Рекреаційні ресурси та їх класифікація

Базовими поняттями рекреаційної географії є рекреаційні ресурси та рекреаційне середовище. Рекреаційні ресурси - це компоненти природного середовища і феномени (об’єкти, явища) соціокультурного характеру, які, завдяки своїм властивостям, можуть використовуватись для рекреаційної діяльності. Підкреслимо, що для рекреаційних ресурсів характерна відносність щодо їх оцінок і використання: один і той самий рекреаційний ресурс в залежності від існуючих потреб і стандартів, які з часом помітно змінюються, може мати дуже різні оцінки. Розрізняють рекреаційні ресурси: 1) природно-географічні; 2) природно-антропогенні; 3) суспільно-історичні.

Рекреаційне середовище охоплює такі складові (І.М.Яковенко, 2004): 1) природне середовище; 2) квазіприродне (природно-антропогенне) середовище - лісопарки, водосховища, культурні ландшафти та ін.; 3) культурне середовище - міські ландшафти, історико-культурні об’єкти; 4) техногенне середовище - інфраструктура, технічні розважальні комплекси; 5) соціальне середовище.

Рекреаційне середовище, перш за все, розрізняють за тривалістю відпочинку: з переважанням цілорічного, сезонного, тижневого, вихідного відпочинку в приміських зонах, короткочасового відпочинку в межах міст. До рекреаційного природного середовища ставлять багато різноманітних вимог, але головні з них дві: 1) місце повинно відрізнятись від звичайного буденного середовища людини; 2) в межах рекреаційного середовища повинні стикуватися кілька різних природних сфер: вода і суша; гори і море; рівнини і височини; ліс і степ і т.д. Високі рекреаційні оцінки мають ландшафти з контрастними поєднаннями природних компонентів.

Характеристика рекреаційного середовища може мати позитивні та негативні властивості. Позитивними характеристиками рекреаційного середовища можуть бути: наявність цілющих природних ресурсів - мінеральних вод, грязей, морської рапи, пляжних ділянок, іонізованого повітря та ін.; комфортний клімат; тривалий купальний сезон; мальовничі природні ландшафти; своєрідний і придатний для туризму й альпінізму рельєф; наявність унікальних природних та історико-культурних об’єктів; своєрідна чи екзотична міська забудова; розвинена індустрія розваг; розвинена сфера послуг; цікаві антропогенні ландшафти; сприятлива екологічна ситуація; стабільна політична й соціальна ситуація; особиста безпека. Рекреаційна освоєність території - це рівень її природної та соціокультурної підготовленості, інфраструктурної облаштованості, екологічної й соціальної захищеності як рекреаційного середовища.

Найбільш деталізовану й докладну класифікацію рекреаційних ресурсів розробив О.О.Бейдик (табл.22). Ним розроблені також методичні підходи та методики інвентаризації й оцінки рекреаційних ресурсів різних видів, складені бази даних щодо кількісної та якісної характеристики рекреаційних ресурсів в межах України та її регіонів.

Рекреаційно-туристські ресурси - це об’єкти та явища природного, природно-антропогенного, соціального походження, що використовуються для туризму, лікування, оздоровлення та впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності.

Більш складною виглядає систематика та класифікація суспільно-історичних рекреаційно-туристських ресурсів (РТР). Це об’єкти і явища антропогенного - соціально-економічного, суспільно-історичного характеру, залучені у сферу рекреації та туризму. Їх склад і переліки залежать від соціально-економічної ситуації і можуть мати кон’юнктурний характер. Життєвий цикл суспільно-історичних рекреаційних ресурсів, як правило, коротший порівняно з природними. О.О.Бейдик поділяє суспільно-історичні рекреаційні ресурси на три групи: 1) архітектурно-історичні; 2) біосоціальні; 3) подійні.

Архітектурно-історичні РТР представлені об’єктами історико-культурної спадщини, які називають пам’ятками архітектури. Пам’ятка архітектури - це будь-який твір архітектурно-будівельної діяльності людей, який має для суспільства мистецьку, історичну, наукову або іншу культурну цінність. Пам’ятки архітектури являють собою передусім джерела історичної інформації і відіграють виключну пізнавальну роль. Така

Таблиця 21

Класифікація рекреаційних ресурсів (О.О.Бейдик, 2001)

Таблиця 21 (продовження)

функція значно підсилюється, коли пам’ятки архітектури утворюють історико-архітектурні комплекси, історичні міста, історичні центри сучасних міст.

Для пам’яток архітектури виділено вісім періодів за переважанням певного архітектурного стилю:

1) архаїка (до 1000 р. до н.е.);

2) залізна доба й античність (1000 р. до н.е. - 527 р.);

3) доба візантійсько-давноруського стилю (527 - 1240 рр.);

4) доба готики й ренесансу (1240 - 1650 рр.);

5) доба барокко (1650 - 1780 рр.);

6) доба класицизму (1780-1850 рр.);

7) доба еклектики й модерну (1850 - 1917 рр.);

8) радянська й пострадянська доба (після 1917 р.).

Для пам’ятних місць історичних подій періодизація орієнтована на загальну суспільно-політичну ситуацію, яка має таку періодизацію:

1) архаїка (до 1000 р. до н.е.);

2) кіммерійсько-скіфсько-сарматська доба (1000 р. до н.е. - 238 р.);

3) доба великого переселення народів і давніх слов’ян (238 - 800 рр.);

4) доба Київської Русі (800 - 1240 рр.);

5) доба монголо-татарського, литовського і польського панування (1240 - 1648 рр.);

6) козацька доба (період визвольної війни і козацької держави (1648 - 1775 рр.);

7) доба панування російської та Австро-Угорської імперій (1775 - 1917 рр.);

8) революція і громадянська війна (1917 - 1921 рр.);

9) міжвоєнна доба (1921 - 1939 рр.);

10) друга світова війна (1939 - 1945 рр.);

11) післявоєнна доба (1945 - 1991 рр.);

12) незалежна Україна (з 1991 р.).

Нове поняття у географії туризму – суперточка - тур (О.О.Бейдик, 2001). Ним позначають точкову територію - місце, яке виділяється як домінанта на тлі високого природного (пейзажного), чи соціально-економічного (господарські ландшафти, міська забудова) різноманіття. Суперточка - тур - це домінуюча висота для візуального огляду цікавого природного чи історико-культурного ландшафту. Йдеться не про традиційний оглядовий майданчик, а про точку, що зосереджує потужний рекреаційно-туристичний потенціал (Тарасова - Чернеча гора у Каневі); гора Корковаду в Ріо-де-Жанейро з найбільшим у світі пам’ятником Ісусу Христу; гора Гелерт у Будайських горах у Будапешті та ін.).

Класифікацію рекреаційних ресурсів, у якій більшою мірою акцентований природний рекреаційний потенціал, розробила І.М.Яковенко (2004). Ресурси рекреації систематизовані за кількома головними ознаками:

(1) за цільовим призначенням:

- ресурси цільового призначення, у т.ч. багатоцільового (комплексного чи конкуруючого), і спеціалізовані;

- ресурси супутнього використання

(2) за технологією рекреаційного використання:

- рекреаційно-лікувальні;

- рекреаційно-оздоровчі;

- рекреаційно-спортивні;

- рекреаційно-пізнавальні;

(3) за використанням компонентів середовища: кліматичні; водні (поверхневі води); бальнеологічні (підземні води); грязеві й озокеритні; геоморфологічні; пляжні; флористичні та фауністичні; пейзажно-ландшафтні; пізнавально-природні (інформаційні); природно-антропогенні; історико-культурні.

Природно-рекреаційні ресурси поділені на такі групи (І.М.Яковенко, 2004):

1) кліматичні ресурси, за головними для рекреації якісними характеристиками:

- річний розподіл погоди;

- тривалість комфортного періоду;

- кліматичні характеристики для кліматолікування окремих груп захворювань;

2) бальнеологічні та грязьові ресурси:

- типи мінеральних вод та їх показання щодо лікування окремих хвороб;

- типи грязей та їх застосування для лікування окремих хвороб;

3) пляжні ресурси;

4) водні ресурси та можливості їх використання для купання та водного спорту;

5) ресурси рельєфу (земної поверхні) - для пішохідного, гірськолижного, спелеологічного туризму, альпінізму, скелелазіння;

6) біологічні рекреаційні угіддя та ресурси - промислові угіддя, промислові види рослин, тварин, риб;

7) природно-пізнавальні ресурси - пам’ятки природи, заповідні урочища та ін.

І.М.Яковенко розрізняє такі види рекреаційного природокористування:

І - рекреаційно-лікувальне природокористування, у т.ч.: 1) кліматолікування; 2) бальнеолікування (з використанням цілющих мінеральних вод); 3) грязелікування;

ІІ - рекреаційно-оздоровче природокористування, у т.ч.: 1) купально-пляжна рекреація; 2) прогулянкова рекреація; 3) промислова рекреація (мисливство, рибальство, збирання їстівних, лікувальних та декоративних рослин і тварин);

ІІІ - рекреаційно-спортивне природокористування, у т.ч.: 1) водноспортивна рекреація; 2) гірський туризм (пішохідний, альпінізм, скелелазіння); 3) гірськолижний туризм; 4) спелеотуризм (використання карстових об’єктів); автотуризм;

IV - рекреаційно-пізнавальне природокористування, у т.ч.: 1) природно-пізнавальний туризм; 2) екологічний (зелений) туризм.

Запам’ятайте:

· Рекреаційні ресурси – компоненти природного середовища і феномени (об’єкти, явища) соціокультурного характеру, які завдяки своїм властивостям можуть використовуватися для рекреаційної діяльності.

· Рекреаційні ресурси поділяють на природні, природно-антропогенні, історико-культурні.

· Рекреаційне середовище включає такі складові: природне середовище; квазіприродне (природно-антропогенне) середовище; культурне середовище; техногенне середовище; соціальне середовище.

· Рекреаційне середовище може мати позитивні та негативні характеристики щодо умов рекреаційної діяльності.

· Рекреаційна освоєність території – це рівень її підготовленості (природно-екологічної, інфраструктурної, соціокультурної та ін..) до рекреаційної діяльності.

· О.О.Бейдик (2001 та ін..) розробив докладну систематику рекреаційних ресурсів за трьома групами: 1) природно-географічні; 2)природно-антропогенні; 3) суспільно-історичні.

· Для архітектурно-історичних рекреаційно-туристичних ресурсів розроблені відповідні періодизації (О.Бей дик, 2001).

· Класифікація рекреаційних ресурсів І.М.Яковенко (2004) розроблена за різними ознаками:

- за цільовим призначенням;

- за технологією рекреаційного використання;

- за видами рекреаційного природокористування.

Контрольні питання та завдання

1. Що являють собою рекреаційні ресурси? Як їх систематизують?

2. Поясніть зміст і пізнавальні функції поняття “рекреаційне середовище” (за І.М.Яковенко, 2004). Які головні вимоги ставляться до рекреаційного середовища?

3. Які позитивні і негативні характеристики може мати рекреаційне середовище? Наведіть відповідні приклади.

4. Дайте визначення рекреаційно-туристичних ресурсів.

5. Як систематизує рекреаційно-туристичні ресурси О.О.Бейдик (2001)?

6. Як поділяють суспільно-історичні рекреаційні ресурси?

7..Як хронологічно впорядковують пам’ятки архітектури в Україні (О.О.Бейдик, 2001)?

8..Як систематизують пам’ятні місця історичних подій в Україні за їх хронологією (О.О.Бейдик, 2001)?

9. Характеризуйте біосоціальні (персонально-історичні) рекреаційно-туристичні ресурси.

10. Що являє собою суперточка-тур як специфічний об’єкт туризму?

11. Як класифікує рекреаційні ресурси І.М.Яковенко (2004):

- за цільовим призначенням;

- за технологією рекреаційного використання;

- за компонентами середовища?

12. Представте класифікацію природно-рекреаційних ресурсів, розроблену І.М.Яковенко (2004).

13. Які види рекреаційного природокористування розрізняють у рекреаційній географії?