Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Основоположники соціальної роботи за кордоном.




Персоналії Їх внесок
Берта Рейнолдс (1883-1978) Свою соціальну роботу почала у дитячому притулку в Бостоні, де було багато кольорових дітей. Ця практика зміцнила її думку, що соціальний працівник – це свого роду інструмент для соціального контролю. Отримала спеціальну соціальну підготовку, професійно займалась психоаналізом, у своїй діяльності намагалась поєднати теорію і практику.
Джозефін Шо Лоуелл (1843-1905) Була членом благодійницької організації в Нью-Йорку. Будучи соціал-дарвіністкою за своїми поглядами, вона вважала, що причини бідності криються у характері самих бідних людей. У зв'язку з цим Лоуелл займалась дослідженням внутрішнього світу убогих. Багато сил вона віддала адміністративній роботі, вивчала становище жінок, брала участь у жіночому русі.
Мері Річмонд (1861-1928, США) Загальновизнаний класик теорії і методології соціальної роботи. У 1887 році вона очолила одну з професійних благодійних організацій у Буффало. Ідейною основою цього руху було визнання того, що причина бідності й соціальних проблем людини полягає в ній самій, і працювати необхідно з самою людиною, а не над здійсненням соціальних реформ. Підготувала ряд видань з теорії соціальної роботи, що стали посібниками для навчальних закладів США і Європи, в яких готували соціальних працівників. Наукове обґрунтування методів соціальної діяльності представлено в її книзі «Дружній візит до бідняків: керівництво для працюючих в благодійних організаціях» (1899). У 1908 році обґрунтувала метод індивідуальної соціальної роботи (case-work), що полягає у встановленні індивідуального діагнозу з одночасним оцінюванням оточення бідняка, який стає «клієнтом». Для встановлення «соціального діагнозу» необхідно проникнути в душу людини, а також вивчити необхідні офіційні документи. А замість того, щоб навчати людей, використовуючи складні формулювання їхніх проблем, слід допомагати їм усвідомити і прийняти свої сильні сторони. Індивіди мають власні цілі й волю, вони не пристосовані до пасивних ролей у цьому світі, а тому соціальні працівники повинні шукати ресурси всередині людини. Індивідуальний метод соціальної роботи вона розробила в публікації «Соціальні діагнози» (1917) та «Що таке соціальна індивідуальна робота?» (1922). З її ініціативи у 1898 р. в США була відкрита перша національна школа прикладної філантропії (сьогодні: факультет соціальної роботи Колумбійського університету).
Джейн Адамс (1860-1935, США) Брала участь у діяльності професійної благодійної організації – Гільдії сусідів (поселенців), заснованої в 1886 р. в Нью-Йорку. Основна ідея руху поселенців: бідність і нещастя людей обумовлені соціальним середовищем, яке необхідно змінювати. Заснувала Чиказьку школу громадянства і філантропії, яка з 1920 р. стала Школою соціального адміністрування при Чиказькому університеті. Здобуваючи в Європі освіту після закінчення жіночого медичного коледжу у Філадельфії, взяла участь у роботі притулку Тойнбі у Лондоні. Це був перший заклад, який надавав обширну соціальну допомогу бездомним людям і Д. Адамс відкрила аналогічний притулок у Чикаго (Халл Хауз), і він став своєрідною моделлю для поширення подібного досвіду соціальної роботи. Багаторічні зусилля Д. Адамс щодо покращення соціального становища різних маргінальних груп США зробили її відомою, і вона обиралась президентом багатьох громадських організацій.
Алісе Саломон (1872-1948, Німеччина) У 1899 р. очолила річні жіночі курси підготовки спеціалістів для роботи у сфері соціального обслуговування, відстоювала необхідність належної практики, а також вивчення дисциплін психологічного, медичного, педагогічного і правового спрямування. Після створення у 1925 р. Німецької академії жіночої соціальної і педагогічної роботи спільно із соратницями працювала над науковими дослідженнями у сфері соціальної роботи, підготовкою викладацьких та керівних кадрів, підвищенням їх кваліфікації. Як експерт з питань освіти, виступала з доповідями у Європі й Північній Америці, а в 1928 р. була одним з організаторів Міжнародної конференції з проблем соціальної роботи, яка відбулась у 1928 р. в Парижі і зібрала біля 5000 чол.. У 1929 р. в Швейцарії був створений Міжнародний комітет соціальних шкіл, який сприяв міжнародній консолідації в сфері соціальної роботи, вона його очолила. У наш час її ім'я носить вища школа соціальної роботи і соціальної педагогіки в Німеччині, яка єцентром підготовки і підвищення кваліфікації соціальних працівників і має широкі зв'язки з аналогічними зарубіжними центрами.


Данная страница нарушает авторские права?





© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.