Стандарт ATX

Поточним стандартом на ринку PC-сумісних комп'ютерів став ATX (рис. 1), що визначив нову конструкцію системної плати і блока живлення. У його основі лежить стандарт LPX (Slimline), але існує ряд особливостей, які слід зазначити. У цей час використовується специфікація ATX версії 2.01.

Головна особливість полягає в тому, що вентилятор тепер розташований на стінці корпуса блока живлення, що звернена усередину комп'ютера, і потік повітря проганяється уздовж системної плати, надходячи ззовні. Таке рішення в корені відрізняється від традиційного, коли вентилятор розташовується на тильній стінці корпуса блока живлення й повітря видувається назовні. Потік повітря в блоці ATX направляється на компоненти плати, які виділяють найбільше тепла (процесор, модулі пам'яті й плати розширення). Тому зникає необхідність у ненадійних вентиляторах для процесора, у цей час отримавших настільки широке поширення.

Рис 1. Блок живлення стандарту АТХ

Іншою перевагою зворотного напрямку повітря є зменшення забруднення внутрішніх вузлів комп'ютера. У корпусі створюється надлишковий тиск, і повітря виходить через щілини в корпусі, на відміну від систем іншої конструкції. Наприклад, якщо ви піднесете палаючу сигарету до лицьової панелі дисководу у звичайній системі, то дим буде затягатися через щілину в панелі дисководу й шкодити головкам! В ATX-системах дим буде відганятися від пристрою, оскільки усередину повітря попадає тільки через один вхідний отвір на тильній стороні блока живлення. У системі, що працює в умовах підвищеної запиленості, на повітря забірнику можна встановити фільтр, що запобіжить потраплянню в систему часток пилу.

Ще одна проблема, вирішена в конструкції ATX, пов'язана із системою охолодження процесора. У всіх сучасних процесорах встановлюється активний тепловідвід, що є маленьким вентилятором, “надягнутим” на процесор для його охолодження. Практично всі процесори, що випускаються Intel, поставляються з такими вентиляторами. У системах моделі ATX для додаткового охолодження процесора використовується заслінка поруч із блоком живлення, що направляє повітряний потік від вентилятора до процесора. Блок живлення моделі ATX бере повітря ззовні й створює в корпусі надлишковий тиск, тоді як у корпусах інших систем тиск знижений. Напрямок повітряного потоку у зворотну сторону дозволило значно поліпшити охолодження процесора й інших компонентів системи. Стандарт ATX був розроблений компанією Intel в 1995 році, але популярність завоював через рік, після випуску комп'ютерів із процесором Pentium і Pentium Pro. Після появи на ринку процесорів Pentium II (1997 рік) і Pentium III (1999 рік) цей тип корпуси став використовуватися повсюдно, замінивши Baby-AT. Конструкція ATX виконує такі ж функції, як Baby-AT і Slimline, а також дозволяє вирішити дві серйозні проблеми, що виникають при їхньому використанні. Будь-який традиційний блок живлення має два роз’єми, які вставляються в системну плату. Проблема така: якщо ви переплутаєте роз’єми, то спалите системну плату! Більшість виробників якісних систем випускають роз’єми системної плати й блока живлення із ключами, щоб їх не можна було переплутати, але майже всі дешеві системи не мають ключів ні на системній платі, ні в блоці живлення.

Щоб запобігти неправильному підключенню роз’ємів блока живлення, у моделі ATX передбачений новий роз’єм живлення для системної плати. Він містить 20 контактів і є одиночним роз’ємом із ключем. Його неможливо підключити неправильно, оскільки замість двох роз’ємів використовується один (навіть недосвідчений користувач нічого не зможе переплутати). У новому роз’ємі передбачений ланцюг живлення на 3, 3 В, що дозволяє відмовитися від перетворювача напруги на системній платі, що використовується для процесора й інших мікросхем, що споживають 3, 3 В. Для напруги 3, 3 В блок ATX забезпечує інший набір керуючих сигналів, що відрізняється від звичайних сигналів для стандартних блоків. Це сигнали Power_On і 5v_Standby (5VSB). Перший з них є сигналом системної плати, що може використовуватися такими операційними системами, як Windows 9х (вони підтримують можливість вимикання й запуску системи програмним шляхом). Це також дозволяє застосовувати для включення комп'ютера клавіатуру. Сигнал 5v_Standby завжди активний і подає на системну плату живлення обмеженої потужності, навіть якщо комп'ютер виключений. Параметри описаних властивостей визначаються за допомогою програми установки параметрів BIOS.

Головний роз’єм живлення ATX

Новий стандарт для роз’ємів блоків живлення використовується тільки в новій конструкції ATX (рис. 3): 20-контактний роз’єм. Розташування виводів роз’єму живлення краще показувати з боку проводів. Це дозволить правильно зорієнтувати роз’єм з'єднувача при його підключенні до роз’єму системної плати.

Рис. 2 Роз'єми живлення Р8/Р9 (інколи називають Р1/Р2) формфактора АТ/LPX

Рис. 3 Двадцятиконтактний роз'єм блоку живлення конструкції АТХ

Зауваження. Зверніть увагу: блок ATX виробляє кілька сигналів, яких раніше не було, наприклад 3, 3 В, Power_On і 5v_Standby. Тому пристосувати стандартний (або вузькопрофільний) блок живлення Slimline для роботи в системі ATX досить складно, незважаючи на те що зовні вони однакові. Як ми вже відзначали, ATX був створений на основі застарілого стандарту АТ. Тому для підключення блоку живлення формфактора ATX до системної плати Baby-AT можна скористатися спеціальним адаптером. Поставкою адаптерів цього типу займається компанія PC Power and Cooling.

5 Контрольні запитання

1. Які типи корпусів ПК ви знаєте (відносно форм-факторів)?

2. Як поділяються корпуси за методом розташування на робочому місці?

3. Які основні компоненти ПК ви знаєте?

4. Яку роль відіграє блок живлення в ПК?

5. Для чого використовуються позитивні напруги блоку живлення, а для чого – негативні?

6. Яку функцію виконує сигнал Pоwer_Good?

7. Що собою представляє стандарт ATX?

8. Яка особливість розводки головного роз’єму живлення ATX?