Методика роботи з дитячою книгою

Твори українських письменників широко використовуються в роботі з дітьми. У кожному російськомовному дошкільному закладі повинен бути створений книжковий фонд українського мовою. Це зібрання творів для дітей українських письменників: «Кобзар» Т.Шевченка, твори Л.Глібова, Лесі Українки, М.Коцюбинського, І.Франка, П.Тичини, А.Малишка, Н.Забіли. Робота з українською дитячою книгою проводиться в кількох напрямах: а) ознайомлення з дитячою книгою на занятті; б) бесіда про письменника, ознайомлення з портретом письменника, окремими виданнями його творів; в) виставки творів українських письменників у куточку книги; г) літературні ранки, вечори, зустрічі з дитячими письменниками.

Насамперед дітей знайомлять з українським письменником-класиком Т.Г.Шевченком. Наводимо конспект заняття з теми «Шевченко - великий поет України»'. Мета: ознайомити дітей з великим сином українського народу Т.Г.Шевченком та окремими його творами для дітей; виховувати інтерес до української літератури. Дидактичний матеріал: портрет Т.Г.Шевченка, оздоблений рушником, зображення хати батьків Шевченка, ілюстроване видання віршів поета для дітей.

Хід заняття: Розповідь вихователя біля портрета Т.Г.Шевченка:

- Було це дуже давно. У бідній селянській родині Шевченків, яка жила ось у такій хаті (показує малюнок), народився син, якого назвали Тарасом. Ріс Тарасик, допомагав батькам, але найбільше любив малювати. Коли підріс, почав учитись у школі. Вчився дуже добре. Але через деякий час помирають Тарасова мати, а потім і батько. І Тарасикові довелося важко працювати, щоб якось жити. Змалечку він любив не тільки малювати, а й писати вірші (рос. стихії). Коли виріс, став поетом. Писав Шевченко про рідну природу, про Україну, український народ і його тяжке життя,

Український народ дуже любить свого поета, бо він усе життя хотів, щоб той жив вільно, щасливо. У Києві є пам'ятник Тарасові Шевченку, є його музей. (Показує ілюстрації). Поет давно помер і похований у Каневі над Дніпром. Але в народі він житиме вічно. Живуть і його вірші. Вони звучать по радіо, їх учать діти у школі і в дошкільних закладах. Українці шанують свого улюбленого поета, прикрашають його портрет рушниками, квітам.

Сьогодні ми послухаємо кілька віршів Шевченка й один з них вивчимо напам’ять. Сідайте ближче до мене, будемо розглядати малюнки і слухати вірші.

Вихователь читає вірш «Тече вода з-під явора», пояснючи деякі слова: пишається (рос. красуется), гай (рос. роща), качаточка (рос. утята). Фізкультхвилинка.

Повідомивши, що багато віршів Тараса Шевченка покладено на музику, вихователь дає прослухати пісні «Реве та стогне Дніпр широкий...» або «Думи мої? думи мої...». Потім діти заучують вірш поета «Встала весна...» пояснюється слово: уквітчала (рос. украсила зеленью, цветами}.

Аналогічно проводяться заняття-бесіди щодо ознайомлення дітей з творчістю Лесі Українки, І.франка, М.Коцюбинського, Н.Забіли.

У старших групах російськомовних дошкільних закладів доцільно провести два-три заняття-розглядання дитячої книжки одного письменника або кількох його видань. Для такого заняття потрібно мати шість-вісім примірників однієї книжки. Заняття проводиться з невеличкою групкою дітей - до 12 чоловік. Діти сидять по двоє за столами. Вихователь повідомляє, що сьогодні в гостях у дітей українська книжка, й пропонує подивитися на неї.

Наприклад, розглядання збірки «За сонцем хмаронька, пливе...» з творів Т.Г.Шевченка. Мета: ознайомити дітей з дитячою книжкою, ілюстраціями, портретами Т.Г.Шевченка (впізнавання знайомого портрета письменника), його поезією; виховувати любов до української поезії, повагу до письменника, бережливе ставлення до книжки. Матеріал: портрет Т.Шевченка, книжка «За сонцем хмаронька пливе...» (ілюстрації М.Компанця).

Хід заняття: Вихователь показує портрет Т.Г.Шевченка. запитує, хто це, які твори Шевченка діти знають. Діти читають знайомі вірші «Встала весна...», «Тече вода з під явора...». Пропонує розглянути обкладинку книжки. Повідомляє її назву. Діти розглядають портрет молодого поета Т.Г-Шевченка, ілюстрації. Вихователь читає вірші «Світає...», «3а сонцем хмаронька пливе,..», «Зоре моя вечірняя...». Розглядають ще один портрет Шевченка. Заучують вірш «За сонцем хмаронька пливе...». Завершується заняття читанням вірша «Заповіт».

У випускній групі можна розглянути книжку «Козак Голота». На початку заняття вихователь розповідає дітям про Запорізьку Січ, запорізьких козаків. Пропонує розглянути обкладинку книги. Діти розглядають зовнішній вигляд козака Голоти: вуса, оселедець, одяг, шаблю, рушницю. Вихователь читає текст, читання супроводжується розгляданням посторінкових ілюстрацій. Завершується заняття слуханням у запису пісні про козака Голоту.

У куточку книги періодично влаштовують виставки дитячих книг. Вони можуть мати тематичний характер, наприклад, до Дня 8 березня, «Україно моя. Батьківщино моя», «Мова рідна, мова солов'їна», можуть бути присвячені письменнику. Якщо виставку присвячено пам'яті письменника або виставляються твори сучасника, в куточку книги вміщують портрет письменника, дитячі книжки - видання його творів, ілюстрації.

У старшому дошкільному віці проводять літературні ранки та вечори, присвячені творчості українських письменників. Мста їх - виховати любов до українського слова, повагу та інтерес до національної літератури, закріпити в дітей знання художніх творів, активізувати українське мовлення, викликати радісний, бадьорий настрій. Літературні ранки та вечори - це своєрідні свята національної книги, це пропаганда українського художнього слова серед батьків.

Літературні ранки в жодному разі не повинні перетворюватися на самоціль. Це підсумок тематичного читання художніх творів. Так, упродовж перших двох кварталів дітям читали твори Т.Г.Шевченка, заучували вірші, знайомили з портретами та життєвим шляхом кобзаря, а в березні, напередодні дня народження поета, проводять літературний ранок.

Літературні ранки присвячують творчості й сучасних поетів та письменників: Н.Забілі, П.Вороньку, Г.Бойку, місцевим поетам. Якщо літературне свято присвячено творчості місцевого письменника, бажано запросити його в гості, на зустріч з дітьми.

Ранки чи вечори проводять у залі. Залу прикрашають портрет письменника, українські вишиті рушники, виставка творів, ілюстрації, декорації для інсценування творів письменника. У літературних святах беруть участь дорослі (працівники дошкільного закладу), батьки, запрошені гості та діти. Їх проводять у музичному супроводі (фортепіано, баян, народні українські музичні та інші інструменти). Діти й дорослі вдягають українські національні костюми.

Літературні ранки та вечори будуються за такою структурою:

- вступне слово вихователя про життя та діяльність письменника;

- розглядання портрета, книг;

- бесіда про книги, знайомі твори; літературна вікторина;

- читання дітьми віршів, розповідання казок; участь дорослих (читання віршів, співання пісень за текстом письменника);

- ігри дітей, театралізація чи драматизація творів письменника;

- інсценізація творів письменника.

Літературні ранки проводять один-два рази у квартал тривалістю 30-40 хв. Наприклад, сценарій літературного ранку, присвяченого творчості Н.Забіли. Мета: закріпити в дітей знання творів Н.Забіли, виховати любов до українського слова. Матеріал: портрет Н.Забіли, виставка дитячих книг, ілюстрації, декорації до казок «Зайчикова хатка», «Рукавичка», «Сорока-білобока».

Хід літературного ранку: Вихователь в українському національному костюмі, ведуча - дівчинка Ясочка у вишитій сорочці та віночку. Вихователь знайомить дітей з Ясочкою, запитує, хто з українських письменників написав багато оповідань про Ясочку. Показує портрет Н.Забіли, розповідає про її творчість. Діти оглядають виставку книг.

Літературна вікторина за змістом оповідань Н.Забіли. Діти впізнають героїв творів «Сорока-білобока», «Про дівчину Маринку і руду кішку», «Дванадцять місяців», «Про Ясочку». Літературна вікторина проводиться у вигляді інсценування і театралізації (уривків) творів Н.Забіли. Далі діти читають вірші Н.Забіли, драматизують казку Н.Забіли «Зайчикова хатка». А також: театралізація віршів «Марина Дмитрівна», «Ведмедикова хатка»; інсценізація казки «Рукавичка».

Сценарій літературного ранку, присвяченого творчості Лесі Українки, «До Лесиного віночка».

На центральній стіні зали - портрет Лесі Українки, прикрашений українськими рушниками, квітами. Діти вдягнені в українські костюми.

Вихователь: - Діти, пригадуєте, ми з вами читали казку про горобчика, який хотів навчитися розуму. Як вона називається? («Біда навчить»). А хто написав цю казку?

Так, казку «Біда навчить» написала відома українська поетеса Леся Українка. А які ще твори Лесі Українки ви знаєте? Так, Леся Українка писала прекрасні вірші.

А як називають людину, яка пише вірші? (Поетом або поетесою).

Так-ось, Леся Українка - це наша славетна поетеса, і сьогодні я вам розповім про неї багато цікавого. Слухайте, діти.

Давно-давно на нашій українській землі, на Волині, народилася гарна-прегарна дівчинка. Мама назвала ЇЇ Лесею. З дев'яти років почала Леся писати вірші і були вони такі гарні, що їх стали друкувати. Лесине прізвище було Косач. Та щоб усі знали, що дівчинка ця родом з України, Лесина мама - відома письменниця Олена Пчілка - підписували їх Ім'ям Леся Українка. Дуже любила Леся українську природу: ліс, річку, поле. Разом зі своїми братами й сестрами ходила до лісу, збирала ягоди, бігала до річки купитись. А найбільше любила Леся слухати розповіді старих людей про русалок, водяників, інших казкових істот, що нібито існують у природі. Пам'ять маленької дівчинки міцно тримала ці чарівні оповідання. І от, коли Леся виросла, вона написала віршами красиву казку, яка називається «Лісова пісня».

А розповідається у цій казці про лісову красуню Мавку та ЇЇ друзів. Мавка живе в дуплі старого дерева і вербу сестрою називає. Ліс - це її рідний дім, вона любить усе в ньому: дерева, травицю, квіточки, пташок, тваринок, казкових істот. І всі вони люблять і оберігають Мавку. З нею дружать Водяник І ніжна Русалочка, що живуть у лісовому озері, і лісова й польова русалки, і маленькі потерчата, і суворий Перелесник, і страшні «Той, що греблі рве» і «Той, що у скалі сидить».

До лісу приходить сільський хлопець Лукаш. Він теж любив природу і так гарно грав на сопілці, що Мавка покохала його. Вона вдягала на голову вінок із квіточок, прикрашала себе калиною й листям, сідала на сплетені віти дерев і, гойдаючись, слухала гру Лукаша.; «Твоя сопілка має кращу мову, заграй мені, а я поколишуся», - говорила Мавка. Послухайте і ви пісню сопілочки. (Звучить справжня сопілка, або музичний керівник виконує уривок з балету М.Скорульського «Лісова пісня», а хтось із дорослих імітує гру на сопілці).

Коли ви підростете, то прочитаєте «Лісову пісню» і дізнаєтеся, що сталося з Мавкою і Лукашем, а зараз послухайте, як лагідно співають хлоп'ята-потерчата, що світяться вогниками на болоті:

Нас матуся положила

І м'якенько постелила,

Бо на ріння, на каміння

Настелила баговиння

І лататтям повкривала,

І тихенько заспівала:

«Люлі - люлі - люлята,

Засніть, мої малята!»

Що вам нагадує ця пісенька? Так, колискову. А ось пісенька весняної води:

З гір на долину всі гатки, всі запруди,

біжу, стрибаю, рину! що загатили люди, -

Місточки збиваю, бо весняна вода,

всі гребельки зриваю, як воля молода!

Хто уважно слухав, той зуміє відповісти, яка вона, весняна вода (швидка, дзвінка, весела). Тане сніг і дзвенять струмочки на початку весни, коли відступає зима, тоді й співає весняна вода. А от наприкінці весни, коли вже літо близько, у природи інші голоси. Лісовик з казки Лесі Українки так розповідає про цей час:

Вже й сон-трава перецвітати стала,

От-от зозулька маслечко сколотить,

В червоні черевички убереться

І людям одмірятиме літа.

Вже з вирію поприлітали гості.

Он жовтими пушинками вже плавають

На чистім плесі каченятка дикі.

А от коли відспіває, відгомонить красне літечко, яка пора року приходить? (Осінь). Так, а восени часто іде дощик. Пригадайте віршик «Дощик», який написала Леся Українка.

Дитина:

...Дивлюся ранком -

вже заволочене серпанком

сіреньке небо, далі став

помило й дощик накрапати,

І вогким холодком до хати

зайшов притихлий вітерець.

Вихователь: - Як гарно пише поетеса про нашу рідну українську природу. Любила вона і поле, і ліс, і все живе, дівчинкою підгодовувала пташок. Є в неї вірш про пташок, яким голодно взимку. Хто пам'ятає його?

Дорослий і дитина читають вірш «Мамо, іде вже зима...»

Вихователь: - Ви, напевне, помітили, що в цьому вірші ведеться розмова. Хто ж тут розмовляє? (Мати і дитина). Так, мати ніжно і лагідно відповідає на запитання своєї маленької дитини.

У Лесі теж була добра і ніжна мати. Леся дуже її любила і про все розпитувала, а мама пояснювала, вчила Лесю читати, писати, розповідала їй казки, співала пісні, а маленьким діткам - колискові. І Леся Українка, коли виросла, теж склала колискову «Місяць яснесенький»,, а композитор Я.Степовий написав музику до неї. Послухайт уривок з цієї пісні.

Діти слухають перший стовпчик пісні у виконанні дорослих, визначають Її характер.

Вихователь розповідає про те, що в Лесиних мами і тата було шестеро дітей: Два хлопчики і чотири дівчинки. Леся була другою дитиною в сім'ї і старшою серед дівчаток. А ще батьки Лесі виховували дівчинку-сирітку Марусю, до якої усі ставилися з особливою теплотою і ніжністю. Всі діти змалку вдягалися в українське вбрання, співали українських пісень. Дуже часто Леся та її брати і сестри були гостями в сусідів - простих селян, брали участь у народних святах, іграх. Леся дуже швидко запам'ятовувала народні пісні, казки, що чула. Пізніше вона спеціально збирала народні пісні та ігри і записала їх понад двохсот.

Усі співають кілька народних пісень.

Вихователь говорить про те, що діти люблять своїх маленьких братиків, сестричок і діточок з молодшої групи дошкільного закладу, допомагають Їм, адже вони ще не все вміють робити самі. Діти розповідають, як вони допомагають молодшим.

От і наша Леся дуже любила сестер і братів. Коли мати від'їздила, Леся в родині була молодшим за матір.

Вона й годувала, й пестила, й навчала їх читати, малювати. вишивати, грати на фортепіано. Навіть підручники історії склала для них.

А коли Леся сама від'їздила з дому на лікування, от повернувшись, завжди привозила всім подарунки, книги та іграшки, корали чи намисто, листівки або жука-скарабея, яким потім довго гралися діти. Особливо намагалася порадувати сироту Марусю.

Леся господарювала вдома як доросла, а малеча залюбки допомагала Їй. Усі діти в родині Косачів змалку привчалися до праці, кожна дитина мала свій маленький городчик, квітничок. А що треба, щоб овочі й квіти добре росли? (Діти відповідають, пригадують, як працювали влітку на своєму городі, квітнику). А ще Леся зі своїми братами й сестрами посадила садочок: яблуньки, грушки, вишеньки. Напевно, згадкою про той садок і став вірш «Вишеньки», а композитор Я.Степовий написав до нього музику.

Діти виконують хоровод «Вишеньки». Вихователь: - Леся Українка тяжко хворіла, і їй доводилося тривалий час жити далеко від домівки, щоб лікуватися біля моря. Хто з вас їздив з батьками до моря? Пригадуєте, яке воно? (Діти відповідають). А тепер послухайте, як гарно написала про море Леся Українка. Діти і вихователь читають вірші. Вихователь звертає увагу дітей на виразну, образну мову поетеси, на епітети і порівняння, за допомогою яких вона описує море, небо. Леся полюбила море. Вона вміла ціну- вати красу природи І чужих країв, та, які б вони не були гарні, завжди пам'ятала, що вона - українка, сумувала за рідним краєм. Де б не жила Леся Українка, вона завжди серцем линула до рідного краю.

Вихователь: - А ми на якій землі живемо? Так, ми живемо в Україні. Це наша Батьківщина, наша рідна земля, і ми з вами теж ЇЇ любимо. Ми - земляки славетної поетеси Лесі Українки, і цим можна пишатися, адже ЇЇ знають і люблять в усьому світі.

З платівки линуть спокійні народні мелодії. Діти покладають квіти до портрета поетеси, вклоняються і виходять із зали.