Раціональна територіальна організація – закон життєдіяльності суспільства

Концепцію просторової (територіальної) організації суспільства сформував у 1970-х роках американський географ Р.Морілл. З того часу поняття територіальної організації суспільства (ТОС) швидко й конструктивно поширилось серед географів і на даний час вже має статус базової категорії суспільної географії. Нагадаємо, що серед вітчизняних географів нині чи не найбільш популярним є визначення суспільної географії як науки про територіальну організацію суспільства. Суспільна географія вивчає територіальну організацію суспільства (ТОС), особливості розміщення основних складових життєдіяльності суспільства – його природно-ресурсного середовища, населення, виробничої та соціальної інфраструктури, суспільного виробництва, духовної життєдіяльності, культури, політики та інш, а також їх різноманітних просторових поєднань. Життєдіяльність суспільства завжди певним чином організована, і така організація багатоаспектна, багатопланова. Суспільство організоване в політичному аспекті: держави, форми правління й управління, адміністративно-територіальний поділ, політичні партії й об'єднання громадян і т.д. Суспільство організоване також в економічному (різноманітні системи й форми господарства), в соціальному (різні станові групи громадян, верстви населення), в демографічному (різний склад і структура населення), в духовному (різні етноси, культури, конфесії та ін.) аспектах. Всі ці аспекти мають свій просторовий вираз, свою територіальну організацію:

= політична організація породжує кордоні і межі - політичні, адміністративні;

= економічна організація знаходить свій вираз у формуванні територіальних систем виробництва – промислових і транспортних центрів і вузлів, зон і районів сільського і лісового господарства, курортних районів і рекреаційних зон, заповідних територій;

= соціальна організація суспільства реалізується у вигляді територіальних систем розселення, обслуговування, соціальної інфраструктури;

= духовна життєдіяльність має свою територіальну організацію у формі просторового розмежування етнокультурного, конфесійного, громадсько-політичного.

До цього слід додати, що життєдіяльність суспільства протікає в природному середовищі, яке має свої просторові відмінності за природними умовами і ресурсами, за більш чи менш сприятливими умовами щодо його заселення та господарського освоєння території. Іншими словами, суспільство завжди формує свою ту чи іншу природно-середовищну територіальну організацію.

Потреба раціональної організації навколишнього простору пронизує життєдіяльність людини на всіх рівнях суспільного буття. Весь життєвий досвід переконливо свідчить, що у будь-який ситуації людини певним чином функціонально організує той простір, у якому протікає її життєдіяльність. Цей принцип (для суспільної географії – науковий закон) зберігається на всіх рівнях соціального устрою суспільства – від окремого житла, до населених пунктів, міських агломерацій, регіонів і країн. Житло просторово-функціонально поділяють на їдальню, спальню, вітальню, дитячу, міста – на житлові, промислові, транспортні, рекреаційні, адміністративні зони, регіони та країни – на економічні зони й райони, територіальні системи розселення і виробництва, соціальної та виробничої інфраструктури. Таким чином, принцип раціональної функціональної організації простору життєдіяльності виступає як найважливіша умова, як закономірність суспільного розвитку. Його універсальний, глибинний і фундаментальний характер дає підстави стверджувати, що це, по суті, один із фундаментальних і наскрізних законів життєдіяльності, таких, що пронизує та інтегрує природу – населення – господарство.

Запам´ ятайте:

· Концепція ТОС, яку у 1970 роках розробив Р.Морілл, нині стала базовою категорією суспільної географії. Відоме визначення суспільної географії як науки про територіальну організацію суспільства.

· Суспільна географія вивчає ТОС, особливості просторового розміщення та поєднання (комплексування) основних складових життєдіяльності суспільства – його природно-ресурсного середовища, населення, виробничої та соціальної інфраструктури, господарської та духовної діяльності.

· Життєдіяльність суспільства завжди має відповідну просторову (територіальну) організацію: адміністративно-політичну, соціально-демографічну, виробничу, духовну, громадсько-політичну, природно-середовищну.

· ТОС – наскрізна закономірність життєдіяльності людства, а з точки зору суспільної географії – географічний закон.

Контрольні питання та завдання

1. Хто і коли обґрунтував концепцію ТОС?

2. Який науковий статус має ТОС для суспільної географії?

3. Розкрийте суспільно-географічний зміст категорії ТОС.

4. Характеризуйте ТОС як закономірність життєдіяльності населення.

5. Які ознаки дозволяють розглядати ТОС як географічний закон?