Сумерські боги в назвах українських гідронімів і топонімів

У даному контексті варто також подивитися і на географічні назви, які теж несуть і зберігають у собі інформацію, вкладену в них нашими предками багато тисячоліть тому [9].

І географічні назви не є «рівноправними» в історико-комунікаційному аспекті. З точки зору збереження певної інформації набагато давнішими та «живучішими» є назви гір та гідроніми (назви морів, річок, озер), ніж топоніми (назви міст та менших населених пунктів).

Наприклад, у назвах міст Дніпропетровськ та Дніпродзержинськ, які були придумані більшовиками після завоювання України, ключовим (і дуже давнім) є слово Дніпро — назва величної української ріки. Друга частина назв походить від прізвищ комуністичних лідерів, яких хотіла увічнити більшовицька влада в українських топонімах.

Наприклад, на честь давнього українського триєдиного бога землі, неба і підземелля Трояна було названо літописне місто Троя та країна Троада. Хоча народ, який жив у Трої, іменували теукрами — на честь першого царя цього міста Теукра.

На честь бога неба Ана, швидше за все, іменували антами богообраний народ. Своєю чергою, анти дали назву таким населеним пунктам, як Анан’їв (Одеська область), Антопіль (Рівненська область) і т.ін.

Повертаючись до сумерів/самарів, яких семіти (араби та євреї) називали шумерами, ми повинні подивитись на сучасну карту України і звернути увагу на річки Самара, Самарка та Мокра Сура (які впадають у Дніпро). Є річка Сура і село Сураж у Тернопільській області України.

Але є ще й річка Сула (філологи кажуть, що це однокорінні слова), яка протікає по території Сумської та Полтавської областей і впадає до Дніпра.

Окрім того, варто звернути увагу й на те, що в Україні є декілька населених пунктів із назвою Самара — (Сумщина, Крим, Галичина).

Вказані вище гідроніми з Дніпропетровської області України, напевно, і дали назву самарам — скіфо-трипільському (арійському) народу, який прийшов на береги річок Тигр і Євфрат (сучасний Ірак) і заснував там самобутню і розвинену цивілізацію.

Пересуваючись очима по карті України з Дніпропетровщини на північний схід, ми побачимо там обласне місто Суми. А якщо подивитися на карту Житомирщини, ми знайдемо там село Сумці.

Мешканців Чернігівщини та Сумщини (де, нагадаємо, є населений пункт Самара) здавна називали сіверами.

Але не тільки їх. Якщо переїхати в Донецьку область України, то можна переконатися, що там і досі стоїть місто Сіверськ. В Луганській області є місто Сєвєродонецьк. А по території Харківської області України та етнічно української Бєлгородської області Росії протікає річка Сіверський Донець. На Київщині теж є річка з відповідною назвою — Сіверка.

Як стверджують філологи, слова сівери, сумери, самари є синонімами. А відтак, правдоподібною є також і версія, що сумери йшли на Близький Схід не лише з Дніпропетровщини, а й з Чернігівщини, Сумщини, Донеччини, Луганщини і Харківщини. А це, як бачимо, становить не менше третини території сучасної української держави.

А мальовниче, і, як бачимо, давнє місто Суми несе у своїй назві ту саму закодовану нашими предками інформацію, що й стародавній Сумер/Самара/Шумер.

На користь цієї ж версії свідчить і те, як називали воїнів-дружинників в арійських/орійських племенах, які, за свідченням Л. Васильєва, у ІІІ–ІІ тис. до н.е. вийшли з берегів Дніпра [4].

Так от, арії своїх воїнів теж «чомусь» звали самарами. Екстраполюйте цю назву, скажімо, на біблейних самаритян, що жили в Палестині (а це зовсім недалеко від Іраку), і чимало таємниць сивої давнини будуть виглядати зовсім в іншому ракурсі.

Чимало таких географічних назв зустрічається далеко за межами України. Серед них ми можемо назвати місто Самара — в Росії (Європа) та місто Самарканд — в Узбекистані (Азія).

Зовсім несподівано (але, лише на перший погляд) у наше поле зору потрапляють місто С(а)мара у Західній Сахарі (Африка), міста Самаринда і Се(а)маранг — в Індонезії, острів Самар на Філіппінах (Азійсько-Тихоокеанський регіон).

І ще одна така «несподіванка» — місто Самарай у тихоокеанській країні Папуа-Нова Гвінея (поблизу Австралії).

На колишню присутність аріїв, зокрема, в акваторії Тихого океану, вказують і санскритські назви відомих індонезійських островів Суматра (на санскриті — океан) та Ява (острів вівса).

Арійські назви (санскрит — літературна мова аріїв) мають і такі країни, як Малайзія (Малайя — гора) та Сінгапур (місто лева). Окрім Індії, арійські слова присутні також у назвах таких сусідніх із нею країн, як Непал (житло біля підніжжя) та Бутан (межа Тібету)…

Повертаючись до розшифровки А. Кифішиним текстів Шу-Нун/Кам’яної Могили (які дали підстави для висновків щодо зародження основ релігійної міфології на території України) [8], все-таки ми маємо віддати належне Стародавньому Шумеру/Сумеру/Самарі, котрий зробив непересічний внесок у становлення та розвиток світової політичної думки, зокрема, в контексті поєднання політики й релігії.

І це є справді дуже важливим для нас, оскільки на початковому етапі історії становлення інституту держави, коли знання про витоки держави та влади ще не були узагальнені, основною формою цих знань були міфи, в яких виникнення влади пов’язувалося з богами.

І чимало цієї інформації ми дістали з глиняних табличок Стародавнього Шумеру/Сумеру/Самари, еліта якої, швидше за все, походила з території сучасної України!