Внутрішні води

За запасами внутрішніх вод Південна Америка істотно відрізняється від інших материків. Через в ологість клімату (материк дістає майже вдвічі більше (1 643 мм) від середньої кількості опадів на одиницю площі) пов­ний річний стік становить 27% від усього стоку Землі.

Внутрішні води Південної Америки належать до

1)басейнів Атлантично­го океану (більша частина материка) і

2)Тихого (західне узбережжя);

3)тери­торії внутрішнього стоку займають близько 6% площі, загалом це між­гірні котловини Анд.

Річки.

Південна Америка має густу річкову ме­режу. Це пояснюють не лише кліматичними умо­вами, а й особливостями рельєфу: гори на заході та великі рівнини в центрі й на сході материка. Пере­важають річки дощового, а на крайньому півдні — снігово-льодовикового живлення. Найпотужніші серед річок — Амазонка, Парана й Оріноко.

Річка Амазонка

Найповноводніша річка світу — «цариця річок» Амазонка. Це друга, після Нілу, за довжиною річка у світі (6 437 км). У її басейні (7 180 тис. км2), що займає майже 40% території материка, може розміс­титися майже вся Австралія. Ширина річки у верхній течії — 2 км, у середній — 5 км, у нижній — 15-20 км.

Амазонка розливається на 300 км при зустрічі з Атлантичним океаном і на 150 км заглиблюється в нього прісною течією.

Унаслідок невеликого нахилу місцевості води припливу піднімаються Амазонкою від Ат­лантичного океануна відстань понад 1 000 км. Величезна сила припливу й відпливу жене воду по всій ширині не тільки Амазонки, але й приток.

Інше надзвичайне явище на Амазонці, пов'язане з припливами, називають амазуну — «во­да, що гримить». На мілководді та в пониззі припливні хвилі стіною заввишки до 5 м руха­ються з великою швидкістю та страшним шумом, який чути на кілька кілометрів. Вони за­топлюють і руйнують береги, зносять хижі, що стоять на берегах, перевертають невеликі річкові судна.

Парана

друга за величиною річка материка (4 380 км), що тече в південному напрямі в Бра­зилії, Парагваї таАргентині. Утворюється злит­тям річок Ріу-Гранді і Паранаїба, що протікають по Бразильському плоскогір'ю. Площа басейну — 2 663 тис. км². У верхній течії Парана, спускаю­чись з Бразильського плоскогір'я, утворює поро­ги й водоспади, несе каламутні води, слід яких помітний на відстані 100- 150 км від берега Атлантичного океану, куди Парана впадає.

Парана» мовою індіанців гуарані означає «Велика каламутна вода».

Ріо-де-Ла-Плата — іспанською мовою «срібна річка». Так називають величезний есту­арій, Ширина Ла-Плати біля само­го океану 220 км, Довжина естуарію — 320 км.

Ігуасу є найпотужнішим водоспадом. Розміщений на річці з такою ж назвою на відстані 26 км від її впадіння в Парану, на кордоні Бразилії та Парагваю. «Ігуасу» мовою індіанців гуарані означає «велика вода».

Це ціла система водоспадів, 275 водяних лавин загальною шириною 3 км.

Річка Оріноко (2 730 км)

Дивовижне явище можна спостерігати на р. Оріноко. Натрапивши на скелясту перешкоду на своєму шляху, річка розбивається на два потоки: більший несе свої води в Атлантичний океан, менший повертає на південь і з'єднується з Амазонкою.

У басейні Оріноко (1 000 тис. км²) багато крутих виступів, на яких утво­рюються водоспади. Саме у верхів'ях річки Чурун, притоці Оріноко (Вене­суела), розміщений найвищий у світі водоспад — Анхель (1 054 м), що йо­го відкрив венесуельський пілот Д. Анхель 1935 р. Живлення дощове. Як і Парана, Оріноко має чітко виражену сезонність стоку: улітку (квітень - жовтень) розливається, у сухий сезон (листопад - березень) сильно міліє.

Озера.

На материку мало великих озер. Вони зосереджені переважно на півночі Анд і мають льодовикове й вулканічне походження.