Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Потреби та інтереси населення






Головна рушійна сила соціально-економічного розвитку закладена в суспільстві у вигляді економічних та духовних потреб людини. За К.А.Гельвецієм, “якщо фізичний світ підкоряється законові руху, то світ духовний не менше підкорюється законові інтересу”. Інтереси – це усвідомлені потреби (умови) існування різних суб’єктів суспільства. Інтереси є “першою цеглиною” у структурі соціально-економічних відносин. Кожна людина виступає носієм різних інтересів – особистих, колективних, громадських (суспільних). У ринковій економіці приватний інтерес домінує над суспільним, але ринковий механізм забезпечує координацію та поєднання цих інтересів. Першим такий механізм дослідив А.Сміт. Виробник хоче продати як найдорожче, споживач – купити найдешевше. Оскільки індивід виступає одночасно і як виробник, і як споживач, ринок регулює ціни співставленням попиту і пропозиції по кожному товару. Такий регулятор А. Сміт назвав “невидимою рукою”. Приватний інтерес полягає у максимізації особистого прибутку та мінімізації індивідуальних витрат. Колективний інтерес має на меті досягнення певних переваг для членів колективу. Інтересами держави є максимізація суспільної користі, зокрема максимізація валового доходу та мінімізація виробничих витрат, максимізація рівня добробуту усіх громадян.

Життєдіяльність суспільства та кожної окремої людини спрямована на задоволення особистих, колективних та громадських потреб за рахунок використання різноманітних ресурсів – природних і штучних (вироблених суспільством), матеріальних і духовних. Співвідношення потреб і ресурсів, рівень задоволення різноманітних потреб суспільства є визначальними, щодо загального рівня розвитку країн та регіонів.

Потреби людини численні й різноманітні. Їх можна систематизувати таким чином:

1) потреби матеріальні – в їжі, в одягу, взутті; у житлі та побутових умовах; у здорових (екологічно безпечних) умовах життєдіяльності;

2) потреби духовні – в освіті й навчанні; установленні особистості, вихованні дітей (естафета духовності); потреби культурні, релігійні; потреби духовної свободи;

3) потреби соціальні – у родині (сім’ї); в праці; у відпочинку; участь у громадському житті та управлінні; потреби відповідного економічного рівня життя; потреби нормального (звичайного, традиційного) середовища життєдіяльності.

За ступенем важливості для окремої людини А. Маслоу поділяє особисті потреби так (від більш до менш необхідних): 1) фізіологічні; 2) потребі самозбереження; 3) соціальні; 4) потребі в повазі; 5) потребі в самоутвердженні. Історичний розвиток людства спрямований на задоволення звичайних потреб населення і разом з тим на формування все нових видів потреб. Є точка зору, за якою суспільний прогрес – це невпинна й ступінчата заміна одних потреб іншими, більш високими. Зауважимо, що сучасні концепції сталого розвитку закликають до свідомого скорочення потреб, регламентації та обмеження споживання у зв’язку зі швидким скороченням природних ресурсів та загрозами глобальної екологічної кризи.

На прикладі економічно розвинених країн встановлюють такі найбільш загальні етапи розвитку потреб. На першому етапі (до середини ХХ століття) переважає орієнтація на задоволення матеріально –речовинних потреб внаслідок якої сформувались концепції “економіки споживання” та “споживчого суспільства”. Для другого етапу характерна орієнтація на більш повне задоволення соціальних потреб (освіта, побутове обслуговування, медицина, спорт відпочинок, туризм, розваги) за умови достатньо високого рівня матеріального споживання (1950 – 1970 – і роки). Наприклад, у структурі особистого споживання США витрати на харчування (матеріальні потреби) становлять лише 15%. А на побутові послуги (соціальні потреби) – перевищують 40%. Третій етап розвитку потреб започаткований у 1980-х роках. Інтенсивний розвиток творчих та духовних потреб вимагає вільного часу: відтак, зростають потреби у вільному часі. Значна частина населення США намагається збільшити свій вільний час навіть за рахунок зменшення заробітків.

Для задоволення зростаючих потреб виник новий вид діяльності – маркетинг, об’єктом якого є потреби як такі. Розробляються концепції соціально–економічного маркетингу, спрямовані на підвищення рівня життя. Розробляють також системи соціальних технологій, що визначають суспільні оцінки нових потреб. У радянській економіці була поширена “модель обмеженого споживання”, в основу якої був покладений залишковий принцип фінансування соціальної сфери і достатньо повного – виробничої сфери і особливо військово – промислового комплексу.

Чи не найбільш складне питання – оптимальне поєднання потреб особистих, колективних (групових) і громадських або ж поєднання індивідуальних та суспільних інтересів. Протягом історичного розвитку людства у різних цивілізаціях і країнах співвідношення індивідуальних та громадських інтересів і прав було дуже різним. Протягом XX століття протікало своєрідне історичне змагання двох світових систем – капіталістичної з ринковою економікою та соціалістичної (моделі СРСР) з централізованим управлінням, яке завершилось беззастережною перемогою ринкової (ліберальної) системи і розпадом СРСР та інших “соціалістичних імперій”, таких як Югославія та Чехословаччина.

У ринковій економіці приватний інтерес домінує на суспільним, але ринкові механізми забезпечують поєднання таких інтересів. Закон такого поєднання був відкритий А.Смітом і названий ним правилом “невидимої руки”: кожний робітник має свій інтерес і працює для себе, але ринковий механізм попиту – пропозиції об’єднує ці індивідуальні устремління в загальний суспільний розвиток. В адміністративно – командній системі механізм поєднання соціальних інтересів був протилежним: державні інтереси мали пріоритет над регіональними, регіональні - над місцевими, колективні - над особистими. Економічний крах такої моделі засвідчує її принципову неправильність.

Термін “ соціалізм ” введений у науковий обіг французьким філософом Пьєром Леру у XIX ст., який протиставляв його “ індивідуалізму ” як більш високу форму організації суспільства. Цікаві роздуми щодо співвідношення історичної послідовності індивідуального – громадського належать колишньому прем’єр – міністру уряду Росії С.Ю. Вітте, який на початку XX ст. писав: “Общинне володіння є стадією лише певного моменту життя народів, з розвитком культури і державності воно неминуче повинно переходити в індивідуалізм – в індивідуальну власність; якщо ж цей процес затримується і особливо штучно, як це було у нас (у тогочасній Росії – О.Т.), то народ і держава хиріють”. І ще: “З адміністративно – поліцейської точки зору легше пасти стадо, ніж кожного члена стада окремо”. Така оцінка поєднань особистого – суспільного була пророчою по відношенню до наступної долі Росії та СРСР.

Ще одна соціальна проблема, пов’язана з формуванням людських інтересів – орієнтація на досягнення соціальної рівності. Ідея соціальної рівності має тисячолітню історію і певною мірою популярна і в наш час. Разом з тим для суспільства завжди була властива соціальна диференціація (нерівність), що базувалась на різниці у прибутках та споживанні населення. Економічно розвинутим країнам вдалося досягти відносної рівності своїх громадян щодо особистого споживання та некапіталізованого майна. В інших країнах соціальна нерівність населення залишається значною і подекуди зростає.

 

Запам´ ятайте:

· Інтереси – усвідомлені потребі й умови існування окремих суб´ єктів суспільства від окремих індивідів, соціальних груп до територіальних громад і суспільства в цілому.

· Духовний світ керується законом інтересу так само, як світ фізичний підкоряється законові руху (К.А.Гельвецій, ХVIIIст.).

· Кожна людина є носієм різних інтересів – особистих, групових (колективних), громадських (суспільних).

· Одна з головних проблем суспільно – історичного розвитку – поєднання інтересів індивідуальних і громадських (суспільних), приватних і загальнодержавних.

· У найбільш загальній формі потреби людей поділяють на матеріальні, духовні та соціальні.

· Особисті потреби людини ранжовані за більшою-меншою необхідністю так (за А.Маслоу): 1) фізіологічні; 2) самозбереження; 3) соціальні; 4) повага; 5) самоутвердження.

· Суспільний розвиток - це невпинне зростання все нових потреб, зумовленних більш високими вимогами щодо якості життя.

· Розрізняють три найбільш загальні етапи розвитку потреб: 1) орієнтація на задоволення матеріальних потреб (до середини ХХ ст.); 2) орієнтація на соціальні потреби за умови достатнього задоволення матеріальних потреб (1950 – 1970 рр.); 3) орієнтація на задоволення духовних потреб за умови високого рівня забезпечення матеріальних і соціальних потреб (з 1980 –х років).

· Для задоволення зростаючих потреб населення виник новий вид діяльності – маркетинг, який вивчає тенденції історичних змін інтересів і потреб населення, прогнозує їх подальший розвиток і розробляє методи й механізми забезпечення потреб.

· В умовах ринкової економіки “невидима рука” ринку (за А.Смітом) поєднує і регулює інтереси індивідуальні і громадські, приватні і суспільні: кожен виробник хоче продати свій товар чи послугу якнайдорожче, а споживач намагається купити їх якнайдешевше; ринкові механізми знов і знов регулюють рівновагу попиту й пропозиції.

· Історію людства пронизує протистояння індивідуальне – соціальне, особисте – громадське, приватне – державне. У різних країнах і у різний час співвідношення таких чинників було різним. На даний час незаперечну перемогу дістала ринкова модель, за якої приватний інтерес домінує над державним.

· Ідея соціальної рівності не може мати абсолютного виразу і має на меті недопущення кричущої нерівності людей, регіонів і країн.

 

Контрольні питання та завдання

1. Поясніть роль і місце у суспільній географії поняття “інтереси”. Наведіть приклади інтересів індивідуальних, групових, громадських, суспільних.

2. Поясніть зміст “закону інтересів”, позначеному у ХVШ ст. К.А.Гельвецієм. Які обставини й ознаки дозволяють називати інтереси людей суспільним законом?

3. Наведіть приклади поєднання в кожній окремій людині інтересів особистих, колективних та громадських.

4. Як вирішували співвідношення інтересів особистих і громадських у бувшому СРСР? Як розв’язують цю проблему в умовах ринкової економіки?

5. Характеризуйте зміст людських потреб:

а) матеріальних; б) духовних; в) соціальних.

6. Як ранжував особисті потреби А. Маслоу за ступенем більшої чи меншої необхідності?

7. Які етапи у розвитку суспільних потреб виділяють суспільствознавці? Наведіть приклади формування нових потреб на різних етапах суспільного розвитку. Поясніть причини виникнення нових інтересів і потреб.

8. Що являє собою маркетинг як новий вид наукової та практичної діяльності?

9. Як змінюється співвідношення індивідуального – соціального, особистого-громадського, приватного – державного на різних етапах соціально-економічного розвитку суспільства щодо оптимального поєднання інтересів і потреб населення?

10. Поясніть протирічивий характер ідеї соціальної рівності. Які економічні та політичні наслідки може мати значна соціальна нерівність? Наведіть приклади країн, яким вдалося наблизитися до соціальної рівності.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.