Система соціальної роботи і соціального забезпечення в 70 – 90-ті роки

Десятиліття сімдесятих пов’язують з «революцією» в області прав людини. Політика держави загального добробуту не розглядалась тільки з класових та економічних позицій, вона була значно ширшою, враховувались інтереси етнічних груп, релігійної спрямованості, сексуальної орієнтації суб’єктів. Державна політика була направлена на допомогу різним групам населення, на здійснення програм з профілактики захворювань, отримання різних видів освіти. Однак можна було спостерігати, як поступово гальмувалися федеральні витрати на різні федеральні програми. Це привело до того, що соціальні працівники стали менше брати участь у таких програмах, як розвиток общин, громадянські права, догляд за дітьми і престарілими. Зменшився об’єм федеральних програм з підготовки соціальних працівників, так як знизився об’єм їх фінансування по всіх штатах. А це привело до зниження рівня зайнятості соціальних працівників.

Цей період практики соціальної роботи з групою характеризується розширенням практики діяльності й розвитком методів роботи, вона направлена на розширення індивідуальних можливостей людини, її самоактуалізацію, розвиток гуманістичних цінностей.

Не дивлячись на те, що проблеми ідентичності групової роботи із соціальною роботою втратили свою наукову актуальність, дискусії щодо цілей і функцій соціальної роботи з групою не припинялись.

Секції групової роботи Національної асоціації соціальної роботи в 70-тих роках в кінцевому рахунку вдалось сформулювати основні цілі соціальної роботи з групою:

1) коректуючі – забезпечити отримання позитивного досвіду в ситуаціях соціальних та індивідуальних дисфункцій;

2) профілактичні – попередити соціальні та індивідуальні кризи в ситуаціях, де є небезпека погіршення процесу життєдіяльності;

3) позитивного росту й розвитку – щоб полегшити розвиток індивідів у період різних життєвих криз;

4) покращення індивідуальної самооцінки – щоб досягнути більшої самореалізації через значущі міжособистісні відносини;

5) громадянської відповідальності й участі – щоб сформувати демократичні цінності серед членів групи як активних учасників суспільного життя.

У період правління Р. Рейгана знизилася державна увага до соціальних проблем. За оцінкою спеціалістів, це привело до того, що кількість бездомних збільшилася від декількох сот тисяч до декількох мільйонів. Така ситуація викликала необхідність адміністрації Р. Рейгана видати в 1987 році закон допомоги бездомним, але це не сприяло вирішенню проблеми.

Адміністрація Р. Рейгана спробувала скоротити державні програми в області охорони здоров’я. Це привело до того, що за медичною програмою «Медікер» не покривалась вартість отримуваного обслуговування. А складні операції з трансплантації органів ставали недоступними для рядового американця.

Не мали особливого успіху заходи в період правління Рональда Рейгана з приватизації закладів соціального обслуговування. Хоча приватний сектор став більш гнучким, оперативним в управлінні, тим не менше, звузилося коло осіб, які мали можливість отримувати допомогу і підтримку.

У період правління адміністрації президента Буша в 1991 році виходить акт громадянських прав, що розширює права людини. Дискримінація людини на основі її віросповідання, раси, переконань, сексуальних орієнтацій заборонена. Але декларації на фоні зниження рівня економіки, етнічних бунтів у Лос-Анджелесі в 1992 році показали, що проблеми дискримінації і бідності – реальність сучасної Америки.

Президент Б. Клінтон у своїй передвиборчій кампанії декларував необхідність наявності всієї системи охорони здоров’я, соціального забезпечення. Були спроби реформування системи зайнятості населення.

До початку ХХІ століття в США вирішено багато соціальних проблем, однак проблеми дискримінації, расово-етнічних груп, жіночого безробіття, економічної безпеки не вирішені. Безробіття серед населення в епоху постіндустріального суспільства є нагальною проблемою. Потребують реорганізації система охорони здоров’я, система соціального забезпечення. (М. Фірсов)

Питання для самоконтролю:

1. Які соціально-історичні тенденції стали основою для оформлення індивідуальної роботи з випадком?

2. Дайте характеристику тенденцій соціальної роботи в період Великої депресії.

3. Розкрийте основні етапи розвитку індивідуальної соціальної роботи в 30 – 70-ті роки.

4. Розкрийте основні етапи розвитку соціальної роботи з групою в 30 – 70-ті роки.

5. Які особливості соціальної роботи в общині в 60-ті роки в США?

6. Покажіть на прикладі США, як тенденції скорочення інвестицій в соціальну сферу змінюють соціально-політичну ситуацію в країні.

7. Опрацювавши літературу, розкрийте основні проблеми стану соціальної роботи в США на рубежі ХХ і ХХІ віків.

Поясніть сенс висловлювання і з’ясуйте особливості підходів до здійснення соціальної допомоги М. Річмонд і Д. Адамс.:

1. У вісімдесятих роках ХІХ ст. у США виникли дві професійні організації, що поклали початок двом напрямам у соціальній роботі. Одна з них благодійна, створена на зразок Лондонського товариства організованої добродійності, з'явилася в Буффало в 1887 р. Інша – Гільдія сусідів (поселенців) була організована в 1886 р. у Нью-Йорку. Обидві організації черпали свої погляди в традиціях вікторіанської Англії й швидко розвивалися. До 1892 року у великих містах США й Канади були створені 92 благодійні організації. Що стосується поселень емігрантів, переселенців, так званих сетльментів, то до 1986 року їх було вже 44 і це число постійно росло. Необхідно зауважити, що такі поселення виникли не тільки в США, але й в Англії, Німеччині, Фінляндії й ряді інших країн. Обидві організації або рухи виникли для практичних дій в інтересах бідних і нещасних людей. Вони залучали до себе освічених людей з вищих і середніх верств населення. Їхня діяльність була особливо привабливою для молодих жінок, які побачили в соціальній роботі можливість підвищити свій соціальний статус і одержати економічну незалежність. Обидва рухи були близькі до церкви. Рух добродійності очолювала Мері Річмонд, і вона безпосередньо не виступала за соціальні реформи. Ідейною основою цього руху було визнання того, що причина бідності й соціальних проблем людини закладена в ній самій. Візити добровольців з метою встановлення контакту були найкращою формою спілкування з бідняками. Члени благодійного товариства вважали, що відвідування повинні замінити будинки піклування, які донедавна були головним джерелом допомоги. Під час відвідувань дружні візитери, як тоді називали добровольців у США, вивчали, реєстрували, здійснювали співробітництво й координаційну роботу з метою визначення того, що повинна передбачати необхідна підтримка. Для членів товариств, що здійснюють візити в бідні родини, проводилися конференції, де вони зустрічалися з іншими працівниками, обмінювалися досвідом та ідеями. Для них уже тоді існували, щоправда, нечисленні посібники з викладом основних правил поведінки. Ці організації, на думку американських учених, стали попередниками сучасної системи вивчення життя неблагополучних родин і надання їм допомоги. Добра порада, що повинна була запалити промінь надії, стала кращим методом роботи. Матеріальна допомога надавалася тільки в крайніх випадках і в такій формі, щоб не образити, грошей же бідним не давали. Звичайно видавалися предмети першої необхідності й у невеликій кількості, лише для задоволення нагальних потреб. Видача посібників незаможним людям, які жили самостійно, а не в будинках опіки, вважалася марною витратою засобів, що шкодять їхній моральності. Добровольці, що здійснювали візити, звичайно молоді й заможні жінки, як було відзначено вище, вбачали у своїх клієнтах об'єкт виховної роботи, чиє нещасне й скромне становище було результатом неуцтва або відсутності властивих середньому класу цінностей і стилю життя, насамперед помірності, працьовитості, ощадливості, стримуючих моральних начал.

Рух поселенців (сетльментів) виступав за соціальні реформи. Основна ідея цього руху полягала в тому, що навколишнє середовище хворе, і його необхідно змінювати, щоб покінчити з бідністю й нещастям людей. Робота здійснювалася в американських кварталах. Волонтери, які симпатизували ідеям Джейн Адамс і Елен Стар – фундаторкам цього руху, переселялися у квартали бідняків і жили по сусідству з людьми, що потребували допомоги. Але, якщо благодійні організації займалися вивченням умов життя людей, головним чином тих, хто до них звертався за допомогою, то представники руху сетльментів займалися, в основному, освітньою діяльністю, залучаючи до професії, і організацією дозвілля. Найбільш відомим був, створений у 1889 році, будинок емігрантів Хал Хаус у Чикаго. Він обслуговував людей 19 національностей, давав житло працюючим дівчатам, мав денні ясла, музей, клуб для хлопчиків, невеликий театр. На думку американських учених, рух сетльментів поклав початок груповій соціальній роботі. Як бачимо, займаючись однією справою – наданням допомоги бідним і нещасним людям благодійні організації й сетльменти використовували різні методи роботи. Однак, незважаючи на розходження в діяльності, члени товариства добродійності й рухи поселенців у певній мірі співробітничали. Наприклад, працівники сетльментів могли виступати в ролі дружніх візитерів у програмах благодійних організацій. (Р.В. Корнюшина)

2. Головними домінантами руху сетльментів були соціальна реформа і політичні акції. У полі зору активістів знаходились як особисті, так і сімейні, а також соціально-медичні проблеми емігрантів. Причини їхніх складних життєвих ситуацій полягали в незадовільних житлових умовах, перенаселеності. Відсутність техніки безпеки, антисанітарія на підприємствах, потогінна система праці, при якій робочий день і норма виробітку були однаковими як для дорослих, так і для дітей, створювали нестерпні умови життя найманих робітників-емігрантів. Ці соціально-побутові умови завжди враховувались в освітніх програмах, консультаціях та інших видах послуг служителями сетльментів.

Протягом перших десятиліть працівники сетльментів перетворювали общини в політичну силу. Завдяки їхній активній діяльності з’явилися закони про дитячий труд, суспільне здоров’я, дитячі садки і програми цілодобового утримання в них дітей, про служби няньок, які приходять, про державне житло, музичні школи і заняття мистецтвом для бідних, про початкові вечірні школи для дорослих, курси з озеленення, розбивки парків та ігрових майданчиків. (В.І. Бєляєв)

Поточні тести: