Кількість та склад

Керівництво партизанським рухом

Стратегічне керування «партизанським рухом» здійснювала Ставка Веховного Головнокомандування СРСР через Центральний штаб партизанського руху (ЦШПР, рос. ЦШПД) у Москві. Начальником ЦШПР у 1942—1944 роках був секретар ЦК КП Білорусії Пантелеймон Кондратович Пономаренко. У Москві також знаходились «республікі» та крайові штаби, що були підпорядковані Центральному штабу. Начальником Українскього штабу партизанського руху (УШПР, рос. УШПД) був секретар ЦК КП(б)У Тимофій Амвросійович Строкач — український кадровий чекіст, заступник наркома внутрішніх справ УРСР.

Найбільш відомі керівники радянського партизанських військових з'єднань в Україні: Ковпак Сидір Артемович, Федоров Олексій Федорович, Сабуров Олександр Миколайович, Вершигора Петро Петрович

Територія базування

Кількість та склад

1 березня 1944 року перший секретар ЦК КП(б)У Микита Хрущов, виступаючи на сесії Верховної Ради УРСР, заявив: в Україні діяли 228 партизанських загонів кількістю 60 тис. чоловік. А вже 20 серпня того ж року в доповідній записці Українського штабу партизанського руху йдеться про 115 тис. Через декілька місяців у документах УШПР фігурує 180 тис. У травні 1945-го ЦК КП(б)У вже оперувало даними в 200 тис. чоловік. 1975 року, після чергової кампанії з виявлення партизанів, з'явилася нова цифра — 501 тис. Українська партноменклатура тоді прагнула показати свою республіку «найбільш партизанською з усіх партизанських».

Усі ці цифри історики піддали ревізії після розпаду СРСР. Зокрема Анатолій Кентій стверджує, що реальна чисельність партизанів, які одночасно діяли на окупованій території, була максимальною на січень 1944 року — близько 48 тис. А за роки війни загалом, пише російський дослідник Олександр Гогун" через партизанські загони пройшло біля 100 тис. чоловік.

468 тис. солдатів вермахту загинули від рук партизанів — такою була офіційно прийнята в СРСР статистика німецьких втрат. Ця кількість теж радикально завищена. Американський історик Джон Армстронґ, проаналізувавши німецькі джерела, пише про 30-45 тис. загиблих солдатів вермахту й колабораціоністів на всій території СРСР. Німецький історик Луц Клінкхаммер називає цифру в 18 тис

Український історик Анатолій Кентій вважає, що за всі роки німецької окупації через лави радянських партизан, підконтрольних Москві, пройшло 50-70 ти­сяч чоловік. Кількість же не раядянських, тобто не підконтрольних УШПР або антирадянських партизан було в 2-3 рази більше.

У 1942 році на Полісся і Волинь вирушили спеціальні відділи червоних партизан, які були призначені для боротьби з німцями та УПА і в лавах яких було чимало польських комуністів. Шукаючи можливість помститися українцям, чимало поляків вступали до лав радянських партизанів. На Волині 7 тис. поляків перебувало у складі різних «червоних» партизанських груп. За період січень-березень 1944 року польські партизани провели 17 боїв з підрозділами УПА. При цьому не обійшлося без значних втрат з боку мирного українського населення