Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Не має жодної науки без латинської мови
|
|
Іменники, прикметники і займенники в латинській мові мають граматичні категорії роду (genus), числа (numĕ rus), відмінка (сasus) і відміни (declinatio).
У латинській мові є:
1. Три роди (Genĕ ra):
а) masculī num (m) – чоловічий рід
б) feminī num (f) – жіночий рід
в) neutrum (n) – середній рід.
2. Два числа (Numĕ ri):
а) singulā ris – однина
б) plurā lis – множина.
3. Систему латинської відміни утворюють шість відмінків (Сasus):
nominatī vus (Nom.) – називний відмінок (хто? що?)
genetī vus (Gen.) – родовий відмінок (кого? чого?)
datī vus (Dat.) – давальний відмінок (кому? чому?)
accusatī vus (Acc.) – знахідний відмінок (кого? що?)
ablatī vus (Abl.) – аблатив або орудно-місцевий відмінок (ким? чим? на кому? на чому? де? коли? звідки?)
vocatī vus (Voc.) – кличний відмінок.
Примiтка.
| Латинський аблатив поєднав значення трьох самостійних індоєвропейських відмінків: 1) instrumentā lis (інструментальний або орудний відмінок), що означає знаряддя або засіб дії; 2) locatī vus (місцевий відмінок), що означає місце дії; 3) ablatī vus (віддільний відмінок), що означає предмет або особу, від якого щось віддаляється). Свою назву ablatī vus отримав від останнього значення. |
4. П’ять відмін (Declinatio) іменників, три відміни прикметників.
Залежно від закінчення історичної основи латинські іменники діляться на п’ять відмін:
Перша відміна – основа на -ā
Друга відміна – основа на – - ŏ /-ĕ
Третя відміна – основа на приголосний звук або -ĭ
Четверта відміна – основа на -ŭ
П’ята відміна – основа на -ē.
Оскільки історичну основу через злиття її голосного звука із закінченням важко виділити, то приналежність іменника до відміни практично визначається за закінченням родового відмінка однини (genetī vus singulā ris).
Закінчення genetī vus singulā ris першої – п’ятої відмін:
| Відміна | І | ІІ | ІІІ | ІV | V |
| Закінчення | -ae | -ī | -ĭ s | -ū s | -ē i |
Графічно відміни залежно від роду можна зобразити так:
Прикметники поділяються на три відміни. Вони мають ті самі закінчення в родовому відмінку однини, що й іменники відповідної відміни.
Основні (словникові) форми іменника (прикметника)
Іменники та інші змінні частини мови запам’ятовуються в основній (словниковій) формі. Для іменників – це три форми: Nom. sing., Gen. sing. і рід.
Наприклад:
terra, terrae, feminī num – земля;
popŭ lus, popŭ li, masculī num – народ;
acĭ dum, acĭ di, neutrum – кислота;
homo, homĭ nis, masculī num – людина;
status, status, masculī num – стан;
res, rei, feminī num – річ, справа.
Скорочена форма запису:
terra, ae, f; popŭ lus, i, m; acĭ dum, i, n; homo, ĭ nis, m;
status, us, m; res, rei, f.
| Nota bene! | Форма називного відмінка – це назва об’єкта чи явища, позначуваного цим словом. Крім того, за закінченням називного відмінка визначається граматичний рід іменника. За формою родового відмінка визначається: а) відміна; б) основа. Якщо від форми родового відмінка однини відкинути закінчення, то отримаємо основу, яка називається практичною. В іменникові terra, ae, f практична основа – terr-, історична – terrā -. Прикметник слід запам’ятати у трьох формах: masculī num (чоловічий рід), feminī num (жіночий рід), neutrum (середній рід), наприклад, magnus, a, um – великий, а, е. |
Перша відміна (Declinatio prima)
До першої відміни належать іменники, прикметники, присвійні займенники, порядкові числівники жіночого роду, які в Nom. sing. закінчуються на -ă, у Gen. sing. – на -ае. Історична основа -ā.
Іменники:
terra, ae, f – земля stella, ae, f – зірка
silva, ae, f – ліс aqua, ae, f – вода
via, ae, f – дорога forma, ae, f – форма
gutta, ae, f – крапля cellŭ la, ae, f – клітина
charta, ae, f – папір, карта esca, ae, f – їжа
farī na, ae, f – борошно natū ra, ae, f – природа
pecunia, ae, f – гроші magistra, ae, f – вчителька
Прикметники:
magna (f) – велика; parva (f) – мала
clara (f) – славна; recta (f) – пряма
alta (f) – висока, conĭ ca (f) – конічна
Присвійні займенники:
mea (f) – моя; nostra (f) – наша
tua (f) – твоя; vestra (f) – ваша sua (f) – своя
Порядкові числівники:
prima (f) – перша tertia (f) – третя
secunda (f) – друга quarta (f) – четверта.
| Примiтка.
| До першої відміни, як винятки, належать деякі іменники чоловічого роду, що є назвами чоловічих професій, імен, народів, рік: agricŏ la, ae, m – землероб, Catilī na, ae, m – Катіліна collē ga, ae, m – друг, колега, Belga, ae, m – бельгієць nauta, ae, m – моряк, Persa, ae, m – перс athlē ta, ae, m – атлет, Scytha, ae, m – скит (скіф) poē ta, ae, m – поет, Harumna, ae, m – ріка Гарумна Iugurtha, ae, m – Юґурта, Sequă na, ae, m – ріка Сена Numa, ae, m – Нума |
Відмінкові закінчення першої відміни:
| Casus | Singulā ris | Plurā lis |
| Nom. | -ă | -ae |
| Gen. | -ae | -ā rum |
| Dat. | -ae | -is |
| Acc. | -am | -as |
| Abl. | -ā | -is |
| Voc. | -ă | -ae |
Відмінювання словосполучень: aqua liquĭ da (f) – прозора вода; terra magna (f) – велика земля:
| Casus | Singulā ris | Plurā lis |
| Nom. | aqu- a liquĭ d-a | aqu- ae liquĭ d-ae |
| Gen. | aqu- ae liquĭ d-ae | aqu- ā rum liquid-ā rum |
| Dat. | aqu- ae liquĭ d-ae | aqu- is liquĭ d-is |
| Acc. | aqu- am liquĭ d-am | aqu- as liquĭ d-as |
| Abl. | aqu- ā liquĭ d- ā | aqu- is liquĭ d-is |
| Voc. | aqu- a liquĭ d-a | aqu- ae liquĭ d-ae |
| Casus | Singulā ris | Plurā lis |
| Nom. | terr- a magn-a | terr- ae magn-ae |
| Gen. | terr- ae magn-ae | terr- ā rum magn-ā rum |
| Dat. | terr- ae magn-ae | terr- is magn -is |
| Acc. | terr- am magn-am | terr- as magn-as |
| Abl. | terr- ā magn- ā | terr- is magn -is |
| Voc. | terr- a magn-a | terr - ae magn-ae |
| Примiтка.
| Прикметник у латинській мові переважно стоїть після іменника і узгоджується з ним у роді, числі та відмінкові. |
Прийменники (Praepositiō nes)
У латинській мові прийменники вживаються з акузативом, аблативом, акузативом і аблативом, рідко з ґенетивом.
1. Найуживаніші прийменники з акузативом:
ad – до, біля, для; ante – перед, до; apud – в, біля, при; contra – проти, напроти; extra – ззовні, поза, за; infra – нижче, під, після; intra – всередині, протягом; inter – між; ob – перед, внаслідок; praeter – мимо, крім; per – через, крізь; post – після, позаду; trans – через, за, по той бік; supra – вище, над.
2. Найуживаніші прийменники з аблативом:
a (ab) – від; de – з, про, по; pro – попереду, перед, за, замість; sine – без; cum – з; e (ex) – із, з; prae – перед, через.
3. Прийменники з акузативом і аблативом:
in – в, на, до
sub – під
super – над чим, на чому, на що.
На питання де? керують аблативом, на питання куди? – акузативом.
Два прийменники causa, gratia – заради, для, із-за керують ґенетивом і вживаються постпозитивно.
|
|