Концептуальна модель індивідуальності вчителя

Нині немає ще єдиного загальноприйнятого трактування поняття " професійна індивідуальність учителя". Останні дослідження психологів дають підставу підійти до цього по­няття з позицій " системної якості" (В. П. Кузьмін, К. К. Пла­тонов) як до багатоструктурного утворення, синтезу структур учителя як індивіда, особистості й суб'єкта педагогічної діяль­ності. Елементи цієї системи відбивають певні частини кон­цептуальної теоретичної моделі індивідуальності вчителя, ви­являючи сутність цього педагогічного явища.

Нова властивість — індивідуальність конкретного вчителя. Особливістю цієї системи є те, що вона унікальна, досить стійка і дає змогу вчителю досягати високих результатів в мінливих умовах оточуючого педагогічного середовища, ви­бирати прийнятні та результативні особисто для нього тех­нології.

З позицій системного підходу індивідуальність учителя має три найважливіших взаємопов'язаних ком­поненти: індивідний — природна, біологічна, психофізіологіч­на основа; особистісний — система особистісно і професійно значущих стосунків і властивостей особистості; суб'єктний — рівень самодетермінації і спосіб самореалізації у професійно значущому середовищі.

Індивідні особливості вчителя становлять базову основу його професійної індивідуальності, а особистісно-суб'єктні — сутнісну. За всієї величезної значимості природних основ професійна індивідуальність може сформуватися лише на соціальному рівні — особистісно-суб'єктному. В ході професійно-педагогічної підготовки вчителя не можна спинятися на врахуванні його психолого-фізіологічних властивостей (таких, як темперамент, особливості пізнавальних процесів, здоров'я тощо). Необхідно перенести акцент на врахування й формування особистісних особливостей майбутнього педаго­га, озброїти його потребою і спроможністю керувати своїм професійним розвитком.

Професійну індивідуальність учителя можна описати як ієрархічно ще більш складне, більш багатоструктурне утво­рення. Але нами було прийнято саме цей варіант теоретичної моделі індивідуальності вчителя, бо він достатній для того, щоб конкретний індивід міг провести професійне самодослідження та обґрунтувати для себе стратегію і тактику са­морозвитку, спираючись на індивідну, особистісну й суб'єктну їх детермінацію. Щоб він мав можливість вибрати індивіду­ально прийнятну стратегію і тактику професійної діяльності, прийнятні педагогічні технології.

Учитель, як індивід, володіє вихідною цілісною компо­зицією природних можливостей: загальним рівнем стану здоров'я; особливостями темпераменту і пізнавальних про­цесів (типом пам'яті, що переважає, уваги, уяви, загальною картиною мислення), спеціальними здібностями, в тому числі педагогічними. Процес формування індивідуальності вчителя детермінований ними в різному ступені.

Учитель, як особистість, має унікальну композицію осо­бистісних особливостей і систему стосунків з оточуючим пе­дагогічним середовищем. Значимими для вчителя є такі особистісні особливості, як мотивація та напрям професійної діяльності, емпатія, толерантність, психологічна грамотність і компетентність, рівень розвитку комунікативних та організаційних здібностей, виявлення акцентуацій у педа­гогічній діяльності та багато іншого.

Учитель — не тільки професійно спрямована система, а й система, що саморегулюється. Це виявляється у відчутті й усвідомленні " професійного " Я". Воно включає в себе: образи " Я' (" Я" в минулому", " Я" в теперішньому", " Я" в май­бутньому"), картину " Я", " Я" -концепцію. Їх усвідомлення дає змогу вчителю зрозуміти зміни в провідній меті та мотивах, життєвих і професійних планах. Це суб'єктна основа індивіду­альності вчителя.

Індивідуалізувати професійно-педагогічну підготовку майбутнього вчителя як систему професійного розвитку можна на трьох рівнях:

1. Індивідному — передбачає врахування і самоврахування майбутнім учителем різноманітних природних властивостей осо­бистості (темпераменту, особливостей пізнавальних процесів, здібностей, емоційно-вольової сфери, здоров'я тощо).

2. Особистісному — передбачає врахування й формування системи професійно значущих стосунків і рис вчителя (став­лення до дитини, навчального предмета, колег по педа­гогічній взаємодії, педагогічній діяльності в цілому, професії вчителя; професійна спрямованість, специфіка виявлення ак­центуацій характеру в професійній діяльності тощо).

3. Суб'єктному — озброює вчителя системою знань і раціональних прийомів самодетермінації й самореалізації, формує потребу й спроможність постійно регулювати свій професійний розвиток.

Розуміння вчителем своєї індивідуальної сутності, потреба мати свій власний стиль професійної діяльності і бути конку­рентоздатним у сучасних соціально-економічних умовах підштовхує його до пошуку оптимальної особисто для нього педагогічної технології. Конкрет­на технологія висуває певні вимоги не тільки до рівня підго­товки вчителя, а й до індивідуальної композиції особистісних якостей.