Геодемографічні процеси

Географія населення (геодемографія) як один із головних розділів суспільної географії має значний досвід своїх розробок, користується достатньо сформованим понятійно - концептуальним апаратом. Чи не найслабкішою ланкою географії населення на даний час залишаються динамічні й часові аспекти. Геодемографи традиційно користуються поняттями руху населення, його кількісних і якісних змін. Звичайним став аналіз демографічної обстановки чи ситуації у певному регіоні - геодемографічної ситуації. Методом порівняння основних демографічних характеристик на різний час або ж співставленням різночасових геодемографічних ситуацій встановлюють певні зміни й тенденції розвитку населення. Геодемографія впритул підійшла до введення принципового нового поняття - геодемографічний процес.

Геодемографічний процес (ГДП) - це часовий розвиток населення на певній території, його кількісні й якісні зміни, загальний напрямок і характер таких змін. У широкому розумінні ГДП охоплює й зміни у просторовому розподілі населення, тенденції розвитку його розселення. Але такі зміни відносно уповільнені і на передній план виходить “часова траєкторія” розвитку населення певної території, тенденції його кількісних і якісних змін. Ключове завдання геодемогрфії – вивчення геодемографічних процесів та їх типізація.

На даний час розроблена така типізація та таксономія ГДП (О. Топчієв, С. Куделіна, В. Яворська, 2000):

- типи ГДП визначаються за співвідношенням загального приросту чи загального зменшення населення регіону;

- підтипи ГДП встановлюються за співвідношенням природного приросту та міграційного сальдо як головних показників руху населення;

- види ГДП фіксують стабільність (рівномірність) чи варіативність (нерівномірність) процесу;

- підвиди ГДП характеризують загальний темп процесу як більш чи менш динамічний.

Загальна систематика типів, підтипів, видів і підвидів ГДП наведена у таблиці 6.

Таблиця 6

Типізація геодемографічних процесів (ГДП)

Примітка: ПП(-) - природний приріст має від’ємне значення; ПП(+) - природний приріст має позитивне значення; МС(-) - міграційне сальдо з від’ємним значенням; МС(+) - позитивне значення показника міграційного руху.

Встановлені такі типи ГДП: висхідний (І); стагнаційний (ІІ); низхідний (ІІІ). Назви підтипів складаються з двох характеристик, що визначають головний фактор динаміки населення, по-перше, та участь у ній другого чинника по-друге. Наприклад, ГДП з шифром І.1.б називаємо так: висхідний ГДП із зростанням населення за рахунок природного приросту з негативним сальдо міграції; ГДП ІІІ.2.а - нисхідний ГДП із зменшенням населення переважно за рахунок механічного убуття з незначним його природним убуттям. В цілому маємо 11 підтипів ГДП, які представлені і позначені в таблиці 6.

Для поглибленого аналізу демографічних процесів користуються демографічнимирешітками, демографічним сітками. Методи аналізу демографічних процесів за допомогою демографічної сітки показані на рис. 18. На ній по горизонталі показаний календарний час – роки з 1995 по 2001, а по вертикалі такі ж роки, але вікові, що характеризують тривалість стану народонаселення. Поперечний аналіз демографічної решітки характеризує реальну генерацію людей (на біжучу дату) та її розподіл за віковими групами. На рисунку напрямок цього аналізу показаний двома стрілками та штриховкою, що утворює стовпчик над біжучим роком (2001 р.).

Поздовжній аналіз демографічної сітки утворює на рисунку діагональну смугу, що з´ єднує 1995-й та 2001-й роки. При цьому розглядається лише одна вікова група людей (5-6), що реально живе у біжучому 2001 році, а діагональ представляє віковий рух цієї групи (когорти), починаючи з 1995 року, та відповідні зміни її чисельності.

Рис. 18. Демографічна сітка

Як бачимо, поперечний аналіз розглядає реальну вікову структуру населення на певну дату, а повздовжній – гіпотетичну генерацію, що складена однією когортою людей, які переміщується з часом з однієї вікової групи до іншої. Методика поперечного демографічного аналізу була розроблена в середині ХІХ століття (А.Кете, У.Фара та ін.), а повздовжного – лише у 50-х роках ХХ ст. (Л.І.Дублін, М.Спігелмен, П.К.Уелптон, Н.Райдер та ін.).

У середині ХХ ст. Л.Гершем був започаткований новий напрямок демографічного аналізу – потенційна демографія, для якого використовувались вже зазначені демографічні сітки. Одиницею аналізу в потенційній демографії виступає вже не вікова група (когорта), а окрема людина. Для такого аналізу розроблені спеціальні демографічні сітки – сітка В.Лексиса та сітка Р.Пресса.

На сітці Лексиса (рис. 19) по горизонталі відкладений час – роки, місяці, тижні, а по вертикалі (у тому ж масштабі) – вік. Аналіз сіток ведуть методом паралельних ліній: 1)горизонтальні лінії – лінії віку; 2)вертикальні – лінії часу; 3)діагоналі – лінії життя. Демографічна сітка дає змогу за двома координатами для даної точки події визначити її третю координату: а) за датою народження людини та датою її смерті вставити точний вік смерті; б) за датою смерті та точним віком смерті-дату народження; в) за датою народження та точним віком смерті – дату смерті.

Рис. 19. Демографічні сітки для потенційної демографії

Сітка Пресса має інше поєднання координат. На обох сітках лініями (С) показані сучасники (сучасне населення), а смугами-ровесники (Р) та однолітки (0). Ровесники – люди з однаковою датою народження, однолітки – люди одного віку в різних когортах. Сітки дозволяють обчислити емпіричної значення та ймовірності відповідних демографічних подій.

Запам’ятайте:

· Традиційно динамічні складові географії населення вивчають за допомогою аналізу руху населення чи методом порівнянь різночасових геодемографічних обстановок і ситуацій. На часі вивчення геодемографічних процесів.

· Геодемографічний процес (ГДП) – це часовий розвиток населення на певній території, його рух з якісними і кількісними змінами, що мають свої тенденції та загальний напрямок.

· ГДП охоплює і зміни у просторовому розміщенні населення, у його розселені. Але такі зміни відносно уповільнені, і на передній план виходить “часова траєкторія” руху населення.

· На даний час розроблена така таксономія ГДП:

- типи ГДП визначають за загальним зростанням чи зменшенням населення;

- підтипи ГДП встановлюють за співвідношенням головних чинників руху

населення – природного приросту та міграційного сальдо;

- види ГДП фіксують стабільність – варіативність руху населення;

- підвиди ГДП показують загальний темп змін як більш чи менш динамічний.

· Встановлені три типи ГДП – висхідний (1), стагнаційний (2), низхідний (3) та 11 підтипів ГДП, які поділені на види та підвиди.

· Геодемографічні процеси аналізують за допомогою демографічних решіток (сіток). Поперечний аналіз решітки представляє реальну генерацію (когорту) людей, поздовжній – показує її віковий рух, переміщення від однієї вікової групи до іншої.

· Такий самий аналіз для окремої людини (а не когорти) називають потенційною демографією (Л.Герш), і його здійснюють за допомогою демографічних сіток В. Лексиса та Р.Пресса.

Контрольні питання та завдання

1. Обґрунтуйте необхідність введення поняття “геодемографічний процес” для аналізу динаміки населення поряд з традиційними категоріями руху населення, демографічної обстановки, демографічної ситуації.

2. Поясніть зміст і функції поняття “геодемографічний процес”.

3. Як співвідносяться у геодемографічних дослідженнях часові та просторові аспекти руху населення?

4. Хто і в який час розробив типізацію геодемографічних процесів?

5. Характеризуйте таксономію геодемографічних процесів. За якими ознаками встановлюють типи, підтипи, види й підвиди ГДП?

6. Назвіть типи й підтипи ГДП і коротко характеризуйте їх. Наведіть необхідні приклади.

7. Що являють собою демографічні сітки (решітки)? Поясніть відмінності між поперечним та повздовжнім аналізом демографічних сіток.

8. Які цільові настанови потенційної демографії (за Л.Гершем)? Як використовують у потенційній демографії демографічні сітки В. Лексиса та Р. Пресса?