Урок 39

ТЕМА: Новела як літературний жанр, її характерні ознаки, різновиди. О. Генрі – майстер новели. Моральні цінності в новелі «Дари волхвів». Біблійні мотиви у творі, художні деталі.

МЕТА: дати визначенняжанру новели, виявити її характерні ознаки у прочитаних творах; розрізняти за змістом різновиди новел (психологічну, філософську, фантастичну та ін.); ·виокремити основні риси новели як жанру літератури; розглянути новелу «Дари волхвів», біблійні мотиви

Хід уроку

І. Оголошення теми, мети і завдань уроку

ІІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

Слово вчителя Американський письменник О. Генрі (Вільям Сідні Портер) увійшов у літературу як майстер короткого оповідання та гостросю-жетної новели з динамічною дією і несподіваною розв'язкою.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ!

Новела (італ. novella, від латин, novellas — новітній) — невеликий за обсягом прозовий твір про незвичайну життєву подію з динамічним, напруженим сюжетом та несподіваним фіналом.

Новелам властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів, зведення до мінімуму кількості персонажів. Автори концентрують увагу на змалюванні незвичайних життєвих обставин, в які потрапили головні герої, на висвітленні їхніх настроїв і переживань.

Інтерв’ю з письменником- новелістом:

(Дослідники життя і творчості письменника зустрілися з О.Генрі)

Журналіст: ми, сьогоднішні читачі, як і попередні покоління захоплюємося Вашою творчістю, тому хотілося би якомога більше знати про Ваше життя та процес творчості.

Розкажіть, будь ласка, про ваше дитинство

О. Генрі:

Народився я в Грінзборо в родині лікаря. в 1862 Схильність до літератури успадкував від матері, яка захоплювалась мистецтвом і писала вірші, та від діда, редактора місцевої газети.

Після смерті матері моїм вихованням займалася тітка Евеліна Портер, у приватній школі якої провчився до 1876 року. Одним з її улюблених завдань було — скласти продовження оповідання, початого нею.

Журналіст: За спогадами однокласників, ви краще за всіх вигадував незвичайні кінцівки. Однак навчання в школі вам довелося покинути чому?

О.Генрі: я змушений був (матеріальні труднощі) піти працювати до свого дядька в аптекарському магазині; там здобув диплом фармацевта.

Журналіст: і знову ж ви залишаєте цю роботу…

- У 1882 році у з'явилися грізні ознаки туберкульозу, і друзі, сім'я Холлів, відвозять мене на ранчо у Техасі, де я намагався навчитися всього, що вміли мешканці Заходу, і навіть пройшов почесний обряд «посвячення в ковбої». Самостійно опанував іспанську, німецьку і французьку мови, вдосконалював англійську, зокрема захопився вивченням лексики і читанням тлумачного словника Вебстера. У 1884 році родина Холлів продає ранчо, і я переїжджаю до Остіна, працюю то креслярем, то клерком, то касиром банку, а весь вільний час присвячую читанню книжок.

Журналіст: у 1887 році, як ви зазначували, змінилося ваше життя

- Так, я познайомився й одружився з Етол Естес, яка підтримувала мене в перших літературних спробах. Потім отримав перший гонорар за публікації в місцевій газеті. І того ж року народилася моя донька, яку назвали Маргарет Ворз.

У 1894 році став редактором і видавцем газети «Рол-лінг Стоун». Більшість коротких оповідань, опублікованих у ній, являли собою пародії на відомі літературні штампи. Чимало з них своїми темами, героями і стилем стали попередниками майбутніх популярних новел. Через брак коштів газета проіснувала лише один рік.

Журналіст: що ж сталося, що ви змушені були переховуватися, залишити родину, яку дуже любили?

- Наприкінці 1894 року ревізія виявила у банку, де я працював касиром, нестачу, і мене звинуватили в розтраті, за що мав постати перед судом. Спочатку переховувався в Новому Орлеані, потім виїхав до Гондурасу. (я ні в чому не був винен, але довести цього не міг)

Журналіст: ви перестали писати?

- Ні, ну що ви… Враження від перебування у цій тропічній країні використав для написання оповідань з пригодницькою фабулою, з яскравими замальовками природи, культури та побуту мешканців Латинської Америки. Згодом, за порадою видавця з Нью-Йорка, двадцять із цих оповідань я переробив і об'єднав у книзі «Королі і капуста».

Журналіст: і знову вас переслідують випробування…

- Так.Дізнавшись про тяжку хворобу дружини, я повернувся до Остіна. Відразу ж після смерті Етол мене заарештували і в березні 1898 року засудили до п'яти років ув'язнення.

Журналіст: чому ви О.Генрі, а не Сідні Портер?

Працюючи у в'язниці аптекарем, користувався довідником Естена Оссіана Генрі; узяв собі його прізвище та першу літеру його імені. Так з'явився псевдонім О. Генрі. Ним уперше підписався під оповіданням «Різдвяний подарунок Свистуна Діка», гонорар за який був використаний для придбання подарунка доньці. Вийшовши на волю, деякий час жив у Піттсбурзі, а в 1902 році переїхав у Нью-Йорк.

Журналіст: дякую Вам за те, що погодились зустрітися зі мною і Вашими шанувальниками

Слово дослідникам творчості письменника.

- О. Генрі видав десять збірок новел. Вершина його творчості — новели про Нью-Йорк, об'єднані у збірці «Чотири мільйони»; у них зображено життя мешканців чотирьохмільйонного міста. Популярні також й інші збірки новел О. Генрі: «Серце Заходу», «Палаючий світильник», «Дороги долі», «Ділові люди». Герої цих творів — люди найрізноманітніших професій і соціальних верств.

Симпатії автора — завжди на боці «маленької людини», часто невдахи. Життєві випробування герої новел О. Генрі переносять мужньо і зберігають у своїй душі кращі людські якості — здатність любити своїх близьких, співчувати чужій біді. Письменник відкрив своєрідний психологічний закон «ланцюгової реакції добра»: добрі вчинки одного героя породжують добрі дії інших людей. О. Генрі стверджував, що в людині відкриваються найкращі якості тоді, коли вона робить щось добре заради іншого. Він не переставав повторювати: «У кожного із вас є величезні скарби, які ви мало цінуєте».

Саме цю тему і розкриває письменник у новелі «Дари волхвів». За євангельською легендою, коли народився Ісус, на сході спалахнула зірка.Три мудреця-волхва, побачивши її, зрозуміли, що народився спаситель світу і вирушили вклонитися йому. Вони принесли дари – дорогоцінні пахощі. За переказами, звідси пішов звичай в Різдво обдаровувати близьких людей.

Учень: Як обіграє письменник цей переказ?

- Переддень Різдва – маленька квартира, де панують «не те, що волаючі злидні, але красномовно мовчить бідність», мешкають двоє люблячих людей.Юна дружина, якій здається, що жоден подарунок не може бути гідним її чоловіка, все ж хоче обдарувати його. Вона рахує ті мізерні заощадження і розуміє, що їх ні на що не вистачить.

У Делли і Джима є два скарби – її прекрасне волосся

і золотий годинник, який дістався Джиму від батька

(правда, годинник висить на обдертому ланцюжку)

- І що ж вона робить?

- Делла знаходить вихід: вона продає волосся і купує ланцюжок.

- Я, сподіваюсь, що чоловік зрадів.

- Я теж так думав, коли читав новелу, але коли Делла вручає подарунок, виявляється, що годинника немає.

- Як? А де ж він подівся?

- Джим, який теж безмежно любив дружину і знав, що вона мріє про гребінь для її розкішного волосся, продав годинник і купив їй на Різдво гребінь.

- Тож виходить, що фінал дуже сумний.

- А давайте ми з вами поміркуємо, чи такий вже й сумний фінал.

Учні:

- Я думаю, що фінал сумний: подарунки дуже хороші, але вже нікому не потрібні.

- А я думаю, що фінал щасливий, адже чоловік і жінка зробили один одному безцінні подарунки: любов, відданість, готовність пожертвувати один для одного найбільшими скарбами.

Вчитель: дійсно, О.Генрі робить мудрий висновок: волхви принесли дари дари, але серед них не було головного, письменник не називає його, але нам зрозуміло, що цей дар - любов і вірність. Їх не купити, якщо навіть в кишені у вас мільйон.

Домашнє завдання: усна відповідь-роздум: Як ви розумієте слова О.Генрі «Не в тму річ, яку дорогу ми вибираємо, те, що всередині нас, змушує нас вибирати дорогу»?