробничу програму (Кзу) характеризує досягнуту пропорційність між структурою трудомісткості продукції і струк­турою парку устаткування з урахуванням прийнятого режиму роботи.

Важливим моментом в аналізі використання обладнання є визначення середнього часу його роботи. Показник, який характеризує середній час роботи машини (год.). обчислюється як:

 

F = , (5.57)

 

де Свст - кількість встановленого обладнання.

 

За такими показниками можна оцінити вплив факторів, які характеризують конструктивно-технологічні особливості продукції, що виготовляється, та досягнутий організаційно-технічний рівень виробництва, відображають наявні ресурси та їх використання в часі. Будь-який із показників відображає, насамперед, використання нелогічного обладнання, яке визначає величину виробничої потужності. Динаміка цих показників характеризує не тільки рівень використання виробничої потужності, а й резерви поліпшення її використання.

Важливим етапом в аналізі використання виробничої потужності є оцінка ступеня рівномірності завантаження обладнання при заданому обсязі виробництва або при прийнятій потужності. Це завантаження дає уявлення про існуючий рівень пропорційності виробничій потужності підрозділів та груп взаємозамінного обладнання. Для кількісної характеристики рівномірності завантаження обладнання існує коефіцієнт пропорційності (Кпр), який належить до другої групи показників. Він визначається як відношення кількості обладнання, зайнятого у виготовленні продукції (Спр), до загальної кількості встановленого обладнання (Свст).

Якщо Спр= Сест, то коефіцієнт пропорційності дорівнює коефіцієнту завантаження обладнання. У всіх інших випадках вони відрізняються за величиною. Коефіцієнт пропорційності має деякі особливості. Так, якщо коефіцієнт змінності характеризує використання обладнання в часі, а коефіцієнт завантаження - ступінь використання дійсного фонду часу роботи обладнання при заданому обсязі виробництва, то коефіцієнт пропорційності характеризує рівномірність у роботі парку машин. За допомогою цього показника можна визначити, яка кількість встановленого обладнання у виробничому підрозділі може одночасно працювати при повній структурі парку машин та структурі машиномісткості заданої виробничої програми. Вод-ас він показує, наскільки масштаб роботи відповідає встановленому обладнання у певний момент.

Коефіцієнт змінності роботи обладнання і коефіцієнт завантаження обладнання значною мірою залежать від обсягу виробництва. Коефіцієнт пропорційності залишається незмінним при зміні обсягу виробництва. Не змінюється значення коефіцієнта пропорційності і тоді, коли збільшується загальна кількість обладнання в цехах і на ділянках зміни його структури.

Визначивши за допомогою коефіцієнта пропорційності рівень пропорційності у виробничій потужності, можна встановити ту кількість машин, верстатів, які безперервно беруть участь у роботі, а також виявити ту частину обладнання, яка може бути вилучена з виробничого процесу або частково завантажена роботою.

Найбільш доцільно використовувати таку формулу визначення коефіцієнта пропорційності (Кпр):

 

(5.58)

де Кзм.вст - коефіцієнт змінності роботи встановленого устаткування;

Кзм.н - нормативний коефіцієнт змінності.

 

Важливе місце в аналізі рівня використання виробничої потужності посідають інтегральні вартісні показники. Вони утворюють третю групу показників і дають змогу йти вплив використання виробничої потужності на ефективність виробництва. Одним із таких показників є фондовіддача. Цей показник має прямий зв'язок із показниками, які вказують на рівень завантаження обладнання.

Фондовіддача визначається за формулою:

 

Фв = , (5.59)

 

де ВП(ТП) - обсяг валової (товарної) продукції підприємства, грн.;

Scp - середньорічна вартість основних засобів, грн.

 

Вплив завантаження обладнання на фондовіддачу можна визначити за формулою:

 

, (5.60)

 

де Фв - приріст фондовіддачі за рахунок підвищення завантаження обладнання;

К3.3, К3.б - коефіцієнти завантаження обладнання відповідно у звітному і базовому періодах;

ф6в - фондовіддача у базовому періоді.

 

За показником фондовіддачі оцінюють ступінь відповідності фактичної та проект­ної фондовіддачі, а також зіставляють проектну фондовіддачу із прийнятою потужні­стю. Порівнявши ці два показники, можна визначити резерви підвищення фондовід­дачі або величину перекриття проектної фондовіддачі, які в свою чергу характеризу­ють резерви поліпшення використання прийнятої потужності. Резерв підвищення фондо­віддачі (Рф) можна обчислити за формулою:

 

Рфв = , (5.61)

 

де Ф - проектне значення фондовіддачі;

Ф - фондовіддача, обчислена за прийнятою потужністю.

 

Визначаються також показники фондомісткості та фондоозброєності підприємства.

Фондомісткість:

 

Фм = , (5.62)

де Scp - середньорічна вартість основних засобів, грн.;

фв - фондовіддача.

 

Фондоозброєність:

Фоз = , (5.63)

 

де Ч - середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

Ефективність використання активної частини основних засобів характеризує такий вартісний показник як випуск продукції в розрахунку на 1 грн. вартості обладнання. Цей показник може бути доповнений показником випуску продукції на одиницю облад­нання. Він обчислюється як у вартісних, так і в натуральних одиницях. Показник у натуральних одиницях застосовується для оцінки використання виробничих потужнос­тей ливарних, кувальних, зварювальних цехів. Особливу роль цей показник відіграє в Міжзаводському аналізі, який проводиться з метою виявлення резервів поліпшення використання потужностей._

Дуже важливим показником є коефіцієнт, який характеризує ефективність використання заводських виробничих площ. Цей показник застосовується при оцінці рівня використання виробничої потужності тих підрозділів, величина потужності яких залежить насамперед від величини виробничих площ.

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (виробничої потужності):

На робочому місці розраховується за формулою:

 

Кекс = , (5.64)

 

де Тшті- норма часу на обробку і-ї деталі;

ni - кількість i-х деталей;

m - кількість видів деталей, що обробляються;

Фд - дійсний фонд роботи обладнання.

На підприємстві:

 

Кекс = , (5.65)

де Фд — дійсний фонд роботи обладнання;

Фн - номінальний фонд часу роботи обладнання.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання {виробничої потужності):

На робочому місці (групі робочих місць):

 

К1 = , (5.66)

 

де Тшті - норма часу на обробку і-ї деталі;

Тмі - час машинної і машинно-ручної обробки і-ї деталі;

Nі - кількість і-х деталей;

т-кількість видів деталей, що обробляються.

 

По підприємству:

К1 = , (5.67)

де Ер - спожита за рік електроенергія;

Впвст - встановлена потужність усіх струмоприймачів;

Фд - дійсний фонд роботи обладнання.

Коефіцієнт інтегрального використання обладнання (виробничої потужності)

 

Кінтегр = Ке * К1, (5.68)

 

де Ке - коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (виробничої потужності);

К1 - коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (виробничої потужності).

 

Наведена система показників дає змогу отримати інформацію, на основі якої можна провести комплексний аналіз використання виробничої потужності підприємств та його підрозділів, встановити черговість проведення заходів щодо поліпшення використання виробничої потужності та розробити ефективні шляхи реалізації резервів виробничої потужності.

У сучасних умовах господарювання максимальне використання виробничих потужностей підприємств є найдешевшим заходом, що різко впливає на ефективність роботи кожного із них. Виробничі потужності підприємств, матеріальною основою яких є сучасні системи машин, мають динамічний характер. У їхньому складі відбуваються як якісні, так і кількісні зміни.

Якщо не враховувати впливу об'єктивних факторів на зміну потужностей, то це позначиться на ефективності їх використання. Особливо чутливий такий вплив в умо­вах частої зміни продукції та технології її виготовлення. Освоєння виробництва нових модернізованих виробів у багатьох випадках зумовлює зміну структури потужностей, а іноді вимагає докорінної їх перебудови.

Отже, йдеться про розв'язання такого комплексного завдання, як поліпшення використання виробничих потужностей підприємства шляхом залучення значних резервів недовантаження наявного устаткування та формування резервних потужностей для забезпечення освоєння випуску нових видів продукції, що користуються підвищеним попитом у споживачів. Підприємства мають великі можливості для підвищення ефективності використан­ня потужностей шляхом раціональної побудови систем машин за рахунок маневрування наявними у них виробничими потужностями. Особливо значні резерви такого маневрування можна виявити в складі технологічного устаткування із застосуванням найпрогресивніших пристосувань та інструментів, модернізації обладнання, впровадження нової техніки і технології тощо. Але в усіх випадках вони повинні бути використані для підвищення ефективності використання потужностей діючих підприємств.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

 

1.Що розуміють під виробничою потужністю підприємства?

2.Які фактори визначають виробничу потужність підприємства?

3.Які загальні методичні принципи визначення виробничої потужності різногалузевих підприємств?

4.Як розраховується виробнича потужність у однономенклатурному виробництві?

5.Як визначається виробнича потужність у серійному виробництві?

6.Як розраховується у багато-номенклатурному одиничному та дрібносерійному виробництві?

7.Як обгрунтолвується виробнича програма підприємства в ринкових умовах?

8.Які показники використання виробничої потіжності існують, та яквони розраховуються?

9.Які Ви знаєте шляхи поліпшення використання виробничої потужності?

 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

 

-конспект,

- Самостіне опрацювання питання «Визначення максимально можливого випуску продукції за наявної потужності. Система показників виробничої потужності».

 

Тема Планування матеріально-технічного забезпечення діяльності підприємства (Лекція 6. Заняття 10, 11)

 

 

1. Матеріально-технічне забезпечення підприємства

2. Запаси і регулювання їх розмірів (самост.опрац.матер.)

 

3. Оборотні фонди та оборотні засоби підприємства

 

 

1 Матеріально-технічне забезпечення підприємства

 

План матеріально-технічного забезпечення виробництва (МТЗ) є одним із основних розділів плану економічного і соціального розвитку підприємства. Розробка планів МТЗ сприяє успішному вирішенню проблем забезпечення сировиною, матеріалами, комплектуючими, паливом, енергією та іншими видами ресурсів, необхідних для здійснення процесу виробництва. Одночасно із цим в плані матеріально-технічного забезпечення визначаються постачальники і терміни поставок матеріалів. При складанні плану враховують повну потребу в матеріальних ресурсах, потрібних для вироб­ництва продукції, експериментальних та ремонтних робіт, виготовлення технологічних інструментів. Потребу в матеріальних ресурсах розраховує відділ матеріально-техні­чного забезпечення разом із відділами головного механіка, головного енергетика, тех­нічним та планово-економічним відділами. Від якісного та своєчасного обґрунтування плану залежить виконання виробничої програми підприємства.

У ході розробки плану матеріально-технічного забезпечення повинна передбачатися максимально можлива економія ресурсів. Це досягається шляхом заміни дорогих і дефіцитних матеріалів більш дешевими, скорочення відходів за рахунок впровадження нових прогресивних технологій, більш точного розрахунку конструкцій та ряду інших методів. Економія матеріальних ресурсів сприяє прискоренню темпів росту виробництва.

Саме тому основним завданням плану матеріально-технічного забезпечення є визначення оптимальної потреби підприємства в матеріальних ресурсах для здійснення виробничо-господарської і комерційної діяльності. При цьому розрізняють потребу до витрачання і потребу до постачання.

Потреба до витрачання встановлює кількість матеріалів, які необхідні підприємству для виконання плану обсягу продаж та інших робіт, пов'язаних із виробництвом і реалізацією продукції, для ремонтно-експлуатаційних потреб, капітального будівництва.

Потреба до постачання показує, скільки підприємство повинно отримати матеріалів із зовнішніх джерел.

План матеріально-технічного забезпечення складається з двох частин:

- розрахунків потреби в матеріально-технічних ресурсах;

- балансів матеріально-технічного забезпечення.

Розрахунок потреби в матеріально-технічних ресурсах в залежності від характеру матеріалів, що застосовуються, здійснюється в наступних таблицях:

- потреба в сировині й матеріалах;

- потреба в паливі та енергії;

- потреба в обладнанні.

Вихідними даними для розробки плану матеріально-технічного забезпечення є:

• плановий обсяг випуску продукції в асортименті та номенклатурі;

• прогресивні норми витрат матеріальних ресурсів;

• інформація про кон'юнктуру ринку товарів;

• аналіз витрат матеріальних ресурсів у звітному періоді;

• зміна залишків незавершеного виробництва на початок і кінець планового періоду;

- плани технічного і організаційного розвитку, технічного переозброєння і рекон­струкції підприємства, капітального будівництва.

У зміст планування МТЗ входить:

- визначення потреби в матеріалах, устаткуванні, паливі, енергії на базі норм їх витрачання;

- розрахунок норм запасів усіх товарно-матеріальних цінностей на плановий періоді;

- облік, контроль і аналіз виконання планів забезпечення;

- поточне регулювання забезпечення виробничих підрозділів підприємства.

Розраховується план матеріально-технічного забезпечення в річному, квартальне та місячному розрізах.

У річному плані визначається потреба всіх підрозділів і служб підприємства в матеріальних ресурсах та визначаються обсяги їх поставок на рік, у тому числі по кварталах.

У квартальному плані визначається потреба підприємства по розгорнутій номенк­латурі, та уточнюється обсяг завдань на плановий квартал. На основі цього плану складаються специфіковані замовлення постачальникам, і визначається форма поста­вок - транзитна або складська.

Місячні плани являють собою лімітну карту відпуску матеріалів відповідному підрозділу підприємства.

Розробка річного плану МТЗ починається знизу, з підрозділів підприємства, і являє собою визначення потреби в матеріальних ресурсах, які необхідні для виконання вироб­ничої програми, будівельних і ремонтних робіт. Вихідними даними розробки плану є ви­робнича програма випуску продукції, план капітального будівництва, план технічного розвитку, норми і нормативи витрат матеріалів. Підсумовуючи потребу по кожному із напрямків, визначають загальну потребу в матеріальних ресурсах, джерела її покрит­тя та складають баланс матеріально-технічного забезпечення по визначеній формі.

В балансі матеріальних ресурсів зіставляються потреби в матеріальних ресурсах із джерелами й розмірами їх задоволення, та визначається кількість матеріалів, які будуть постачатися зі сторони. Баланс складається по кожному виду ресурсів. В загальному вигляді матеріальний баланс являє собою наступну рівність:

 

Пвп + Пнзв.п + Пр.екзочнзв.пв.р+ОПс, (6.1)

де Пв.н - потреба в виконанні виробничої програми, грн.;

Пнзв.п - потреба в поповненні незавершеного виробництва, грн.;

Пр.е - потреба в ремонтно-експлуатаційних роботах, грн.;

Пк - потреба на капітальне будівництво, грн.;

Пз - потреба в формуванні перехідних запасів, грн.;

Ооч - очікуваний залишок на початок планового періоду, грн.;

Онзв. п - залишок матеріалу в незавершеному виробництві на початок планового періоду, грн.;

Мв.р - величина мобілізації внутрішніх ресурсів, грн.;

ОПс - обсяг постачання матеріалів зі сторони, грн.

Таблиця 6.1- Баланс матеріальних ресурсів на 2010 р. (приклад умовний)

Потреби Сума, млн грн. Джерела покриття потреб Сума, млн..грн.
1. Основне виробництво 2. Капітальне будівництво 3. Заходи по удосконаленню техніки 4. Ремонтно-експлуатаційні потреби     1. Очікуваний залишок на початок року 2. Обсяг постачання матеріалів зі сторони          

Продовження таблиці 6.1

Потреби Сума, млн грн. Джерела покриття потреб Сума, млн..грн.
5. Незавершене виробництво запасів 6. Інші потреби   3. Мобілізація внут рішніх ресурсів 4. Інші джерела    
Всього   Всього  

 

План матеріально-технічного забезпечення може бути представлений у наступній формі(табл. 6.2).

Таблиця 6.2- План матеріально-технічного забезпечення в _____р.

Перелік матеріальних ресурсів Одиниці виміру Поточний рік Залишки на 1.01._р. поточний період звіту _________________ р., план
план факт основне вироб-ництво капітальне будівниц-тво заходи плану технікного розвитку ремон-тно-експлуатаційні потреби неза-верше-не вироб ниц-тво інші потреби
                     

____________р., план

Всього потреба до витрачання Перехідний запас (план) Загальна потреба Джерела
абсолют-ний в днях ввсьо-го в тому числі по кварталах очікуваний залишок мобілізація внутрішніх ресурсів постачання матеріалів зі сторони Іін-ші ппот-реби
       
                       

Розробка балансів МТЗ є передумовою для планування розподілу матеріальних ресурсів мі виробничими одиницями, що входять до складу підприємства. Підприємство встановлює виробничим одиницям ліміти на матеріальні ресурси і перерозподіляє їх у встановленому порядку з врахуванням змін виробничої програми.

Визначення потреби в матеріально-технічних і енергетичних ресурсах проводиться як в натуральному, так і в вартісному виразі з метою узгодження цього розділу плану з планами по витратах, фінансовим планом (рис. 6.1).

 
 

 

 


Рисунок 6.1 – Зв’язок плану матеріально-технічного забезпечення з іншими розділами плану підприємства.

У своїй діяльності підприємство використовує різноманітні матеріально-технічні ресурси: сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі виробі тощо. В процесі виробництва вони перетворюються на продукцію (послуги) і підлягають постійному поповненню. Постачання матеріально-технічних ресурсів має бути своєчасним відповідно до витрат.

Матеріально-технічні ресурси підприємство купує на ринку, де продавцями і постачальниками є безпосередньо підприємства – виробники або організації – посередники. Купівля матеріально-технічних ресурсів безпосередньо у виробників, тобто організація постачання за прямими зв’язками, вигідніша тому, що забезпечує можливість оперативного врахування спеціальних вимог покупця до продукції, конкретних побажань щодо її складу, конструкції, оформлення, планування тощо. За прямими зв’язками поставляються передусім ті матеріально-технічні ресурси, які потрібні постійно та й великій кількості, а також вироби за індивідуальними замовленнями й складне устаткування. Проте вся номенклатура матеріально-технічних ресурсів, потрібних у виробництві, яка сягає іноді десятків тисяч найменувань і типорозмірів, не може поставлятися за прямими зв’язками. Ті ресурси, які потрібні в невеликій кількості, періодично або нерегулярно, економніше буває купити у посередників – оптових фірм і магазинів. Вони комплектують певний асортимент товарів для продажу і територіально розміщуються неподалік від підприємств та організацій – споживачів. Нерегулярна або періодична купівля матеріально-технічних ресурсів, передусім із однорідними стандартизованими властивостями, може здійснюватися на товарних біржах, де концентрується інформація про продаж продукції та рівень поточних цін.

Коло основних постачальників підприємства є досить стабільним, особливо за умови масового та серійного виробництва, коли існує постійна потреба у великій кількості тих самих матеріалів. Але періодично виникають нові завдання, які потребують нових матеріально-технічних ресурсів і відповідно – нових постачальників (освоєння нової продукції, заміна та вдосконалення технологічних систем, нове будівництво тощо). Проте і без цього може виявитися потреба замінити окремих постачальників, розширити їх коло. Тому є проблема вибору постачальників.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.