Просторовий підхід в географії: географічний метод

Вже зазначалось, що науки можуть і повинні різнитися між собою не лише за об'єктами досліджень, але і за підходами, за аспектами розгляду досліджуваних об'єктів, за специфічними методами. Географія вивчає ландшафтну оболонку Землі, і ця обставина визначає використання географами характерних методологічних підходів і специфічних методів досліджень. Загальновідомо, що все розвивається у часі та просторі. Серед найдавніших наук історія стала наукою хронологічною (часовою), а географія – хорологічною (просторовою). Тогочасні мислителі відчували потребу не лише розмежування часових і просторових підходів, але й їх синтезу: історія – це географія в часі, а географія – історія в просторі; історію необхідно трактувати географічно, а географію – історично. Прерогатива історії – розроблення часового – історичного, еволюційного, динамічного методу, прерогатива географії – обґрунтування просторового (хорологічного) підходу.

Але така загальна методологічна схема є спрощеною. Знову нагадуємо, що всі явища мають свою динаміку і просторову прив'язку. Як було показано вище, геосфери мають свого генезу та динаміку і потребують часових та історичних досліджень. Але пріоритетним і специфічним для географії лишається саме хорологічний, просторовий аспект дослідження ландшафтної оболонки. Проблема поєднання в географії власного хорологічного та загальнонаукового історичного (динамічного) підходів лишається чи не найбільш складною і недостатньо розробленою.

Ландшафтна оболонка має форму сфери і за хорологічним підходом може розглядатися за такими основними напрямами:

1) як сфера, що має глобальні розміри і може поділятися на складові - зони, пояси, сектори, сегменти та ін.; наприклад, географи розробили поділ ландшафтної оболонки на теплові й кліматичні пояси, природні зони і т.д.;

2) як земний простір – земна поверхня, що має три виміри; географи користуються уявленнями про вертикальну ландшафтну поясність у горах, стратифікацію вод в океанах і морях, багатошарову структуру атмосфери та ін.; просторові об'ємні підходи одержали інтенсивний розвиток у метеорології та кліматології, океанографії;

3) як територія чи акваторія - ділянки земної поверхні, що мають два виміри – протяжність і ширина, а третій – глибина чи висота, вважається неістотним;

4) як місце на земній поверхні, як прив’язка об’єкта до земної поверхні, його географічна адреса.

Перший напрям характерний для оглядових географічних досліджень у дрібних масштабах, другий – поширений у дослідженнях середніх і крупних масштабів, третій і четвертий – властивий дослідженням крупного масштабу.

І ще одне принципове зауваження. Географи користуються математичними методами, серед яких поширене групування досліджуваних об'єктів у багатовимірних просторах. Такими є, наприклад, кластерний аналіз, побудова дендрограм, факторний, дискримінантний та інші моделі багатовимірного статистичного аналізу. Слід пам'ятати, що формалізація множин географічних об’єктів за фіксованим переліком їх ознак у вигляді n - вимірного простору (m об’єктів х n ознак) неспівставна з реальним географічним простором. Геопростір як складова земного простору є тривимірним, це його фундаментальна топологічна властивість. Групування чи кластеризація географічних об'єктів у багатовимірних ознакових просторах ніякою мірою не прив'язані до реальної території і лишаються простою ознаковою систематикою досліджуваних об'єктів. Географи співставляють результати таких групувань і кластеризацій з реальним географічним простором шляхом їх картографування.

На даний час можна говорити про загальнонауковий статус хорологічного підходу, географічного методу, який розробляють для аналізу просторової неоднорідності, просторової впорядкованості та організації. Теоретичні та методичні засади просторового (хорологічного) підходу розробляють географи, використовувати його можуть спеціалісти сусідніх галузей (згадаймо: демографія – геодемографія; економіка – регіональна економіка, геоекономіка; політика – геополітика; ботаніка – геоботаніка; екологія – геоекологія і т. ін.). Особливої актуальності просторовий аналіз набуває у зв'язку з масовим поширенням геоінформаційних технологій, формуванням географічних інформаційних систем.

Запам’ятайте:

· Так само, як історія вивчає розподіл явищ у часі, географія досліджує їх розподіл у просторі. Історія розробляє хронологічну систематику досліджуваних явищ, географія – хорологічну (просторову), історики обґрунтовують історичний підхід, історичний метод, географи – просторовий підхід, географічний метод.

· Історичний та географічний (просторовий) методи взаємодіють між собою: історія – це географія у часі, географія – це історія в просторі.

· За хорологічним підходом географи розглядають ландшафтну оболонку за такими головними напрямками:

= як глобальну геосферу;

= як земний простір – трьохвимірну земну поверхню;

= як територію (акваторію, аероторію)*;

= як місце (точку) на земній поверхні.

· У багатовимірних формалізаціях географи розглядають m об’єктів за фіксованими n ознаками у так званому умовному багатовимірному (n-вимірному) просторі з метою групувань, кластеризацій та ін. досліджуваних об’єктів. Такі простори не мають жодного відношення до реального географічного простору. Просторова інтерпретація результатів таких формалізацій можлива лише після їх картографування.

· Географічний (просторовий, хорологічний) метод має загальнонауковий статус і повною мірою використовується іншими науками.

· Просторовий (хорологічний) підхід визначає одну з головних особливостей географічної науки.

· Роль географічного (просторового) методу стрімко зростає в умовах сучасної інформаційної революції, застосування геоінформаційних технологій та поширення географічних інформаційних систем.

Контрольні питання та завдання

1. Поясніть зміст і цільові настанови географічного (просторового) методу співставно з історичним методом.

2. Обґрунтуйте необхідність поєднаного використання власне географічного та історичного методів.

3. Поясніть особливості хорологічного підходу відповідно до різних змістових і масштабних представлень географічної оболонки: а) як глобальної сфери; б) як земного простору; в) як території чи акваторії; г) як географічного місця. Наведіть відповідні приклади.

4. Що являють собою багатовимірні (n - вимірні) формалізовані простори, які застосовують для групувань та класифікацій географічних об'єктів за фіксованим набором ознак?

5. Поясніть, чому формалізовані багатовимірні простори неспівставні с реальним (земним) географічним простором? Яким методом географи співставляють результати багатовимірних групувань з реальним простором?

6. Обґрунтуйте загальнонауковий статус географічного методу. Наведіть приклади запозичень просторового (територіального) аналізу та просторової (територіальної) систематики іншими науками.

7. Поясніть стрімке поширення просторового (хорологічного) методу, зумовлене світовою інформаційною революцією.