Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Розвиток зв'язного мовлення дітей






Зв'язне мовлення має форми: діалогічну і монологічну.

Діалог - це форма усного мовлення, розмова між двома співрозмовниками, що складається із запитань і відповідей.

Діалог - це комунікативний акт, в якому має місце зміна ролей мовця і слухача. Він відбувається в певній ситуації спілкування і є Її продуктом. Ситуація спілкування включає в себе обстановку, в якій йде розмова, відносини між мовцями, мовленнєве спонукання (репліку), процес діалогізування.

Центральне місце в діалозі займає перша репліка. Перші репліки можуть мати місце в таких висловлюваннях: привітання (доброго дня, добридень), вибачення (пробачте, вибачте), подяка (дякую, спасибі), запитання (Що там трапилося? Як тебе звати?), вираження емоцій (ой-йой-йой!), інформування (Я хочу сказати...), прохання (я Вас прошу...), наказ (Їди! Сядь! Скажи!), констатація якогось факту (Бачиш, хлопчик впав).

Все це мовленнєві штампи. Діалогічне мовлення складається здебільшого з неповних речень, супроводжується жестами, мімікою.

Діалог може мати такі види: а) мовленнєві штампи (Алло/Добрий день!; Алло! Я слухаю: Дозвольте пройти і т. ін.); б) звертання із запитанням та швидка реакція на запитання; в) розпитування; г) вміння своєчасно та влучно використовувати потрібні репліки. Це може бути повідомлення, зустрічне повідомлення, повідомлення-ствердження, повідомлення-заперечення, повідомлення-стимул до дії тощо.

Під час навчання дітей української мови вже в середній групі їх учать будувати різного типу діалоги в межах теми заняття. З цією метою вихователь сам складає діалоги з потрібними мовленнєвими штампами, промовляє спочатку сам (дає зразок, мовленнєву модель), а потім стимулює дітей до діалогічної розмови. Наприклад, діалог з теми «Знайомство». Двоє дітей зустрілися на вулиці:

- Добрий день!

- Добрий день!

- Скажи, будь ласка, твоє ім'я.

- Моє ім'я Марина.

- Дуже приємно.

- Скажи ти, будь ласка, своє ім'я.

- Моє ім'я Іван.

- Я дуже рада.

- Як звати вашу виховательку?

- Олена Семенівна.

- А як звати вашу виховательку?

- Інна Володимирівна.

- До побачення. Марино. Приємно було познайомитись.

- До побачення, Іване. Мені теж приємно було зустрітись з тобою.

Діалог «Розмова з батьками» з теми «Мої батьки».

- Алло, мамо, це ти? Добрий день!

- Добрий день, Іванку!

- Мамо, а батько вдома?

- Так, синку, батько вдома.

- Що робить батько?

- Тато читає газети.

- Передай, будь ласка, татові вітання.

Діти по черзі розмовляють з батьками по телефону. Діалог «У тебе є...?» з теми «Іграшки».

До столу підходять двоє дітей. На столі три іграшки.

Діти запитують один в одного:

- Олю, у тебе є лялька?

- Так, у мене є лялька.

- Іро, в тебе є м'яч?

- Ні, в мене немає м'яча.

- Олю, в тебе є ведмедик?

- Так, у мене є ведмедик.

- Іро, в тебе є лялька?

- Ні, в мене немає ляльки.

На закріплення математичної лексики з тем «Рахунок» і «Частини тіла» можна запропонувати дітям діалог «Скільки?» Діти запитують один в одного, скільки в них різних частин тіла:

- Ігоре, скільки в тебе рук?

- У мене дві руки.

- Юро, скільки в тебе ніг?

- У мене дві ноги?

- Скільки в тебе голів?

- У мене одна голова.

- Скільки в тебе вух?

- У мене два вуха і т. ін.

Діалог «Для чого потрібні?» з теми «Чистота - запорука здоров'я»:

- Для чого потрібне мило?

- Мило потрібне, щоб намилювати руки, обличчя, тіло.

- Для чого потрібна вода?

- Вода потрібна, щоб мити руки, вмиватися» купатися.

- Для чого потрібний гребінець?

- Гребінець потрібний, щоб розчісувати волосся.

- Для чого потрібна зубна щітка?

- Зубна щітка потрібна, щоб чистити зуби.

- Для чого потрібний рушник?

- Рушник потрібний, щоб витиратися.

Зразком діалогу може бути літературний текст. Наприклад, оповідання Є.Перм'яка «Для чого руки потрібні?»:

«Петрусь з дідусем великими друзями були. Про все розповідали один одному. Якось дідусь запитав онука:

- А для чого, Петрику, людям руки потрібні?

- Щоб у м’яча грати, - відповів Петрусь.

- А ще для чого? - запитав дідусь. •

- Щоб ложку тримати.

- Щоб кицьку гладити.

-А ще?

- Щоб камінчики в річку кидати...

Довго відповідав Петрусь дідусеві. І ніби правильно відповідав. А про головне так і не сказав».

Під час другого читання вихователь звертається із запитаннями, а діти на них відповідають.

Коли текст дітям знайомий, педагог читає тільки слова автора, а діти промовляють діалог.

Наступного разу літературний текст може бути лише зразком, за яким діти самостійно будуватимуть діалог.

Доцільно використовувати віршовані діалоги, в яких повторюється одне й те саме запитання. Наприклад, вірш Д.Павличка «Віник»:

- Я в кутку стояв за кару.

- Ну той що?

- Віником мене прозвали.

- Ну то й що?

- Заставляють замітати.

- Ну то й що?

- Я в кутку стаю на руки.

- Ну то й що?

- І кажу: беріть за ноги!

- Ну то й що?

- Піднімайте, як вам треба.

- Ну то й що?

- А те, що батько за вушко — круть

І каже мені: «Затям,

Якщо віникові їсти дають,

Замітати повинен самі»

Вихователь читає текст вірша, дитина повторю запитання: «Ну то й що?», в кінці вірша можна запропонувати промовити слова батька.

Аналогічно можна використати вірші В.Коломійця «Хто?», М.Удовиченка «Красне літечко», Лесі Українки «Вишеньки» тощо.

Може бути й такий варіант. Вихователь читає вірш відповідно до теми заняття на закріплення лексики, а діти на тему та у зв'язку зі змістом вірша будують діалог.

Так, на занятті «Працівники дошкільного закладу» вихователь читає вірш М.Познанської «Кухар», а потім пропонує дітям побудувати діалог. «Кухаре, кухаре»:

Дитина-кухар одягає шапочку й халат.

- Кухаре, кухаре, що ти робиш?

- Я варю обід.

- Кухаре, кухаре, що на обід?

- На обід суп з квасолею та каша з м'ясом.

- Кухаре, кухаре, що на сніданок?

- На сніданок манна каша та чай.

- Кухаре, кухаре, що на вечерю?

і т.ін.

Іншим разом доцільно запропонувати дітям скоромовку в діалогічній формі. Промовляючи скоромовку, діти одночасно вправляються у вимові складних звуків та слів української мови, вдосконалюють навички діалогічного мовлення. Наприклад:

- Де, вороно-каркароно,

Ти була?

- Що, вороно-каркароно,

Принесла?

- Покружляла, покружляла

Я вгорі.

Горобців порозганяла у дворі.

Стріла півня-розбишаку пісняра.

І чкурнула, дременула із двора.

З метою розвитку діалогічного мовлення використовують дидактичні ігри на кшталт «Крамниця» (одягу, взуття, іграшок, продуктова, хлібна, молочна, зоокрамниця), «Телефон» (запрошення в гості, привітання, розмова з батьками, друзями). Спочатку співрозмовником дитини є вихователь, а згодом діти самостійно будують потрібний діалог.

Корисними стануть і дидактичні вправи. З-поміж них: «Хто швидше відповість на запитання», «Знайомство», «Допоможемо Незнайці», «Зустріч з незнайомою людиною», «Щоб ти сказав?» і т.ін.

Можна побудувати текст розповіді, в якій передбачити потрібні для діалогу мовленнєві штампи (ввічливі слова, привітання тощо). Вихователь промовляє текст, а діти називають лише репліки чи мовленнєві штампи. Це можуть бути розповіді на кшталт «Дошкільнята – ввічливі хлоп'ята», «У Країні знайомства», «Які слова загубилися?», «Чарівне місто», «Чарівний автобус» тощо.

У старшому дошкільному віці з метою навчання дітей колективного діалогу (полілогу) використовують також віршовані тексти і тексти народних хороводних ігор. Для цього дітей поділяють на дві підгрупи. Наприклад, вірші В.Коломійця «Дощик»:

Ми кликали в понеділок:

- Лийсь, дощику, на барвінок! -

А його нема.

Ми кликали у вівторок:

- Лийсь, дощику, на явірок! -

А його нема.

Ми кликали у середу:

- Лийсь, дощику, на березу! -

А його нема.

Ми кликали у четвер:

- Лийсь, дощику, на чабер! -

А його нема.

Ми кликали у п'ятницю;

- Лийсь, дощику, на м'ятицю! -

А його нема.

Ми кликали у суботу:

- Лийсь, дощику, на салату! -

А його нема...

А покликали в неділю

цілий цебрик дощик вилляв:

на барвінок,

на явірок,

на березу,

на чабер,

на м'ятицю,

на салату,

на голівоньку чубату

— Буде зелено тепер!

Останні слова діти промовляють усі разом. Серед народних хороводних ігор можуть бути такі, як «Ходить гарбуз по городу». «Ішов лісом-доріжкою сірий вовк», «Війна грибів», «Фарби», «Панас», «Квочка». «Гуси», «Мак» і т. ін. Наприклад, народна хороводна гра «Ходить гарбуз по городу».

Діти обирають собі назву городини (диня, огірок, буряк, бараболя, морква, біб), кожна група має відповідний малюнок, а дитина, обрана лічилкою, стає за гарбуз. Діти сідають навколо майданчика. Майданчик - город.

На слова вихователя:

Ходить гарбуз по городу,

Питається свого роду...

гарбуз зупиняється посередині городу і каже:

А чи живі, чи здорові

Всі родичі гарбузові?

Вихователь звертається до дині і каже:

Обізвалась жовта диня,

Гарбузова господиня:

(Дині виходять на середину кола до гарбуза).

Дині:

Іще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові.

Вихователь:

Обізвались буряки,

Гарбузові свояки:

Буряки:

Іще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові.

(Виходять до гарбуза).

Вихователь:

Обізвалась бараболя,

А за нею і квасоля.

Бараболя і квасоля:

Іще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові.

(Проказавши слова, виходять до гарбуза).

Вихователь:

Обізвалась морковиця.

Гарбузовая сестриця:

Морковиця:

Іще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові.

(Виходить до гарбуза).

Вихователь:

Обізвався старий біб:

Я піддержав увесь рід.

Біб:

Іще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові.

(Виходять боби).

Всі діти утворюють коло, гарбуз - усередині. Звужуючи коло, всі співають:

Ой ти гарбуз, ти перистий,

Із чим тебе будем їсти?

Розширюючи коло, співають:

Миску пшона, шматок сала

- Ось до тебе вся приправа.

Водночас з розвитком діалогічного мовлення дітей стимулюють до складання невеличких розповідей, тобто розвивають монологічне мовлення.

У мовленнєвому плані монологічне мовлення відображує суттєві зв'язки свого предметного змісту.

Монологічне мовлення - це смислове, розгорнуте висловлювання, що забезпечує спілкування та взаєморозуміння людей.

Монолог - це мовлення однієї людини, повідомлення про якісь факти дійсності.

Факти дійсності перебувають у різних часових та причинно-наслідкових зв'язках. Залежно від того, у яких зв'язках перебувають факти дійсності, існують і різні види монологу.

Описування - це повідомлення про факти дійсності, що існують одночасно.

Розповідання - повідомлення про факти дійсності, що відбуваються в певній послідовності.

Міркування - повідомлення про факти дійсності, що існують у причинно-наслідкових зв'язках.

Переказування - творче відтворення літературного тексту.

На заняттях із розвитку українського мовлення дітей вчать описувати іграшки та предмети, розповідати за картинами і з власного досвіду, переказувати художні твори.

Успіх навчання дітей монологічного мовлення другою мовою залежить від того, чи буде вихователь дотримуватися відповідних принципів, а саме: а) навчання дітей монологічного мовлення за зразком вихователя; б) самостійність побудови тексту; в) взаємозв'язок розвитку зв'язного мовлення з лексичним, граматичним аспектом навчання; г) наступність у навчанні тем, багаторазові повторення типових конструкцій.

Навчання дітей монологічного мовлення відбувається на заняттях у старшій групі. Провідний принцип навчання — розповідання за зразком вихователя. Навчання розповідання проводиться в такій послідовності; а) бесіда (за картиною, за змістом художнього твору, про іграшку); б) зразок розповіді вихователя; в) розповідь дітей. Наприклад, складання описових розповідей про обличчя Тані. На столі - лялька Таня. Вихователь читає вірш Г.Демченко «Таня». Запитання до дітей: «Де в Тані обличчя? А це що?» (По черзі показує на очі, ніс, рот, щоки).

Зразок розповіді: «У Тані біле красиве обличчя. Рожеві щічки, червоні губи. У нашої Тані блакитні очі, чорні вії і чорні брови, маленькі вуха».

Складання розповідей з власного досвіду з теми «Як я допомагаю мамі»: 1. Розглядання картини «Мама миє посуд». Що робить мама? А це хто? Що робить син? Робота над вимовою слів фартух, посуд, витирати, допомагати, речення «Син - мамин помічник», «Дочка - мамина помічниця». 2. Складання розповідей з власного досвіду з теми «Як я допомагаю мамі». Зразок розповіді: «Сьогодні в сім'ї вихідний день. Я допомагаю мамі: підмітаю, витираю пил, складаю іграшки, мию посуд. Я - мамин помічник».

На початкових етапах навчання зразок розповіді повинен бути невеликим за розміром (2-3 речення), включати всі знайомі дітям слова. У кінці року в старшій та підготовчій групах можна вже давати й більший за розміром та складніший у мовному плані зразок. Наприклад, розповідання за картиною «Помічник» (Зеленко Н.І. Картини для розвитку дітей дошкільного віку. - К., 1976). Бесіда за картиною: Куди прийшли діти? Як називається ця ферма? Що роблять діти? Хто доглядає птахів?

Зразок розповіді: «Літнього ранку діти прийшли на пташарню допомогти дорослим. Пташниці радісно зустріли дітей. Андрійко та Сашко носили воду до поїлок. Дівчатка сипали корм у годівниці. Гарні помічники. Діти допомагали пташницям доглядати за птахами».

Поступово дітей слід привчати до самостійної побудови тексту. З цією метою використовують план розповіді. Наприклад, розповіді дітей з теми «Моя улюблена іграшка». Діти розглядають іграшки. Вихователь розповідає про свою улюблену іграшку (дає зразок розповіді), а потім пропонує дітям розповісти про їхні улюблені іграшки» Пропонує план розповіді: 1. Як називається твоя улюблена іграшка? 2. З чого ЇЇ зроблено? 3. Яка вона? 4. Як ти нею граєшся?

Для закріплення навичок монологічного мовлення використовують дидактичні ігри «Розкажи про предмет», «Опиши картинку», «Прочитай лист», «Що іграшка розповідає про себе?», «Подорожі» (до групової кімнати, умивальні, спальні, по дошкільному закладу), «Що я бачив?» тощо.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.