Систематика і класифікація рекреаційно-туристичної діяльності

Чи не найбільш складною методологічною проблемою лишається структурування рекреації як виду діяльності, встановлення її головних складових типів, видів та ін., визначення різних напрямків рекреаційно-туристичного господарства. З одного боку, рекреаційна діяльність має тотальний характер і в той чи іншій спосіб доходить до кожної людини, кожної сім’ї, кожної соціальної групи, з другого - вона може бути настільки різноаспектною і різноплановою, що надзвичайно важко підлягає будь-якій систематиці.

За класифікацією Всесвітньої туристичної організації (ВТО), рекреантів поділяють:

І - за головною метою поїздок: (1) дозвілля, рекреація, відпочинок; (2) відвідування рідних і знайомих; (3) ділові та професійні цілі; (4) лікування; (5) поклоніння релігійним святиням, паломництво (ходіння на прощу); 6) інші туристичні цілі.

ІІ - за категоріями відвідувачів:

1) туристи-відвідувачі, що ночують, у т.ч.: 1а - іноземці; 1б - громадяни країни перебування, що проживають за кордоном; 1в - члени екіпажів іноземних повітряних і морських суден;

2) екскурсанти - одноденні відвідувачі, у т.ч.: 2а – одноденні відвідувачі, ключаючи транзитних одноденних відвідувачів; 2б - круїзні пасажири, що прибувають на круїзних суднах і ночують на їх борту; 2в - члени екіпажів іноземних повітряних і морських суден,
що не є громадянами країни перебування.

До осіб, що мандрують, ВТО відносить також категорію " інших осіб, що мандрують", у складі якої:

а) особи, що переміщуються в межах свого середовища (регулярні поїздки на
роботу чи навчання; прикордонні працівники; особи, що мандрують поблизу від
місць проживання);

б) особи, що міняють місце проживання (постійні імігранти; особи, що
міняють місце проживання в межах своєї країни);

в) особи без визначеного місця проживання (кочовики, біженці, бродяги);

г) особи, що переміщуються до місць оплачуваної діяльності (тимчасові
мігранти, сезонні працівники, лектори, актори, гувернантки, няні, що працюють за
" стіл і постіль”);

д) інші особи, що їх традиційно не враховує статистика туризму (транзитні
пасажири; військовослужбовці; консульські працівники і дипломати; ув'язнені та їх конвоїри.

У вітчизняній географії класифікація туристично-рекреаційної діяльності перебуває у стадії розробок. Свого часу (1969 р.) в Україні була розроблена класифікація курортів, за якою лікувально-рекреаційні заклади систематизовані за різними ознаками:

(1) за лікувальними факторами - кліматичні, бальнеологічні, грязьові, змішані (клімато-грязьові, бальнео-грязьові, бальнео-кліматичні, бальнео-клімато-грязьові);

(2) за медичним профілем -загальнотерапевтичні, спеціалізовані, протитуберкульозні;

(3) за функціональним використанням - (а) переважно лікування; (б) лікування, відпочинок, туризм; (в) переважно відпочинок, туризм.

Додатково розрізняють курорти за географічним положенням (гірські, приморські та ін.), за віковим складом рекреантів (дорослі, дитячі, змішані), за терміном функціонування (цілорічні, сезонні, змішані), за ємкістю (кількість місць). За відомчим підпорядкуванням у той час виділяли курорти Української Ради профспілок, міністерства охорони здоров’я, відомчі - інших міністерств і відомств, окремих організацій і підприємств.

О.О.Бейдик (2001) пропонує таку класифікацію туризму:

1) за спрямованістю туристичних потоків встановлені типи туризму - внутрішній, в’їздний, виїзний;

2) категорії туризму визначені за розмірами територій - національний (в межахкраїни), у т.ч. місцевий і дальній; міжнародний, у т.ч. внутрішньорегіональний, міжрегіональний, кругосвітній;

3) за типом споживача - масовий, груповий, індивідуальний, елітний (на замовлення);

4) за метою туристської подорожі - курортно-лікувальний; культурно-розважальний; релігійний (прочанство); діловий; навчально-освітній; пізнавальний; спортивний; шоп-туризм (торговельний); військовий; екологічний; родинний, у т.ч. туризм діаспори – “ностальгічний”;

5) за терміном подорожі - короткочасний, у т.ч. транзитний; тривалий; довготривалий;

6) за характером рекреаційного середовища - міський (урбосередовище); сільський (агротуризм, кантрі-туризм, етнографічний); у природному середовищі (екологічний, зелений):

6а) за типами (сферами) природного середовища:

а) наземний - пішохідний, велосипедний, лижний, мотоциклетний, автомобільний, гірськолижний, скелелазіння, альпінізм;

б) підземний (спелеологічний);

в) водний - яхтовий, човновий, віндсьорфінговий, та ін.;

г) підводний - дайвінг;

д) повітряний - планерний, дельтапланерний, балунінг (теплові аеростати, теплові повітряні кулі); на пароплавах;

є) комбінований.

7) за ступенем ризику для життя - традиційний, екстремальний, у т.ч. екстремальні види екотуризму;

8) за характером організації - організований (плановий), неорганізований (самодіяльний, “дикий”);

9) за інтенсивністю та регулярністю туристичних потоків - постійний, сезонний, у т.ч. літній, зимовий, міжсезонний;

10) за віком туристів - дитячий, молодіжний, дорослий, пенсійний, змішаний, у т.ч. сімейний.

Інший підхід до систематики рекреаційної діяльності пропонують О.Топчієв та Ц.Ван (2003). За цим підходом туризм систематизований за типами (І – ІІ); видами (1, 2, 3…) та підвидами (А-Д) рекреаційної діяльності:

І. Організований відпочинок: І.1- курортно лікувальний; І.2 – курортно – оздоровчий; І.3 – спортивно – оздоровчий.

ІІ. Неорганізований відпочинок: ІІ.1 – індивідуальний; ІІ.2 – груповий; ІІ.3 – масовий.

ІІІ. Туризм: Ш.1 – пізнавальний (А – краєзнавчий; Б – країнознавчий, регіональний; В –міжнародний); Ш.2 - історико-етнографічний; Ш.3 – історико – культурний; Ш.4 – ландшафтно – екологічний; Ш.5 – спортивний (А-рибальство; Б – мисливство; В – водно-спортивний; Г – альпінізм; Д – екстремальний); Ш.6 – родинно-гостьовий; Ш.7 – торговельний; Ш.8 – діловий; Ш.9 – науковий; Ш.10 – громадсько – політичний; Ш.11 – розважальний (А-спортивно – видовищний; Б – фестивально –видовищний); Ш.12 – релігійний.

Додатково рекреаційна діяльність систематизована за мотивацією (потреби фізіологічні, духовні, пізнавальні, економічні, розважальні) та періодичністю (постійна, сезонна, епізодична).

Запам’ятайте:

· Систематика і класифікація видів рекреаційно-туристичної діяльності лишається складною і недостатньо розробленою проблемою.

· Класифікація туристів, розроблена Всесвітньо туристичною організацією (ВТО), не охоплює сучасного різноманіття рекреаційної діяльності, яка ж до того швидко множиться та змінюється.

· У радянські часи була розроблена класифікація курортно-рекреаційної діяльності.

· Докладна класифікація туризму за десятьма ознаками розроблена у наш час О.Бейдиком (2001).

· Систематику рекреаційної діяльності за мотивацією рекреаційних потреб, за регулярністю та масовістютуризму пропонують О.Топчієв та Ц.Ван (2003).

Контрольні питання та завдання

1. Поясніть, чому систематика та класифікація рекреаційно-туристичної діяльності лишається складною і недостатньо розробленою проблемою?

2. Як традиційно класифікували лікувально-рекреаційні заклади (курорти) у вітчизняному містобудуванні?

3. За якими напрямками і за якими ознаками класифікує туристичну діяльність (туризм) О.О.Бейдик (2001)?

4. Як систематизують рекреаційну діяльність О.Топчієв та Ц.Ван (2003)?