Становлення та розвиток культури

Історія культури людства сягає в глиб тисячоліть зародження й розвитку суспільства і видається дуже давньою. Разом з тим її становлення довгий час лишалось уповільненим, і лише останні століття виділяються динамічними і навіть стрімкими культурними змінами. Якщо вимірювати історію кількістю поколінь (одне поколі­ння — близько 60 років життя), то цивілізація дорівнює зміні 800 по­колінь. З них 650 поколінь жили в печерах. Лише останні шість по­колінь користуються книгодруком, лише останні чотири — вміють досить точно вимірювати час, лише два останніх — користуються електрикою і лише останнє покоління знайоме з електронікою, теле­баченням, супутниковими системами зв'язку й передачі інформації.

Суспільство і особистість завжди були полюсами цивілізації, і
культура була посередником між ними: перехід від індивідуальності
до людини як соціального суб'єкта і далі — до суспільства. Культу­ра зароджується в точках перетину особистості й суспільства, інди­віда й соціальних груп. У різні історичні часи на передній план виходили різні аспекти культурного розвитку. Зокрема, в епоху буржуазних революцій ХУП-ХУІП століть пріоритетною була розробка системи морально - етичних цінностей та програм соціально-економічних пере­творень. А протягом XIX-ХХ століть культурною домінантою висту­пає вже науково-пізнавальна діяльність.

Протягом XIX ст. утверджуються два основні аспекти розуміння культури. За першим (В.Гумбольдт та ін.) — культура визначає па­нування людини над природою за допомогою виробництва та на­уки. За другим (І.Кант, Г.Гегель та ін.) — культура представляє внутрішній духовний світ особистості. Наприкінці XIX ст. культуру розуміли як філософію життя і наголошували її методологічні відмінності від природознавчих наук. У цей час започатковані спро­би структурування культури, виділення її основних складових. Культуру почали співставляти з культурними цінностями і в такий спосіб виділяти найбільш стійкі елементи культури — її інваріанти. Як складові культури розглядались економіка, наука, мистецтво. У радянські часи культуру визначали як сукупність матеріальних і духовних цінностей, що створені людством. Це техніко-цивілізаційний і навіть механістичний підхід до визначення такого складного й багатоаспектного явища, як культура.

У 80-х роках XX століття популярним став так званий діяльнісннй підхід до розуміння культури: продукти людської діяльності при цьому розглядають як оречевлені форми суспільних відносин. Діяльнісний підхід наголошував результати культурної " роботи" і не акцентував способу їх досягнення, способу мислення. У цей час для вивчення культури починають вживати її інтегральні характеристики способів мислення та діяльності, зокре­ма був введений термін менталітет. За сучасними представлення­ми, ментальність — одна з найбільш глибоких характеристик куль­тури, що охоплює і систему цінностей, і культурні традиції, і стерео­типи поведінки та соціальної діяльності.

В еволюції культур найбільш поширені концепції їх циклічного розвитку за схемою зародження - підйом - розквіт - занепад -відмірання. Відомі концепції культуроциклів М.Данилевського, К.Леонтьева, О.Шпенглера, А.Тойнбі. На початку XX ст. були по­пулярні ідеї еволюційного розвитку мистецтва і культури взагалі у вигляді стилеутворюючої системи. Стиль у цей час вважали голов­ним інтегральним елементом культури. Такий підхід наголошував локалізм як провідний принцип культуротворчості. Напротивагу, теорія Ф.Шміта підкреслює універсалізм механіз­му еволюції культури. Український історик академік Ф.Шміт розро­бив циклічну теорію еволюційного культурогенезу. Ф.Шміт визна­чив об'єктивні детермінанти культури — природні універсальні еле­менти культури у такому поєднанні: ритм, форма, композиція, рух, простір, час (світло). Кожній детермінанті відповідає принцип: куль­туротворчості — стиль: ритму — " ірреалізм" (геометризм); формі — " ідеалізм"; композиції — " натуралізм"; руху — " реалізм"; просто­ру — " ілюзіонізм"; світлу і часу — " імпресіонізм". Стилі - цикли скла­дають каркас культурогенезу, на якому і розгортається історична драма освоєння зазначених категорій.

Запам’ятайте:

● Становлення культури людства сягає в глиб тисячоліть і має загальну тенденцію до історичного прискорення. Темпи культурних змін і зрушень постійно зростають.

● Культура виступає посередником між особистістю та суспільством. Суспільство і особистість – полюси цивілізації.

● Домінантою розвитку культури в епоху буржуазних революцій (ХVІІ-ХVІІІ ст.) була розробка системи морально - етичних цінностей.

● Протягом ХІХ-ХХ століть культурною домінантою була науково-пізнавальна діяльність.

● Природознавці розуміють культуру як панування людини над природою, а гуманітарії – як філософію життя.

● У радянський час культуру визначали як сукупність матеріальних і духовних цінностей, вироблених суспільством.

● Наприкінці ХХ ст. набув поширення діяльнісний підхід до розуміння культури, були введені поняття “ментальність”, “менталітет”.

● У культурології популярні концепції циклічної еволюції культур за схемою зародження – підйом – розвиток – занепад – відмирання.

● Український історик Ф. Шміт – розробник циклічної теорії еволюційного культурогенезу.

Контрольні питання та завдання

1. Поясніть феномен прискорення культурної еволюції людства. Наведіть відповідні приклади.

2. Чому культуру називають посередником між особистістю та суспільством? Чому особистість та суспільство називають полюсами цивілізації?

3. Поясніть зміст культури як форми панування (домінування) людини над природою. Які контрольні механізми потрібні для того, щоб таке панування не зруйнувало природу?

4. Поясніть зміст культури як філософії життя. Яким чином культура визначає уклад життя, його устрій?

5. Характеризуйте культуру як сукупність матеріальних і духовних цінностей. Поясніть обмеженість такого визначення змісту культури.

6. Поясніть зміст діяльнісного підходу до розуміння культури. Порівняйте “культуру – діяльність” і “культуру – сукупність матеріальних і духовних цінностей”.

7. Що являє собою ментальність, менталітет? Коли з’явилися ці поняття?

8. Поясніть концепцію культуроциклів, назвіть її розробників.

9. Характеризуйте циклічну теорію еволюційного культурогенезу Ф. Шміта.