Урок 27

Тема: Олександр Пушкін. «19 жовтня 1825 року». Уславлення дружби і вірності у вірші О.С.Пушкіна «19 жовтня».

Мета: висвітлити основні факти біографії О.Пушкіна, ознайомити з історією створення твору; розвивати усне мовлення учнів, навички виразного читання, збагачувати словниковий запас школярів; виховувати самостійність та критичність мислення учнів, любов до художнього слова.

Обладнання: презентація «Сонце російської поезії»; автор Химинець А.А., видання творів, текст поезії в оригіналі та перекладі.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань та формування на їх основі вмінь і навичок.

Хід уроку.

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Оголошення теми і мети уроку.

Слово вчителя.

В історії світової літератури є такі імена, до яких звертаються люди різного віку, уподобань та смаків. Вони супроводжують кожного з нас від колиски до самої смерті. Для багатьох поколінь росіян саме таким поетом був О.С. Пушкін – видатний поет, прозаїк, драматург, глибокий знавець історії Росії, справжній Майстер, творчість якого стала взірцем для багатьох наступних митців.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу.

1. Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях поета з використанням презентації.

6 червня 1799 року у Москві на Німецькій вулиці у відставного майора Сергія Львовича Пушкіна та дружини його Надії Осипівни народився син Олександр. Рід Пушкіних належав до старовинного дворянського роду, що брав свій початок у XIII столітті й був тісно пов’язаний з історією становлення Російської держави. Так, його бабуся походила з роду Ржевських, відомого ще з часів Київської Русі. А мати, Надія Осипівна, була онукою Абрама Петровича Ганнібала, хрещеника й вихованця Петра I, «арапа Петра Великого». Зазначимо, що поет завжди цікавився своїм родоводом і з гордістю писав: «Ім’я предків моїх зустрічається щохвилини в російській історії». Батько поета був високоосвіченою людиною: досконало знав французьку мову, мав велику бібліотеку, знав напам’ять безліч поезій та умів їх гарно декламувати, сам писав вірші, любив театр, музику.

Дитинство поета пройшло у Москві та Захаровому, помісті бабусі Марії Олександрівни Ганнібал. Саме їй та няньці Орині Родіонівні маленький Олександр зобов’язаний першими яскравими враженнями від російських народних казок, за ними він навчився і російської грамоти. Влітку 1811 року дванадцятирічного Олександра віддали до Царськосельського Ліцею — закритого навчального закладу для дітей дворян, яких мали виховувати для державної служби. Того року прийняли лише тридцять учнів, яким у майбутньому судилося стати гордістю Російської імперії. Юний ліцеїст вільно володів французькою мовою, тому його всі називали «Француз». У роки навчання в Ліцеї Пушкін знайшов справжніх друзів: І. Пущина, В. Кюхельбекера, А. Дельвіга, К. Данзаса, І. Малиновського, М. Яковлєва та інших. Дружба з ними тривала протягом усього життя поета. У день випуску всі вони поклялися у вічній дружбі, обмінялися чавунними обручками і вирішили зустрічатися кожного року 19 жовтня.

У Ліцеї Пушкін почав писати вірші. Перший його вірш був опублікований 1814 року і називався «К другу стихотворцу». Юний автор намагався приховати своє прізвище і тому підписався«Н. К. Ш. П.» (якщо читати справа наліво, то вийде прізвище Пушкін без голосних). Взагалі, поезія ліцейського періоду вражає своєю життєрадісністю, прославленням радощів життя, кохання, дружби.

У 1817 році О. Пушкін закінчив Ліцей. На випускному іспиті з російської словесності юнак читав вірш «Воспоминание в Царском Селе», яке вразило присутнього на екзамені патріарха російських поетів Г.Р. Державіна. Відомий поет віщував йому блискуче майбутнє. Слова виявилися пророчими. Через три роки вийшла перша велика поема О. Пушкіна «Руслан і Людмила», що зробила його знаменитим. В. Жуковський подарував молодому поетові портрет з надписом: «Переможцю учневі від переможеного вчителя». Після закінчення Ліцею О. Пушкін служив у Колегії іноземних справ і продовжував писати вірші. Протягом 1817–1820 років змінюється характер лірики поета, у ній з’являються волелюбні мотиви й настрої. Серед найбільш відомих віршів цього періоду слід назвати оду «Вольність» (1818), в якій поєдналися традиції класицизму і романтичного пафосу, «Село» (1819), «До Чаадаєва» (1818), сповнені ідеями патріотизму, «Казки. Noель» (1818), в якій відчувається їдка іронія на царя. За Пушкіним утверджується слава поета-вільнодумця. Це призвело до того, що молодого митця заслали на південь. З 1820 р. по 1824 р. О. Пушкін перебуває в Одесі та Бесарабії. Цей період творчості поета літературознавці називають романтичним. О. Пушкін створює цикл поем «Брати-розбійники», «Цигани», «Бахчисарайський фонтан», ліричні поезії «Погасло денне світило…», «Чорна шаль», «До моря», починає писати роман у віршах «Євгеній Онєгін». У 1824 році поет переїздить до маєтку своїх батьків — Михайловського. Саме там була написана драма «Борис Годунов», багато ліричних віршів: «Храни мене, мій талісман…», «Наслідування Корану», «Фонтану Бахчисарайського палацу» тощо.

14 грудня 1825 р. у Петербурзі на Сенатській площі відбулося повстання декабристів, серед яких було багато друзів та знайомих О. Пушкіна. Найактивніших із них було повішено, інших — відправлено на двадцятип’ятирічне заслання до Сибіру. На знак їхньої підтримки поет пише вірш «У глибині сибірських руд…», який передає до Сибіру за допомогою М. Волконської, що їхала до свого засланого чоловіка. Новий цар Микола I викликав О. Пушкіна до Москви, неначебто вибачивши йому і прагнучи зробити поета покірним, привернути його на свій бік. До кінця життя Пушкіна цар був його цензором, за ним увесь час слідкувало III жандармське відділення на чолі з Бенкендорфом. Проте поет залишився вірним своїм переконанням.

Протягом 1826–1830 років з-під пера митця вийшли «Будиночок у Коломні», «Маленькі трагедії», «Повісті Бєлкіна». Восени 1830 р. було закінчено роман «Євгеній Онєгін», над яким поет працював понад сім років. На думку пушкінознавців, у 30-х роках у творчості Пушкіна переважає проза, представлена такими творами, як «Дубровський», «Пікова дама», «Капітанська дочка», «Історія Пугачова». В цей же період були створені поема «Мідний вершник», казки у віршах, «Пісні західних слов’ян», прекрасна лірика («Що в імені тобі моє -му?», «Біси», «Мій родовід» тощо).

Взимку 1828 року на одному з московських балів О. Пушкін уперше зустрів шістнадцятилітню Наталію Гончарову, яка щойно почала виїжджати у світ. «Я покохав її, голова моя закрутилася», — писав поет. Саме у цей час світ побачив вірш «Мадонна», в якому поет називає Наталі «чистішої краси найчистіший взірець». Незабаром Пушкін освідчився її у коханні і запропонував руку, але отримав непевну відповідь. Така непевність тривала протягом двох років. І лише у березні 1830 року поет одержав давноочікувану згоду. Молоді переїхали до Петербурга. У них народилося четверо дітей: Марія, Олександр, Григорій, Наталія. Життя складалося нелегко. Поет увесь час присвячував журналові «Современник». Пушкіна цькувало світське товариство. По місту поширювалися чутки про те, що його талант занепав, що у його дружини романи з царем та сином голландського посланця барона Геккерена молодим Дантесом. Пушкін неодноразово одержував пасквилі на цю тему. Щоб захистити честь своєї дружини та й свою власну, він приймає виклик на дуель із Дантесом. Його секундантом мав бути ліцейський приятель Данзас.

Січень 1837 року приніс у дім Пушкіних непоправиму втрату: на дуелі було поранено Пушкіна. Через декілька днів він помер. Його смерть стала трагедією не тільки для літератури, а й для всієї Росії. Горе й обурення всього народу висловив тоді ще нікому не відомий М. Лермонтов у вірші «Смерть поета». Поховано О. Пушкіна у Святогорському монастирі на Псковщині, поруч із могилами його предків.

2. Учитель читає вірш А. Дементьєва «Мені наснився сон».

А мне приснился сон,

Что Пушкин был спасен

Сергеем Соболевским…

Его любимый друг

С достоинством и блеском

Дуэль расстроил вдруг.

Дуэль не состоялась.

Остались боль и ярость

Да шум великосветский,

Что так ему постыл…

К несчастью, Соболевский

Тот год в Европах жил.

А мне приснился сон,

Что Пушкин был спасен…

Все было очень просто:

У Троицкого моста

Он встретил Натали.

Их экипажи встали,

Она была в вуали —

В серебряной пыли.

Он вышел поклониться,

Сказать — пускай не ждут.

Могло все измениться

В те несколько минут.

К несчастью, Натали была так близорука,

Что, не узнав супруга, растаяла вдали.

А мне приснился сон,

Что Пушкин был спасен…

Под дуло пистолета,

Не опуская глаз,

Шагнул вперед Данзас

И заслонил поэта.

И слышал только лес,

Что говорил он другу…

И опускает руку

Несбывшийся Дантес.

К несчастью, пленник чести

Так поступить не смел,

Остался он на месте.

И выстрел прогремел…

А мне приснился сон,

Что Пушкин был спасен…

3. Евристична бесіда.

-Що вразило вас у біографії поета?

-Яким було оточення О. Пушкіна?

-Яких друзів знайшов О. Пушкіну Царськосельському Ліцеї?

4. Розповідь учителя.

Тема дружби у творчості Пушкіна займає значне місце. Дружба була поняттям священним і особливо значущим, винесеним поетом з Ліцею. Саме там виховувалися почуття товариства, відданість друзям, братнім зв’язкам. Ліцеїстів об’єднували вільність думки, любов до мистецтва. І надалі Пушкін буде віддавати перевагу коло друзів світському суспільству.

Протягом усього життя поет пише вірші, присвячені друзям: «Дельвігу» (1817), «Чаадаєву» (1818, 1821), «Пущину» (1817), «Друзям» (1822). Найперші твори на цю тему були написані в ліцейський період.

Особливе місце в ліриці Пушкіна займають вірші, присвячені дню відкриття Ліцею, який став для поета, та й для багатьох інших вихованців, місцем, згуртувати їх на все життя. І цій даті поет присвятив не одну поезію. Мабуть, самий знаменитий вірш — це «19 жовтня» (1825).

Він було написаний під час заслання до Михайлівського, в період розлуки з тими, хто був дорогий автору, в період самотності. Туга в’янучої природи гармонує з внутрішнім станом Пушкіна. Але автор не відчуває себе всіма покинутим: «Я п’ю один; і на берегах Неви мене друзі сьогодні іменують …» Зв’язок з друзями настільки міцний, що виявляється вище політики, вище державних заборон.

Наперекір волі царя ліцеїсти продовжують зустрічатися. «Поета будинок опальний, про Пущин мій, ти перший відвідав …»; «І ти прийшов, син ліні натхненний, про Дельвіг мій …»; «Ми зустрілися і братськи обнялися …» — пише Пушкін у зверненні до Горчакова.

Дружба рятує його від «мереж долі суворою», допомагає подолати болісність заслання і дарує надію на зустріч у майбутньому:

Друзі підтримували поета у важкі часи конфліктів з владою, але от прийшла пора самому Пушкіну у черговий раз виказати підтвердження своєї відданості.

Звичайно ж, мова йде про взаємини поета з декабристами і про вірш «У глибині сибірських руд …». У цьому посланні — як би відповідь, подяка Пушкіна і одночасно допомога; віра в друзів і моральна підтримка; згода з ними, визнання їх правоти.

Незвичайний внутрішній зв’язок завжди об’єднував ліцеїстів. Ця нитка не обривалася ніколи. Така братерська дружба не раз допомагала справлятися з життєвими труднощами і надихала поета на створення чудових віршів, які по праву займають особливе місце в російській літературі.

5. Виразне читання учнями вірша «19 жовтня 1825 року».

6. Обмін враженнями про прочитаний твір.

-Чим знаменний цей вірш?

-Кому присвячений твір?

-Кого згадує автор у своєму творі?

-Яким є настрій ліричного героя і загальний настрій вірша?

-Що возвеличує О. Пушкін у поезії?

7. Прочитайте вірш О. Пушкіна в оригіналі, порівняйте, висловіть своюдумку про те, наскільки точним є переклад.