Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Характеристика Одеської області






Одеса - 2011

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНІВ ДОСЛІДЖЕННЯ……………4

1.1 Характеристика Одеської області………………………………………….4

1.2 Характеристика Миколаївської області…………………………………...8

1.3 Загальна характеристика Кримського регіону…………………………....9

1.4 Загальна характеристика Запорізької області……………………………11

1.5 Загальна характеристика Херсонської області…………………………..14

2 ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ АНТРОПОГЕННОГО ВПЛИВУ НА АТМОСФЕРНЕ ПОВІТРЯ……………………………………………………...16

3 ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ ЯКОСТІ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ НА ОСНОВІ РОЗРАХУНКУ ІЗА………………………………………………...…25

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...29

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ………………………………………………………….30

 

ВСТУП

 

Атмосферне повітря – найважливіший для усього живого природний ресурс, від якісного стану якого в значній мірі залежить здоров’я людини. Саме тому наукові дослідження відносно оцінки антропогенного навантаження на повітряний басейн великих промислових міст, розробка методів його регулювання з урахуванням правових та нормативних аспектів відносяться до актуальних проблем. Наявність промислових та автотранспортних джерел обумовлює значне навантаження на повітряний басейн великих міст України.

Регіони України характеризуються значним антропогенним навантаженням на повітряний басейн: в деяких з них головну роль відіграє промисловість, а в інших – зростаючий з кожним роком парк автомобільного транспорту.

Необхідно відзначити, що для аналізу якості та стану атмосферного повітря в наш час застосовується безліч показників та методик. Одні дозволяють виконати оцінку якості повітряного басейну окремими домішками, інші дати інтегральну оцінку та аналіз стану атмосферного повітря регіону, що досліджується. І в цьому випадку представляє інтерес порівняльний аналіз деяких методик з метою надання рекомендацій про їх подальше застосування.

Метою представленої наукової роботи була порівняльна оцінка методик розрахунку індексу забруднення атмосфери за різними даними. Були розглянуті південні регіони України та інформація про рівень забруднення та обсяги викидів забруднюючих речовин.

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

Характеристика Одеської області

 

 

Одеська область утворена 27 лютого 1932 р. До її складу входять 26 районів, 7 міст обласного підпорядкування, 23 селища міського типу та 1113 сільських населених пунктів. Населення області становить 2392, 2 тис. чол. Адміністративний центр регіону - Одеса - одне з найбільших міст України, важливий транспортний, індустріальний, науковий, культурний і курортний центр з населенням 1008, 6тис. чоловік (на 1 січня 2009 р.).

Загальна характеристика області наведена в табл. 1.1.

 

Таблиця 1.1 - Загальна характеристика Одеської області

Дата утворення 27 лютого 1932 р.
Територія, км2 33, 31 тис. км2
Кількість адміністративних районів  
Кількість міст з них:  
обласного підпорядкування  
Кількість селищ  
Кількість сіл  
Чисельність населення, тис. чол. 2389, 8
Щільність населення, тис. чол. на 1 км2 71, 9

 

Одеська область займає територію Північно-західного Причорномор'я від гирла Дунаю до Тилігульського лиману (довжина морської берегової лінії в межах області перевищує 300 км) і тягнеться від моря на північ, в глиб суші на 200 - 250 км. На півночі Одеська область межує з Вінницькою та Кіровоградською, на сході - з Миколаївською областями, на заході - з Молдовою та Придністровською Молдавською Республікою, на південному заході - частина державного кордону України з Румунією. Усього в межах області пролягають 1362 км державного кордону. Площа Одеської області складає 5, 5 % території України (33, 3 тис. км2). Північна частина області розташована в лісостеповій, а південна - в степовій зоні. У ґрунтовому покрові переважають звичайні та південні чорноземи. Середньорічна температура коливається від +8, 2 0С на півночі до +10, 8 0С на півдні. Тривалість вегетаційного періоду від 180 до 210 діб.

Чорне море та лікувальні грязі Куяльницького лиману створюють винятково високий рекреаційний потенціал Одещини. У пониззі великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високоцінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне значення. Природні умови сприятливі для вирощування озимої пшениці, кукурудзи, ячменю, проса, соняшнику.

Головне природне багатство області - її земельні ресурси, що представлені переважно чорноземними ґрунтами з високою природною родючістю. У сполученні з теплим степовим кліматом вони формують високий агропромисловий (сільськогосподарський) потенціал регіону.

Довжина морських і лиманних узбереж від гирла р. Дунай до Тилігульського лиману сягає 300 км. На території області знаходяться прісноводні - Кагул, Ялпуг, Катлабух, солоні озера - Сасик, Шагани, Алібей, Бурнас, а також Хаджибейський і Куяльницький лимани, відомі своїми лікувальними грязями. Водопостачання Одеської області здійснюється як з поверхневих джерел, так і за рахунок підземних джерел. В області експлуатується близько 5400 артезіанських свердловин та 212 шахтних колодязів. Поверхневими джерелами госппитного водопостачання населення області є рр. Дністер і Дунай, оз. Ялпуг, 2 канали Ізмаїльського управління водного господарства Дунай-Сасик та Латиш.

У межах області розташовані 1134 малих річок і струмків, 15 прісноводних та морських лиманів (найбільш великі Дністровський, Тилігульський, Хаджибейський, Алібей, Бурнас, Будакський, Куяльницький, Кучурганський), 68 водосховищ, 45 озер, у тому числі 8 Придунайських озер: Ялпуг, Кугурлуй, Катлабух, Китай, Сасик, Кагул, Картал, Саф’яни.

В області понад 2, 5 млн. га сільськогосподарських угідь, у т.ч. більш 2 млн. га ріллі, більше 80 тис. га виноградників і садів.

Область належить до лісодефіцитних територій, загальна лісистість становить 6 %, що в 1, 5 рази нижче порівняно з оптимальною. Для створення оптимальної лісистості, яка становить 9 %, необхідно створити лісів на площі 104 тис. га. Тому першочерговим завданням лісової політики регіону є збільшення площі лісів, яке дозволить збільшити не тільки ресурси деревини, а і зробити вагомий внесок щодо відтворення та збереження біологічного та ландшафтного різноманіття в області, стабілізації екологічної рівноваги.

Кількість об’єктів природно-заповідного фонду області становить 119 об’єктів на загальній площі 126507, 7975 га, з яких 15 загальнодержавного значення і 104 місцевого значення. Фактична площа територій та об´ єктів природно-заповідного фонду області складає 117546, 5475 га, що відповідає 3, 528 % від площі області за рахунок розташування одних об’єктів у межах інших.

В межах області виділяються наступні категорії заповідних територій та об’єктів: Дунайський біосферний заповідник, регіональні ландшафтні парки «Тилігульський» та «Ізмаїльські острови», 36 заказників, серед яких «Лузанівський ліс», «Чогодарівський», «Барановський ліс», 51 пам’ятка природи, серед яких найстаріший об’єкт історико-культурного значення «Віковий дуб», 21 парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного і місцевого значення таких як: «Парк інституту Філатова», 4 заповідні урочища, а також Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення та Ботанічний сад ОНУ ім. І.І. Мечникова загальнодержавного значення.

Одеська область – регіон, що виділяється у господарському комплексі України своїми транспортно-розподільчими функціями, розвиненою промисловістю, інтенсивним сільськогосподарським виробництвом. Загальна кількість підприємств, що у процесі діяльності впливають на стан довкілля Одеської області і знаходяться на обліку Держуправління, складає 2323 суб'єктів господарювання.

В структуру промислового потенціалу області значний внесок у викиди від стаціонарних джерел вносять підприємства, які виробляють електроенергію, газ та воду, підприємства обробної промисловості, транспортні підприємства. Основними шкідливими речовинами, що надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення, є сірчистий ангідрид, оксид вуглецю, оксиди азоту, пил, викиди яких складають 65 % від усіх викидів по області. В значно менших кількостях в атмосферу викидаються специфічні речовини: бенз(а)пірен, формальдегід, фтористий водень і деякі ін.

Одеська область є частиною морського фасаду України. Вона розташована на перетинанні найважливіших міжнародних водних шляхів:
Дунайський водний шлях після завершення будівництва в 1992 р. каналу Дунай-майн-Рейн є найкоротшим виходом із країн Європи в Чорне море, далі - у Закавказзя, Середню Азію, на Близький Схід; р. Дністер зв'язує регіон з Молдовою, а Дніпро - з Центральною Україною і Білоруссю, а після завершення реконструкції Дніпровсько-Бузького і Дніпровсько-Неманського каналів - з Польщею і країнами Балтії. Волго-Донська система зв'язує Азово-Чорноморський басейн із Росією (аж до Санкт-Петербурга і Мурманська), Казахстаном, Туркменістаном, Азербайджаном, Іраном, забезпечуючи виходи до Каспійського, Балтійського і Білого морів.

Геополітичне положення Одещини обумовлене як вигідним транспортно-географічним розміщенням, так і зростаючою активізацією її участі у великих європейських міжрегіональних організаціях - Асамблеї Європейських Регіонів і Робітничої Співдружності Придунайських Країн. Будучи частиною морського фасаду країни, Одеська область значною мірою сприяє активній участі України в роботі країн-членів Чорноморського Економічного Співробітництва (ЧЕС) [3].

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.