Складові елементи культури. Структурування культури

Культура являє собою надзвичайно складне, ємке й багатоаспектне поняття. Культуру як системне поняття поділяють за змістом на матеріальну та духовну, що відповідає поділу праці на фізичну та розумову. Надзвичайно важливими елементами матеріальної куль­тури є засоби виробництва та технології. Матеріальна культура включає продуктивні сили (знаряддя праці, технології, науково-технічне забезпечення виробництва та ін.), предмети побуту й споживання (житло, одяг, харчування та ін.), культурний ландшафт — природне середовище, освоєне людиною, разом з " штучним" матеріальним світом. Духовна культура складається з таких компонентів, як мова, писемність, освіта, наука, література, мистецтво, ідеологія, філосо­фія, право, релігія, звичаї, традиції, етичні норми. Суспільні інститути являють собою ще одну підсистему культу­ри, що охоплює соціальне забезпечення й охорону здоров'я, полі­тичні партії та рухи, громадські організації, системи й органи дер­жавного управління й місцевого самоврядування.

У контексті культури часто користуються такими поняттями, як світогляд, цивілізація, релігія, менталітет. Світогляд людини — це відображення суспільного буття та сус­пільних відносин, що складаються у процесі виробництва матері­альних благ та духовних цінностей. Таке відображення реалізується в різних формах, у т.ч. і у вигляді релігії. Релігія (від лат. religio — побожність) — це система вірувань і ритуалів, за допомогою яких люди пояснюють навколишній світ і формують відповідну мораль і етику, культуру й соціальні відноси­ни, духовні й матеріальні цінності.

Цивілізація у найбільш загальному розумінні — це система норм, цінностей і форм діяльності, що закріплюються у свідомості та прак­тиці суспільства і зберігаються та транслюються (передаються з по­коління в покоління) як такі протягом тривалого часу. Менталітет (ментальність) — це характерні риси світогляду та характеру людини, пов'язані з її належністю до певного соціуму (соціальної групи) з тим чи іншим поєднанням ознак етнічних, природно-географічних, геополітичних, станово-суспільних, культурно-цивілізаційних, освітніх, професійних, вікових, конфесійних і т. д.

Художню творчість людей в цілому називають мистецтвом. Мис­тецтво поділяють за основними видами творчої діяльності: літера­тура, музика, архітектура, скульптура, живопис, графіка, танці, те­атр, кіно, декоративно-прикладне мистецтво. Мистецтво представ­ляє художню культуру суспільства, його духовні переконання та ус­тремління.

Символічні й знакові культурні системи відіграють виключно важливу роль у розвитку суспільства. Знакові системи беруть свій початок від прикмет і ворожби, мови, музики, зображень пантоміми, народних костюмів, виробів прикладного мистецтва, засобів вимірів та орієнтації, ритуалів та обрядів. Винахід писемності дуб­лює кожну з названих знакових систем, які відтепер можуть функці­онувати у звуковій (мовній) та писемній формах. Унікальною знаковою системою є мова, яка обслуговує всі інші знакові культурні системи. Мову називають " символічним кодом культури". Мова - засіб спілкування й мислення. Мова виступає як інструмент пізнання світу, збереження й передачі інформацій. Ступінь розвиненості національної мови, її словарний запас, повно­та, структурованість та ін. розглядають як показник рівня націо­нальної культури.

Складові елементи культури можна узагальнено визначати відповідно до різних трактовок самого поняття культура:

- культура — це сукупність духовних та матеріальних цінностей (надбань) суспільства;

- культура — це штучна " друга" природа людини;

- культура — це сфера духовного буття суспільства;

- культура — вид творчої діяльності людей;

- культура — духовний стан суспільства, певна стадія (фаза) його розвитку;

- культура — якісна оцінка людини й суспільства;

- культура — сукупність знакових систем (мова, музика, живо­пис, театр та ін.).

Відомі спроби більш глибокого структурування культури, спря­мовані на визначення її первісних елементів — " атомів" чи " генів" культури.

Американський дослідник Дж. Гакслі структурував культуруза такими елементами:

1) найбільш стійкі ознаки культури, що передаються з покоління в покоління і визначають менталітет людини — ментифакти; до них належать мова, релігія, фольклор, традиції, мистецтва;

2) ознаки соціального устрою — соціофакти, що охоплюють структуру сім'ї, систему освіти, політичний устрій суспільства;

3) ознаки системи господарства — артифакти, що характеризу­ють тип виробництва, засоби виробництва, штучний матеріальний світ, створений людиною.

При цьому культури різняться за тим чи іншим поєднанням та­ких ознак. Кожна окрема ознака сама собою може й не визначати культуру. Наприклад, у Франції поширені чотири мови — французька, кельтська, баскська, провансальська, але існує один стерео­тип поведінки — французький. Іспанська мова й католицька церква охоплюють всю Латинську Америку (Центральна і Південна Аме­рика, крім Бразілії) та Екваторіальну Гвінею. Але для жителів кож­ної з зазначених країн властивий свій стереотип поведінки. У різних кочовиків Сахари єдиний індикатор культури — кочовий уклад життя та переважаючий спосіб виробництва, хоча вони представ­лені різними етносами і мають різні мови.

Ортега-і-Гассет первинним елементом культури вважає крієнцію. Крієнції — це певні переконання в нашому ставленні до фрагментів реальності, це " ідеї в нас", про які ми можемо й не знати. Сукупність крієнцій формує репертуар культури, який і визначає її своєрідність. Крієнції (сriеnсіаs) введені Ортегою-і-Гассетом для позначення тих стійких навичок і переконань відносно навколишнього світу, які кожна людина має внаслідок своєї належності до певної культури. За визначенням Ортеги, крієнції — це не ідеї, що ми їх маємо, це ідеї, якими є ми самі. Вони можуть не формуватися і навіть не виражати­ся, а просто " бути в нас". Крієнції складають репертуар даної культури. Вид культури Ортега визначає як унікальну хроніку спроб соціуму пристосуватися до оточуючого середовища, що постійно змінюється, і набути при цьому певні енергетичні переваги над іншими культурами для збере­ження й утвердження своєї власної.

Більш складне структурування культурипропонує Річард Докінс. На його думку, носієм культури є егоїстичний ген подібно гену біологічному, який містить в зародку всю наступну інформацію про живий організм. Первинний елемент культури Докінс називає мемом. Меми — це характерні пози, жести, рухи, ритми, фонеми, тон, звички. Певні поеданання мемів формують теми, а комбінації тем утворюють сцени. Характерні поєднання сцен утворюють драми, або ритуали, марення (мрії). Сукупність драм (ритуалів) формує світогляд, або ентелехію (термін введений Аристотелем). Світогляд визначає вид культури.

Порівняльний структурний аналіз різних культур розробляли Фрезер, Мірчеа Еліаде, Еліас, Канетті, Клод Деві-Строс, Едвард Т.Холл. Вони прослідковували шляхи переміщень важливих мемів, тем, сцен, драм в часі та просторі і намагались з'ясувати закономірності розвитку та трансформацій різних культур. Мета таких пошуків — створення універсальної граматики культур.

Запам’ятайте:

● Культуру поділяють на матеріальну та духовну відповідно до фундаментального поділу праці на фізичну та розумову.

● Духовну культуру складають мова, писемність, освіта, наука, література, мистецтво, ідеологія, філософія, право, релігія. Елементами духовної культури є також звичаї, традиції, етичні норми. До складу духовної культури включають також суспільні інститути – соціальне забезпечення, охорона здоров’я, політичні партії та рухи, громадські організації, органи державного управління та місцевого самоврядування.

● Базовими поняттями для характеристики культури є світогляд, релігія, цивілізація, менталітет.

● Художню творчість людей називають мистецтвом. Мистецтво представляє духовні переконання та устремління суспільства, його художню культуру.

● Унікальною складовою культури є мова. Мова – це знакова система, засіб спілкування й мислення, символічний код культури. Ступінь розвиненості мови розглядають як показник рівня національної культури.

● Різні трактовки поняття культура наголошують ті чи інші складові культури.

● Дж. Гакслі поділяв культуру на ментифакти, соціофакти та артефакти. Перші визначають менталітет людей, другі – соціальний і політичний устрій, треті – спосіб виробництва, матеріальні засади життя.

● Вид культури визначають не за окремими ознаками, а за їх типовими і стійкими поєднаннями.

● Ортега-і-Гассет виділяє первинний елемент культури – крієнції – внутрішні ідеї, переконання, норми. Сукупність крієнцій формує репертуар культури, який і визначає її своєрідність.

● Р. Докінс носієм культури називає “егоїстичний ген” – мем, який формує всі наступні структурні елементи: поєднання мемів утворює теми, комбінації тем формують драми (ритуали, марення, мрії), а останні об’єднуються у світогляд (ентелехію), який і визначає вид культури.

Контрольні питання та завдання

1. Чим зумовлений загальний поділ культури на духовну та матеріальну?

2. Характеризуйте складові частини духовної культури. Поясніть включення до духовної культури соціальних інститутів.

3. Які базові поняття використовують для характеристики культури?

4. Що являє собою мистецтво?

5. Характеризуйте мову як символічний код культури. Поясніть унікальну роль мови як складової культури.

6. Наведіть найбільш поширені визначення поняття культури, поясніть їх зміст.

7. Як структурував культуру Дж. Гакслі? Поясніть послідовність (порядок) складових елементів культури, за Дж. Гакслі.

8. Чому види культур виділяють не за окремими ознаками, а за їх поєднаннями? Наведіть приклади, коли за окремими ознаками різні культури встановити неможливо.

9. Характеризуйте принципи структурування культури за Ортегою-і-Гассетом.

10. Як структурував культуру Р. Докінс? Поясніть зміст базового поняття “егоїстичний ген”, яким користувався Р. Докінс.