Історія виникнення проектної технології

Лекція 4

Тема. Проектна технологія: історія виникнення, мета і завдання

План

1. Історія виникнення проектної технології.

2. Сутність, мета, завдання проектної технології.

3. Етапи та параметри педагогічного проектування.

4. Умови застосування методу проектів.

5. Психологічні та організаційні бар’єри в процесі проектної діяльності.

6. Типи навчальних проектів.

7. Класифікація проектів за провідним видом діяльності (дослідницький, інформаційний, ігровий, творчий, телекомунікаційний, прикладний).

8. Вимоги до особистості педагога під час організації навчального проектування.

Література

1. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / Автор-укладач Н. П. Наволокова. – Х.: Вид. група «Основа», 2012. – 176 с. – С. 78-83

2. Метод проектів у початковій школі / Упоряд.: О. Онопрієнко, О. Кондратюк. – К.: Шк. світ, 2007. – 128 с. (Б-ка «Шк. світу»).

3. Освітні технології: навч.-метод. посіб. / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін.; За ред. О. М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2004. – 256 с. – С. 148-162.

4. Проекти в початковій школі: тематика та розробки занять / упоряд.: О. Онопрієнко, О. Кондратюк. – К.: Шк. світ, 2007. – 128 с. – (Б-ка «Шк. світу»).

Історія виникнення проектної технології

Однією з альтернатив класно-урочної системи є метод проектів, який дає змогу отримати комплексне знання. Метод проектів за­свідчує повну узгодженість навчання із життям та інте­ресами учнів, ставить школяра у становище дорослої лю­дини, активно розвиває мислення з опорою на науку.

У другій половині XIX ст. у школах США виник ме­тод проектів. Його також називали методом проблем. Американський філософ і педагог Джон Дьюї запропонував будувати навчання на активній основі, через доцільну діяльність старшоклас­ника, ураховуючи особисті інтереси кожного і розкриваючи учням важливість знань.

Педагогічні погляди Дж. Дьюї є теоретичною осно­вою методу проектів, який обґрунтував американський педагог Вільям Кілпатрик (1871—1965).

У 20-ті роки XX ст. у Радянському Союзі також були спроби впровадити елементи проектного навчання у ви­гляді самостійних завдань. Проте в 1931 р. вони зазна­ли нищівної критики і заборонені. Ідею проектів у педагогіці розгляда­ли відомі українські та російські педагоги і психологи (А. Макаренко, В. Сухомлинський, Г. Ващенко, І.Іванова, Б. Ананьєв, В. Беспалько та ін.). Василь Сухомлинський наголо­шував, що педагогіка набуде ознак проективної науки, якщо опиратиметься на психологічні знання; використовуватиме цілепокладання, системний підхід, моделювання, активне перетворення педагогічної діяльності. Він називав про­ектування навчання і виховання головною сферою поєд­нання теорії та практики. Учень за таких умов починає розуміти, для чого йому потрібні знання, які дає школа, і де їх можна застосувати. Отже, проектування є керова­ною організаторсько-педагогічною системою.

Із часом ідея методу проектів зазнала змін. Нині вона є інтегрованим компонентом розробленої і структурованої системи освіти, основаним на розвитку пізнавальних навичок, креативності, умінні орієнтуватись в інформаційному просторі, самостійно конструювати знання, розвивати критичне і творче мислення.